Тема 32. Антоніми. Омоніми.

Антоніми— слова з протилежним значенням, що виражають поняття, в яких зміст одного слова заперечує зміст іншого: день-ніч, вечір-ранок, радість — журба, далекий — близький, веселий — сумний, дружити — ворогувати ясно — темно, сонячно — хмарно, добре — погано, тут — там.

 Ці поняття належать до одного ряду явищ об'єктивної дійсності. Так, слова високий-низький показують розмір по вертикалі, солодкий — гіркий відтворюють смакові якості, далеко — близько вказують на відстань, минуле — майбутнє позначають час. Тобто, антонімічні пари виражають протилежне значення в межах якогось одного семантичного наповнення цих слів. Тож не можна сказати, що антоніми — це слова, що виражають протилежні значення, між якими немає жодного зв'язку.

Поняття, як правило, викликає в мовця логічний антонім (парне слово), кожне зі слів цієї пари так чи інакше викликає уявлення про друге: далекий-близький, веселий-сумний, швидкий — повільний.

Таким чином, в антонімічні стосунки вступають не всі слова, а лише ті, що об'єднані змістом на основі їх протилежності, протиставлення. Передусім це слова, що мають якісні, кількісні, часові, просторові значення, протилежні значення дій і станів: темний — світлий, холодний — гарячий, злий — добрий, тихий — голосний, шкідливий — корисний; мало — багато, ніч — день, вечір — ранок, сьогодні— вчора, ліворуч — праворуч, назад —уперед, низько — високо, північ — південь, земля — небо, говорити — мовчати, хвалити — гудити, любити — ненавидіти, вставати — лягати, розкошувати —-бідувати, старатися — лінуватися.

Усі значення наведених антонімічних пар є протилежними тому, що вони взаємно виключають одне одного. Будь-що, наприклад, не може бути одночасно шкдливим і корисним, гірким і солодким, гарячим і холодними, ситим і голодним, великим і малим, далеким і близьким. Тобто слова, що мають протилежне значення, перебувають на крайніх точках ряду.

Не входять в антонімічні стосунки слова з конкретним значенням, оскільки вони називають такі поняття, які не мають прямих відповідників, співвідносних за протилежністю: автобус, акордеон, стіл, двері, металевий, комп’ютерний і под.

Антоніми бувають різнокореневі та однокореневі, причому різнокореневих набагато більше. Крім перелічених прикладів, можна навести ще: ніжний — грубий, бадьорий — стомлений, сміливець — боягуз, зустріч — розлука, тепер — колись. Такі антоніми називаються власне лексичними. Серед них частіше спостерігаються прикметники (бо антонімія особливо властива словам, що позначають якість), потім іменники, дієслова та інші частини мови.

Другий розряд антонімів — однокореневі: правда — неправда, воля — неволя, друг — недруг, надія — безнадія, безпека — небезпека, спокійний — неспокійний, можливий — неможливий, корисливий — безкорисливий. Такі антоніми називаються лексико-граматичними. Протилежність у них зумовлена приєднанням антонімічних префіксів: зачинити — відчинити, внести — винести, ввійти — вийти, хоч бувають і такі конструкції, як надія — безнадія.

Важливою рисою антонімії є те, що багатозначні слова можуть мати не один антонім, а кілька (до кожного із значень чи до частини їх). Напр.: солодкий у значенні «властивий медові, цукрові; такий, що викликає приємні відчуття, дає радість, насолоду» має антонім гіркий (солодке (гірке) яблуко; солодкі (гіркі) думи, почуття); у значенні «спокійний, безтурботний» антонімічним відповідником виступає тривожний (солодкий сон — тривожний сон). Порівняймо ще низку словосполучень, у кожному з яких антонімом до слова свіжий є відмінна лексема: свіжий хліб — черствий хліб, свіжий огірок — солоний огірок, свіжий букет — зів'ялий букет, свіжа метафора — стерта метафора, свіжий вигляд — утомлений вигляд.

