Тема 16.1. Творення і правопис часових форм дієслів

та умовного способу.

Категорія часу в дієслова виражає відношення дії до моменту мовлення. У сучасній українській мові є три основні часи дієслова – теперішній, минулий і майбутній. Категорія часу взаємозв’язана з категоріями числа й особи.

Форми особи, числа й часу виражаються за допомогою закінчень (теперішній час, майбутній час доконаний вид, наказовий спосіб однини й множини) та за допомогою займенників (особові форми минулого часу та умовного способу).

Форми теперішнього часу означають дію, яка відбувається в момент мовлення і виражаються такими закінченнями:

Однина

1. ос.: -у-, -ю-: пишу, читаю, роблю

2. ос.: -еш, -єш, -иш, -їш: пишеш, читаєш, робиш, стоїш

3. ос.: -е, -є, -ить, -їть: пише, читає, робить, стоїть

Множина

1. ос.: -емо, -ємо, -имо, -їмо: пишемо, читаємо, робимо, стоїмо

2. ос.: -ете, -єте, -ите, -їте: пишете, читаєте, робите, стоїте

3. ос.: -уть,- ють,- ать,- ять: пишуть, читають, роблять, стоять

Минулий час означає дію, що відбувалася чи відбулася до моменту мовлення. Дієслова минулого часу в українській мові мають категорію роду. Дієслова минулого часу мають форми виду - доконаного й недоконаного (писав-написав, робив-зробив). Особа в минулому часі виражається займенником, хоча сам займенник не входить до дієслівної форми.

Однина

1 ос.: я писав, писала, писало; робив, робила, робило;

2.ос.: ти писав, писала, писало; робив, робила, робило;

3 ос.: він (вона, воно) писав, писала, писало; робив, робила, робило;

Множина

1 ос.: ми писали; робили;

2 ос.: ви писали, робили;

3 ос.: вони писали, робили.

Форми майбутнього часу виражають дію, що відбудеться чи відбуватиметься після того, як про неї повідомляють.

Майбутній час дієслів в українській мові має форми доконаного й недоконаного виду (писатиму-напишу, робитиму-зроблю).

Майбутній час має просту, складну й складену форми. Проста форма характерна для дієслів доконаного, складна й складена – для дієслів недоконаного виду.

Проста форма. Доконаний вид

Однина

1 ос.: принесу, напишу, зроблю;

2 ос.: принесеш, напишеш, зробиш;

3 ос.: принесе, напише, зробить.

Множина

1 ос.: принесемо, напишемо, зробимо;

2 ос.: принесете, напишете, зробите,

3 ос.: принесуть, напишуть, зроблять.

Складна форма. Недоконаний вид

Однина

1. ос.: писатиму, читатиму, робитиму;

2. ос.: писатимеш, читатимеш, робитимеш;

3. ос. писатимуть, читатимуть, робитимуть.

Множина

Складена форма. Недоконаний вид

Однина

 1 ос.: буду писати, читати, робити;

 2 ос.: будеш писати, читати, робити;

3 ос. буде писати, читати, робити;

Множина

1 ос.: будемо писати, читати, робити;

2 ос.: будете будемо писати, читати, робити

3 ос.: будуть будемо писати, читати, робити

Зустрічається в сучасному мовознавстві й інший підхід до визначення форм майбутнього часу:

o Проста форма доконаного виду (проста форма).

o Проста форма недоконаного виду (складена форма).

o Складена форма.

Спосіб дієслова виражає відношення дії до дійсності. Дієслова бувають дійсного, умовного й наказового способів.

Дійсний спосіб означає дію, яка відбулася, відбувається чи відбудеться (відбуватиметься).

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов чи бажану: Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано. Хотіла б я піснею стати...

Умовний спосіб твориться від дієслів минулого часу за допомогою частки БИ, (Б). Дієслова умовного способу мають форми роду і числа. Форма особи виражається за допомогою займенників, як і в минулому часі, а часові форми для умовного способу дієслів не властиві.

Частка БИ вживається після дієслів, які закінчуються на приголосний: ходив би, писав би, міг би. Частка Б – після дієслів, які закінчуються на голосний: ходила б, писала б, могло б.

Умовна частка БИ (Б) завжди пишеться окремо з дієсловами, вона не має постійного місця: може стояти перед дієсловом, після нього, входити до складу сполучника, відокремлюватись від дієслова іншими словами.

Коли б мене запитали, я сказав би. Якби ви з нами подружились, багато б дечому навчились.

Наказовий спосіб у формі наказу, заклику, побажання, прохання, поради виражає спонукання до дії, яка реально ще не існує: Веди нас, доріженько, до рідної хати. Нехай здійсняться ваші мрії.

Дієслова наказового способу мають категорію виду, особи, числа, і не мають категорії часу.