Тема 16. 3. Дієприкметник.

Особливості творення, відмінювання, вживання.

Дієприкметник — це неособова дієслівна форма, яка поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника. Він виражає ознаку предмета за виконуваною ним дією або тією дією, яка на нього спрямована: Прибулих друзів він притис до себе. Весь степ червонів проти сонця, ніби вкритий червоним туманом.

Як і дієслова, дієприкметники мають категорію часу, виду і стану. Дієприкметник зберігає вид того дієслова, від якого він утворений (виконувати — виконуючий, написати — написаний), і керування, властиве цьому дієслову (написати пером — написаний пером, пошити із шкіри — пошитий із шкіри).

Як і прикметник, дієприкметник має категорію роду й відмінка і узгоджується з іменником, який пояснює, в роді, числі, відмінку.

За ознакою стану дієприкметники поділяються на активні і пасивні. Кожна із цих груп має теперішній і минулий час (майбутнього часу дієприкметники не мають).

АКТИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ

Активні дієприкметники вказують на ознаку дійового предмета: люблячий батько, зів'яле листя, осиротілі діти. В теперішньому часі вони виражають таку ознаку дійового предмета, яка розвивається одночасно з дією дієслова-присудка: У темніючому небі яскраво сяяла вечірня зірка.

Утворюються рідковживані в сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду додаванням суфікса -уч- (-юч-) для дієслів першої дієвідміни і -ач- (-яч-) — для дієслів другої дієвідміни і родових прикметникових закінчень: правл-ять — правл-яч-ий, відпочива-ють — відпочива-юч-ий, догоря-ють — догоря-юч-ий, леж-ать — леж-ач-ий, рев-уть — рев-уч-ий.

 Від дієслів, які не мають форм теперішнього часу, активні дієприкметники теперішнього часу не творяться.

Активні дієприкметники минулого часу виражають таку ознаку дійового предмета, розвиток якої закінчився раніше дії дієслова-присудка: Перегоріле вугілля тліло, та вже не давало того світу. Це був величезний старий орел, злинялий од сонця й негоди.

Утворюються активні дієприкметники минулого часу від основи неозначеної форми префіксальних неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- і родових прикметникових закінчень: одерев'яні-ти — одерев'яні-л-ий, збідні-ти — збідні-л-ий, дозрі-ти — дозрі-л-ий.

УВАГА!

Активні дієприкметники з суфіксом -Ш- (-ВШ-) в українській літературній мові тепер не вживаються. Як правило, ці дієприкметники замінюються описовою формою: той, що(хто) переміг; той, що (хто) допоміг.

При перекладі з російської мови активні дієприкметники, як правило, передаються в українській мові підрядними означальними реченнями або іменниками чи прикметниками:

вступающий

який (що) вступає, вступник

ведущий

який (що) веде, провідний

движущийся

який (що) рухається, рухомий

заведующий

який (що) завідує, завідувач

начинающий

який (що) починає, початківець

служащий

який (що) служить, службовець

соединяющий

який (що)з’єднує, сполучний, з’єднувальний

соответствующий

який (що) відповідає, відповідний, дійсний

учащийся

який (що) вчиться, учень

окружающий

який (що)оточує, навколишній

ПАСИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета, на який спрямована дія, закладена в самому дієприкметнику: На лісовій галявині стояла крита очеретом хата. Біля хатини прихилився зроблений із хворосту і обмазаний глиною сарайчик.

Творяться пасивні дієприкметники тільки від перехідних дієслів.

Пасивні дієприкметники в сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу. Творяться вони від основи неозначеної форми:

1. За допомогою суфікса -Н-, якщо основа закінчується на а(я): писа-ти — писа-н-ий, вія-ти — вія-н-ий, різа-ти —різа-н-ий.

Якщо інфінітивна основа має суфікс -УВА -(-ЮВА -) або -ВА-, то цей суфікс зберігається і в утвореному дієприкметнику, який в наголошеній позиції У змінює на О: бетонува-ти — бетонова-н-ий, адресува-ти — адресова-н-ий. АЛЕ: переписува-ти — перепису- ва-н-ий, розмальовува-пш — розмальо-ву-ва-н-ий.

2. За допомогою суфікса -ЕН- (-ЄН-) від основи неозначеної форми на -И, (І), де суфікс -ЕН- (-ЄН-) виступає на місці суфікса основи -И- (-І-), та на приголосний: вари-ти — вар-ен-ий, загої-ти — заго-єн-ий, велі-ти — вел-ен-ий,

3. За допомогою суфікса -т- від односкладних інфінітивних основ, що кінчаються на И(І), А(Я), У, ЕР: ми-ти —ми-т-ий, грі-ти — грі-т-ий, жа-ти — жа-т-ий, ду-ти — ду-т-ий, дер-ти — дер-т-ий.

 Від основи інфінітива, яка закінчується на О або має в своєму складі суфікс -ну, можуть творитися дієприкметники з суфіксами -ЕН-(-ЄН-) і -Т-: коло-ти — коло-т-ий і кол-ен-ий, поро-ти — поро-т-ий і пор-ен-ий, гор-ну-ти — гор-ну-т-ий і горне-н-ий.

Слід відрізняти дієприкметники від прикметників. У дієприкметниках наголос здебільшого на корені, а в прикметниках – на суфіксі: пе′чена (дієприкметник) картопля – пече'на (прикметник) картопля, незді'йснене бажання - нездійсне'нне бажання, ва'рений рак – варе'ний рак, незлі'чені полчища – незліче'нні полчища.

У дієприкметниках ніколи не відбувається подвоєння -Н- в суфіксах.

Відмінюються дієприкметники так само, як і прикметники.