Регулярне протиставлення антонімів один одному спричиняє те, що кожен з них викликає в нашій свідомості уявлення про свою протилежність: високий — низький, тонкий — товстий, радість — журба, життя — смерть, загубити — знайти. Це антоніми мови, тобто загальномовні, постійні; слова, антонімічні стосунки яких зрозумілі поза будь-яким контекстом. Такі антоніми існують у лексико-семантичній системі мови незалежно. Вони зафіксовані в усіх словниках української мови і регулярно відтворюються в подібних або однакових умовах.

Поряд із загальномовними антонімами в антонімічні стосунки в певній ситуації можуть вступати слова, які в звичайному вживанні не мають протилежних значень. Протиставленість значень у таких слів створюється лише в індивідуальному використанні, тобто в спеціальному контексті. Це антоніми контекстуальні, тобто слова, що набувають антонімічних стосунків тільки в певному контексті.

Контекстуальні антоніми тісно пов'язані з ознаками, властивими поняттям, вираженим загальномовними антонімами. У мовленні можуть протиставлятися будь-які слова, навіть синоніми. Особливо, коли одна назва предмета чи явища емоційно чи експресивно нейтральна, а друга містить у собі виразну оцінку, має позитивне чи негативне забарвлення: кінь— шкапа, будинок — халупа, палац — хата. Наприклад, у Лесі Українки: В мужика землянка вогка – в пана хата на помості. Або: Мир хатам, війна палацам. У мужички руки чорні, в пані – рученьки тендітні.

Уживання антонімів робить мовлення виразнішим і значеннєве багатшим. Слова-антоніми сприяють увиразненню, чіткішому окресленню висловлюваної думки.

ОМОНІМИ

Омоніми — це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. Напр.: клас = соціальна група і клас = навчальна кімната, кран водогінний і кран будівельний, лимонка — сорт груші і лимонка — ручна граната.

У лексикології розрізняють омоніми лексичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні.

Лексичні омоніми — це слова різні за значенням і однакові за звучанням. До наведених прикладів можна додати: Лев = чоловік (ім’я), лев = тварина, лев = грошова одиниця, лютий = злий, лихий, лютий = назва місяця, рейд = прибережний водний простір, рейд = військова операція, коса = заплетене волосся, коса = знаряддя праці, коса = вузька смуга суходолу в морі, річці, сполучена одним кінцем з берегом.

Лексичні омоніми бувають повні й неповні. Повні лексичні омоніми — це слова, що належать до однієї частини мови і збігаються в звучанні у всій системі форм. Наприклад, слово коса = заплетене волосся і слово коса = знаряддя праці є омонімічними в усіх відмінках і в обох числах. Такого типу омонімів найбільше серед іменників та дієслів: займатися = спалахувати (дрова зайнялися одразу) і займатися = робити щось (ми зайнялися прибиранням), курити = порошити і курити = палити», точити = гострити (точити/гострити ножа) точити = проїдати, гризти(миші точать/гризуть, проїдають мішки з зерном) і точити — цідити (точать/цідять весною березовий сік).

До неповних лексичних омонімів належать слова, що збігаються в звучанні тільки в частині форм. Напр.: слово кадри = особовий склад (установи, військової частини) і слово кадри = сцени, епізоди з кінофільму збігаються лише тоді, коли друге слово вжите у множині, бо перше слово не має форм однини; студії = майстерні живописця, навчальні заклади, кіностудії і студії = вивчення чогось, навчання, дослідження збігаються лише у формах множини, бо друге слово не має однини.

Синтаксичні омоніми — звукові комплекси, один з яких є словом, а другий словосполученням, наприклад: потри — по три, добою — до бою, сонце — сон це, цеглина — це глина.

Словотворчими омонімами є однакові звукові комплекси, що виникають при творенні похідних від різних за звучанням слів, наприклад: кормовий від корма і кормовий від корм, засипати від спати і засипати від сипати.

