ТЕМА 17.ПРИСЛІВНИК.

Прислівником називається самостійна частина мови, яка виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ступінь, міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія: я тепер це розумію; спочатку було важко, потім прийшов досвід; завтра у мене напружений день тощо.

Тема 17.1. Розряди прислівників.

 Ступені порівняння прислівників.

За значенням та роллю в реченні прислівники бувають обставинні й означальні

Виділенням групи означальних прислівників підтверджується перша частина визначення прислівника як частини мови, що виражає ознаку дії чи стану або ступінь чи міру вияву іншої ознаки.

Означальні прислівники в свою чергу поділяються на групи

 Я к і с н и х: добре зробив, щільно зачинена, весело заспівали;

 К і л ь к і с н и х: дуже весела людина, досить пристойно, особливо активно виступав

 С п о с о б у д і ї: крутився колесом, поводився по-дитячому, їхати верхи

Означальні прислівники виступають у реченні то обставинами (майже спілий, працює наполегливо, добре загартований), то означеннями, якщо прислівник сполучається безпосередньо з іменником (майже дитина, биточки по-селянськи, котлети по-полтавському).

До обставинних належать різні прислівники, що означають зовнішні просторові, часові обставини (вгорі, знизу, надворі,

Обставинні прислівники вказують на різні обставини:

 М і с ц я (де? куди? звідки?): там, тут, туди, вгору, справа, праворуч, попереду, манівцями.

 Ч а с у (коли? доки? відколи?): тоді, досі, тепер, вчора, давно, щороку, з давніх-давен;

 М е т и (навіщо? з якою метою?): на зло, навмисне, наперекір;

 П р и ч и н и (чому? через що?) тому, згарячу, спересердя, хоч-не-хоч.

За походженням прислівники є:

 Первинні й похідні від них: де, тут, там, подекуди, відколи.

 Відіменникові: згори, завчасу, вниз, щороку, бігом, жартома.

 Відприкметникові: тихо, довго, здалека, по-військовому, по-українськи.

 Відзайменникові: нізащо, по-моєму.

 Відчислівникові: вчетверо, надвоє, вперше, по-третє.

 Віддієслівні: навстоячки, навприсядки, хвилююче, перегодя.

 Складні: праворуч, навшпиньки, нашвидкуруч, споконвіку.

 Складені: плече в плече, час від часу, ні в сих ні в тих, раз за разом, куди завгодно.

Ступені порівняння прислівників

Ступені порівняння, як і в прикметників, утворюються від якісних прислівників: весело - веселіше - найвеселіше; добре - краще - найкраще.

Загальні правила утворення вищого й найвищого ступенів порівняння прислівників абсолютно такі ж, як і правила творення ступенів порівняння прикметників. ДИВ. Тему 13.2.

Тема 17.2. Правопис прислівників,

утворених від прикметників.

Правопис прислівників досить складний. Більшість їх пишеться разом. Проте є й такі, що пишуться через дефіс, через два дефіси, окремо (двома й більше словами).

Прислівники від прикметників утворилися в основному трьома способами:

ü За допомогою суфіксів -о-, -е: радісний-радісно, веселий-весело, гарячий-гаряче, байдужий-байдуже.

ü Злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках: здалека, стиха, замолоду.

ü Злиттям прийменника ПО з повним прикметником: по-новому, по-українському.

Прислівники, утворені 1-им способом в основному зберігають написання прикметників, від яких утворилися: нескінченний-нескінченно, невблаганний-невблаганно, туманний-туманно, нежданий-неждано.

Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках, пишуться разом: віддавна, завидна, дочиста, насухо, востаннє.

АЛЕ: окремо пишуться три прислівники: в цілому, в основному, в середньому, вони утворені поєднанням повної форми прикметника з прийменником.

Прислівники, утворені поєднанням прийменника ПО- і прикметників на -ОМУ, -И пишуться через дефіс: по-батьківському, по-материнськи, по-французьки.

Так само пишуться прислівники відзайменникові, якщо в них є префікс ПО- і суфікси -ОМУ, -ЕМУ (ЄМУ): по-нашому, по-іншому.

УВАГА! Слід розрізняти прислівник по-новому і прикметник з прийменником: Працюємо (як?) по-новому. По (якому?) новому мосту відкрито рух транспорту. Прийменник ПО стосується не слова НОВОМУ, а іменника МОСТУ.

Тема 17.3. Правопис прислівників, утворених

від поєднання прийменників з іменниками.

ПИШУТЬСЯ РАЗОМ:

1. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який не вживається без прийменника: дощенту (немає слова щент) знічев’я, навпростець, спросоння, навшпиньки.

2. Прислівники, утворені від тепер уже не вживаних форм іменників: восени, безвісти, вдома.

3. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається: надворі, удень, вгорі. Але їх слід відрізняти від омонімічних сполучень іменника з прийменником (зважати на контекст): на дворі, у горі, в день.

Іменник називає конкретний предмет, поняття : гору, двір, день. Між прийменником та іменником можемо вставити якесь означення: в цей день, на нашому дворі, в кам’яну гору.

Значна частина прислівників (прислівникових сполучень) пишеться окремо. Це зумовлено тим, що іменники ще не зовсім утратили своє конкретне значення: без відома, без жалю, без наміру, до ноги, в ногу, в обмін, до запитання, до краю, до останку, до пари, до побачення, на жаль, до речі, на добраніч, на зразок, на самоті, на славу, над силу (але :насилу), під силу, по правді, по закону, у вигляді, з переляку тощо.

Детальніше про такі прислівники див Український правопис. Правопис таких слів треба перевіряти за словником.

Тема 17.4. Правопис складних і складених прислівників.

1. Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом: в різні боки - врізнобіч, обома руками-обіруч, на швидку руку-нашвидкуруч, з початку віку-споконвіку.

АЛЕ: тим часом (хоча: тимчасом як), все одно, все рівно.

2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів (прислівників), пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, більш-менш, видимо-невидимо.

3. У прислівникових сполученнях, утворених повторенням того самого змінного слова в різних відмінках, усі частини пишуться окремо: кінець кінцем, день у день, один одним, сам на сам, з дня на день, з роду в рід.

АЛЕ: прислівники, де повторюється та сама форма слова, пишуться через два дефіси: пліч-опліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, коли-не-коли, де-не-де, хоч-не-хоч.

Фразеологічні сполучення, що є еквівалентами складних прислівників, також пишуться окремо: ні слуху ні духу; ні собі ні людям; ні на йоту; один в один; один за одним; нога за ногою; ні в сих, ні в тих; курям на сміх; ні з сього, ні з того; ні за що, ні про що; сам на сам; рука в руку; лице в лице; час від часу.