Тема 13.3. Особливості правопису відмінкових закінчень прикметників.

За характером морфемного складу в сучасній українській мові виділяються прикметники повні (членні) і короткі (нечленні) в залежності від типу закінчень. Пор.: повен човен і повний човен, зелен сад — зелений сад.

 Суттєві ознаки коротких прикметників: вони вживаються лише у формі однини чоловічого роду називного чи знахідного відмінків, мають чисту основу (нульове закінчення) і не змінюються за родами, числами та відмінками.

Для повних прикметників характерні два різновиди форм — стягнені й нестягнені. Нестягнені прикметники вживаються лише в називному та знахідному відмінках однини жіночого та середнього роду, а також у множині називного і знахідного відмінків, наприклад: темная нічка, чорнії брови, зеленая ліщинонька. Ці прикметники використовуються більше як стилістичний варіант в усній народній творчості, зрідка в поезії тощо.

Широковживаними (з усіма практично граматичними характеристиками), найбільш поширеними в сучасній українській мові, є повні прикметники стягненої структури. Саме вони складають систему граматичних форм, визначають основні мовні властивості прикметників. старий; стара + я — сторона — стараа — стара).

Повні стягнені прикметники за характером кінцевого приголосного основи поділяються на прикметники твердої та м'якої груп, які розрізняються між собою особливостями відмінкових закінчень.

Основа прикметників твердої групи закінчується на твердий приголосний, який зберігається у всіх відмінкових формах і визначає тип закінчення (-ий, -а, -е): білий, білого, білому; сестрин, сестриного, сестриному;річний, річного, річним; Андріїв, Андрієва, Андрієве.

До твердої групи належать: прикметники з основою на твердий приголосний, перед яким стоїть голосний чи приголосний (білий, довгий, безперечний), присвійні прикметники з суфіксами -ин (-їн), -ів (-їв): материн, Маріїн, Петрів, Олексіїв.

Основа прикметників м'якої групи закінчується на м'який приголосний, який зберігається у всіх відмінкових формах і визначає тип закінчення (-їй, -я, -є): синій, синього, синім; кутній, кутнього, кутньому; вчорашній, вчорашнього, вчорашніми; порожній, порожнє, порожніх. До м'якої групи належать: прикметники з основою на м'який приголосний, перед яким стоїть голосний чи приголосний (синій, братній), з основою на (-шн) їй, (-жн) їй (сьогоднішній, справжній), з основою-на -Й- (безкраїй).

У суфіксі присвійного прикметника -ів (-їв) при словозміні відбувається чергування. (Іванко — Іванків — Іванкового, батько — батьків — батькового); (Василь — Василів — Василева, скрипаль — скрипалів — скрипалева, Андрій — Андріїв — Андрієва).

У мові існує ряд прізвищ і географічних назв, що звучать і пишуться однаково: Ростов—місто Ростов, Мічурін —місто Мічурін. У них різні закінчення в орудному відмінку: -им у словах-прізвищах, -ом — у географічних назвах. Тому був знайомий з Мічуріним, але: містом Мічуріном. Закінчення -ом зберігається у прізвищах неслов'янського походження: Чапліном, Дарвіном.

Своєрідна система відмінювання складних прикметників на -лиций, де зустрічаються закінчення твердої і м'якої груп.

Пор.:

Н. круглолиций круглолице

Р. круглолицього

Д. круглолицьому

Зн. (Н. чи Р.) круглолице

О. круглолицим

М. ( на) круглолицьому, круглолицім

Н. круглолиця круглолиці

Р. круглолицьої круглолицих

Д. круглолицій круглолицим

Зн. круглолицю як Н. чи Р.

О. круглолицьою круглолицими

М. (на) круглолицій (на) круглолицих

Вимагають граматичної орієнтації в написанні суфікси -ичн-, -ічн-, -їчн-, а саме: після кінцевого кореневого приголосного д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р пишеться суфікс -ичн-, після інших приголосних ічн-, після голосних - їчн- геометричний, класичний, демократичний, трагічний, географічний, атеїстичний, архаїчний).

 У прикметниках від слів українського походження з суфіксом -иц(я) завжди вживається суфікс -ичн-: криниця — криничний, суниця — суничний, вулиця — вуличний.

Треба розрізняти написання в українській мові суфіксів -ов (ий), -ев (ий), -єв (ий) На відміну від російської мови суфікс (-ов) ий пишеться: якщо перед ним стоять шиплячі приголосні (ж, ч, ш, щ) та й, а наголос при цьому падає на закінчення (січовий,дощовий, гайовий) і незалежно від наголосу, якщо перед суфіксом стоїть твердий приголосний (крім шиплячого): добовий, зоровий, казковий, вітровий, кастовий.