Морфологічні омоніми — це однакові звукові комплекси, що утворюються при відмінюванні та дієвідмінюванні: молодій — наказовий спосіб дієслова молодіти і молодій — форма давального відмінка однини прикметника молода.

Різновидами неповних лексичних омонімів є омофони, омоформи й омографи.

Омофони — слова, що мають однакове звучання, але різняться за значенням і графічним зображенням: греби — гриби, кленок — клинок, Вікторія — вікторія, Орел –орел, Роман — роман, біль – білль, побудиш – побудеш і под. В українській мові омофони не становлять великої й різноманітної за способом творення слів групи.

Омоформи — слова, що мають однаковий звуковий склад лише в певній граматичній формі: стук – іменник, називний відмінок і стук –звуконаслідувальна форма, поле (іменник) — поле (дієслово), мати(іменник) — мати(дієслово), діти(іменник) — діти (дієслово), дати(іменник) — дати (дієслово), клич(іменник) — клич (дієслово), три(дієслово) — три (числівник). Цей розряд лексики в українській мові є лексико-граматичною категорією, бо омоформи зустрічаються в межах однієї частини мови рідко.

Омографи — слова, що збігаються в написанні, але різняться вимовою, зокрема наголосом. Тобто це явище суто граматичного збігу: а′тлас —збірка географічних карт —атла′с —шовкова тканина, дереви′на = одне дерево, деревина′ = матеріал, сага′ = річкова затока, са′га – жанр народного епосу, во′ди = багато води, води′ = родовий відмінок однини. Більшість омографів є лексико-граматичним явищем: го′ри — гори′, о′бід — обі′д, ра′дій — раді′й, стрі′ла — стріла′, ма′ла — мала′, на′сип — наси′п.

Тема 32. 1. Розрізнення багатозначності та омонімії.

Зовні омонімія подібна до багатозначності (полісемії). Але це лише зовнішнє враження. Порівняймо кілька омонімічних слів і багатозначне слово.

1. . Стан — тулуб людини, торс, талія;

2. . стан — стоянка, табір, місце тимчасового розташування;

3. . стан—обставини, умови; ситуація;

4. . стан — машина або система машин для обробки металу під тиском (трубопрокатний стан);

5. . стан — соціальна група людей

Красуватися —

1. .вабити зір, виділятися красою;

2. . бути на видному місці;

3. . пишатися;

4. . покриватися цвітом — переважно про злакові рослини

Кілька омонімічних слів стан на сучасному рівні не мають значеннєвої спільності, а у випадку багатозначного слова красуватися кожне переносне значення так чи інакше пов'язане з первинним виділятися красою, вабити зір.

Отже, багатозначність — це тотожність слова при наявності в нього двох або більшої кількості виразно відмінних значень, а омонімія — зовнішній збіг за звуковою оболонкою різних слів.

При багатозначності зв'язок може ґрунтуватися на схожості предметів, названих одним словом, на суміжності, на співвідношенні «частина—ціле». Іти — про людину, потяг, лист, годинник, справу, іспити, переговори тощо; значення різні, але всі вони зводяться до основного — «рухатися» (пор. летіти — про птахів, коней, роки). Якоюсь мірою допомагає розмежувати омонімію й полісемію підставляння антонімів та творення похідних слів. Напр., гучний у словосполученнях гучні струни, гучний голос, гучна вечірка, гучна мова скрізь можна замінити на тихий. Отже, це багатозначне слово.

Різні слова (омоніми) по-різному творять похідні. Напр.: клас = суспільна група (класовий) і клас = навчальна кімната (класний); термін = проміжок часу (терміновий, терміновість, надтерміновий) і термін = слово, яке точно визначає поняття в галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя (термінований, термінування). Але ці критерії не можна визнати вичерпними, тому основним мірилом розрізнення багатозначності й омонімії є зміст слова, співвіднесеність його з дійсністю, наявність внутрішнього семантичного зв'язку.