ТЕМА 17.ПРИСЛІВНИК.
Прислівником називається самостійна частина мови, яка виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ступінь, міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія: я тепер це розумію; спочатку було важко, потім прийшов досвід; завтра у мене напружений день тощо.
Тема 17.1. Розряди прислівників.
Ступені порівняння прислівників.
За значенням та роллю в реченні прислівники бувають обставинні й означальні
Виділенням групи означальних прислівників підтверджується перша частина визначення прислівника як частини мови, що виражає ознаку дії чи стану або ступінь чи міру вияву іншої ознаки.
Означальні прислівники в свою чергу поділяються на групи
Я к і с н и х: добре зробив, щільно зачинена, весело заспівали;
К і л ь к і с н и х: дуже весела людина, досить пристойно, особливо активно виступав
С п о с о б у д і ї: крутився колесом, поводився по-дитячому, їхати верхи
Означальні прислівники виступають у реченні то обставинами (майже спілий, працює наполегливо, добре загартований), то означеннями, якщо прислівник сполучається безпосередньо з іменником (майже дитина, биточки по-селянськи, котлети по-полтавському).
До обставинних належать різні прислівники, що означають зовнішні просторові, часові обставини (вгорі, знизу, надворі,
Обставинні прислівники вказують на різні обставини:
М і с ц я (де? куди? звідки?): там, тут, туди, вгору, справа, праворуч, попереду, манівцями.
Ч а с у (коли? доки? відколи?): тоді, досі, тепер, вчора, давно, щороку, з давніх-давен;
М е т и (навіщо? з якою метою?): на зло, навмисне, наперекір;
П р и ч и н и (чому? через що?) тому, згарячу, спересердя, хоч-не-хоч.
За походженням прислівники є:
Первинні й похідні від них: де, тут, там, подекуди, відколи.
Відіменникові: згори, завчасу, вниз, щороку, бігом, жартома.
Відприкметникові: тихо, довго, здалека, по-військовому, по-українськи.
Відзайменникові: нізащо, по-моєму.
Відчислівникові: вчетверо, надвоє, вперше, по-третє.
Віддієслівні: навстоячки, навприсядки, хвилююче, перегодя.
Складні: праворуч, навшпиньки, нашвидкуруч, споконвіку.
Складені: плече в плече, час від часу, ні в сих ні в тих, раз за разом, куди завгодно.
Ступені порівняння прислівників
Ступені порівняння, як і в прикметників, утворюються від якісних прислівників: весело - веселіше - найвеселіше; добре - краще - найкраще.
Загальні правила утворення вищого й найвищого ступенів порівняння прислівників абсолютно такі ж, як і правила творення ступенів порівняння прикметників. ДИВ. Тему 13.2.
Тема 17.2. Правопис прислівників,
утворених від прикметників.
Правопис прислівників досить складний. Більшість їх пишеться разом. Проте є й такі, що пишуться через дефіс, через два дефіси, окремо (двома й більше словами).
Прислівники від прикметників утворилися в основному трьома способами:
ü За допомогою суфіксів -о-, -е: радісний-радісно, веселий-весело, гарячий-гаряче, байдужий-байдуже.
ü Злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках: здалека, стиха, замолоду.
ü Злиттям прийменника ПО з повним прикметником: по-новому, по-українському.
Прислівники, утворені 1-им способом в основному зберігають написання прикметників, від яких утворилися: нескінченний-нескінченно, невблаганний-невблаганно, туманний-туманно, нежданий-неждано.
Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках, пишуться разом: віддавна, завидна, дочиста, насухо, востаннє.
АЛЕ: окремо пишуться три прислівники: в цілому, в основному, в середньому, вони утворені поєднанням повної форми прикметника з прийменником.
Прислівники, утворені поєднанням прийменника ПО- і прикметників на -ОМУ, -И пишуться через дефіс: по-батьківському, по-материнськи, по-французьки.
Так само пишуться прислівники відзайменникові, якщо в них є префікс ПО- і суфікси -ОМУ, -ЕМУ (ЄМУ): по-нашому, по-іншому.
УВАГА! Слід розрізняти прислівник по-новому і прикметник з прийменником: Працюємо (як?) по-новому. По (якому?) новому мосту відкрито рух транспорту. Прийменник ПО стосується не слова НОВОМУ, а іменника МОСТУ.
Тема 17.3. Правопис прислівників, утворених
від поєднання прийменників з іменниками.
ПИШУТЬСЯ РАЗОМ:
1. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який не вживається без прийменника: дощенту (немає слова щент) знічев’я, навпростець, спросоння, навшпиньки.
2. Прислівники, утворені від тепер уже не вживаних форм іменників: восени, безвісти, вдома.
3. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається: надворі, удень, вгорі. Але їх слід відрізняти від омонімічних сполучень іменника з прийменником (зважати на контекст): на дворі, у горі, в день.
Іменник називає конкретний предмет, поняття : гору, двір, день. Між прийменником та іменником можемо вставити якесь означення: в цей день, на нашому дворі, в кам’яну гору.
Значна частина прислівників (прислівникових сполучень) пишеться окремо. Це зумовлено тим, що іменники ще не зовсім утратили своє конкретне значення: без відома, без жалю, без наміру, до ноги, в ногу, в обмін, до запитання, до краю, до останку, до пари, до побачення, на жаль, до речі, на добраніч, на зразок, на самоті, на славу, над силу (але :насилу), під силу, по правді, по закону, у вигляді, з переляку тощо.
Детальніше про такі прислівники див Український правопис. Правопис таких слів треба перевіряти за словником.
Тема 17.4. Правопис складних і складених прислівників.
1. Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом: в різні боки - врізнобіч, обома руками-обіруч, на швидку руку-нашвидкуруч, з початку віку-споконвіку.
АЛЕ: тим часом (хоча: тимчасом як), все одно, все рівно.
2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів (прислівників), пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, більш-менш, видимо-невидимо.
3. У прислівникових сполученнях, утворених повторенням того самого змінного слова в різних відмінках, усі частини пишуться окремо: кінець кінцем, день у день, один одним, сам на сам, з дня на день, з роду в рід.
АЛЕ: прислівники, де повторюється та сама форма слова, пишуться через два дефіси: пліч-опліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, коли-не-коли, де-не-де, хоч-не-хоч.
Фразеологічні сполучення, що є еквівалентами складних прислівників, також пишуться окремо: ні слуху ні духу; ні собі ні людям; ні на йоту; один в один; один за одним; нога за ногою; ні в сих, ні в тих; курям на сміх; ні з сього, ні з того; ні за що, ні про що; сам на сам; рука в руку; лице в лице; час від часу.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 Наверх ↑