Тема 13.1. Творення і правопис ступенів порівняння якісних прикметників

Ступінь порівняння — це здатність вияву ознаки в різних кількісних вимірах. Він завжди визначається «кількістю» переважальної ознаки. Існує вихідна форма, інакше — звичайний (позитивний) ступінь, від якого утворюються вищий та найвищий ступені.

Звичайний ступінь прикметників характеризується тим, що передає ознаку як таку, свідчить про її наявність у предметі, але не вказує на її кількість чи міру. Напр.: зелений луг, блакитне небо, складне завдання, широка ріка, солодкі груші.

Прикметники вищого ступеня набувають певного значення в плані кількісного виміру ознаки. У цьому суттєва різниця між значенням прикметника звичайного ступеня і вищого. У першому випадку ознака предмета характеризується безвідносно і безпосередньо, в другому вона набирає відносного, порівняльного значення: цей будинок вищий від того; Цей колір більш насичений.

Прикметники найвищого ступеня передають повну, абсолютну перевагу одного предмета над іншими за якоюсь відомою ознакою; наприклад: це — активні студенти курсу; це — найактивніший студент на курсі.

У прикметників вищого ступеня існують дві форми вираження — проста (синтетична)і складена (аналітична). Проста форма вищого ступеня утворюється так: до основи прикметника звичайного ступеня додаються суфікси: -іш-, -ш- та родове чи числове закінчення: біл-ий, біл + іш-ий, біл + іш-і, глибок-ий — глиб + ш-ий, глиб + ш-і.

При утворенні простої форми вищого ступеня порівняння прикметників відбувається ряд морфонологічних процесів. Суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають і афікс вищого ступеня порівняння приєднується безпосередньо до кореня: глибокий — глиб-ш-ий, далекий — даль-ш-ий, тонкий — тон-ш-ий;

При цьому відбуваються чергування кінцевих кореневих приголосних з-ж, с-ш, ч-ж; низький — ниж-чий, високий — ви(шч)ий (графічно — вищий), дорогий — дорож-чий;

Крім чергування, відбуваються й інші зміни приголосних :дорож+ш+ий — дорож-ч-ий, високий— виш+ш+ий — виш+ч+ий — вищий, вузький — вуж+ш+ий — вуж+ч+ий.

Деякі прикметники утворюють вищий ступінь за допомогою суплетивних (від інших основ) форм: гарний — кращий, поганий — гірший. Не утворюється проста форма вищого ступеня від деяких прикметників з суфіксом -ськ-ий (товариський), з суфіксом -Н-(ранній), з суфіксом -ов- (вольовий) тощо.

Складена форма вищого ступеня порівняння прикметників утворюється сполученням слова більш (менш) та прикметника звичайного ступеня. Така описова форма являє собою цілісну граматичну єдність, якою передається значення вищого ступеня: більш корисний, менш уважний.

Прикметники вищого ступеня обох способів творення (простий і складений), як правило, поєднуються з прислівниками типу: ледь, незрівнянно, значно, ще, які ще більше підсилюють ознаку порівняння, наприклад: вищий — ще вищий, незрівнянно кращий, значно товщий.

У реченні прикметники вищого ступеня виконують синтаксичну функцію присудка, рідше означення: наприклад: — Чи я хороша? — Найкраща в світі (присудок), Найкращі слова були сказані про цю подію (означення).

Для прикметників найвищого ступеня існує три форми вираження — проста, складна і складена.

Проста форма утворюється від основи прикметника вищого ступеня за допомогою префікса най-: вищий — найвищий, розумніший — найрозумніший, ближчий — найближчий, вищий — найвищий, кращий — найкращий.

Складна форма — це поєднання простої форми найвищого ступеня прикметників і часток як, що: якнайдовший, щонайсильніший.

Складена форма найвищого ступеня прикметників утворюється шляхом сполучення слів антонімічного значення найбільш, найменш з прикметником звичайного ступеня: найбільш вибагливий, найменш примхливий. Найвищий ступінь прикметника, що передає властивості живих істот, утворюється за допомогою прикметника вищого ступеня у поєднанні його із словосполученням за(від) + усіх, наприклад: щедріший за всіх, веселіший від усіх.

Описові (складені) форми — послідовні, універсальні й логічні, але нагромадження їх поряд у тексті небажане і його слід уникати, використовуючи прості форми. Прості форми структурно легші, лаконічніші, коротші, тому їм частіше надається перевага, особливо в усному мовленні та в художньому стилі й публіцистиці; вони — невід'ємна частина емоційно-експресивної лексики. Складені форми при всій їх позитивній характеристиці — все ж функціонально обмежені, вони більш характерні для книжних стилів.

Синтетична форма прикметників найвищого ступеня може передавати гранично велику міру ознаки безвідносно до інших предметів, без зіставлення з ними, без виділення одного предмета з ряду однорідних за якоюсь ознакою або якістю. У таких формах відсутнє порівняння чи зіставлення кількісних характеристик предметів, наприклад: найширші кола читачів звертаються в газету..., виділимо їх найхарактерніші риси, питання вирішено без найменших зусиль з боку адміністрації... тощо.

Ступені порівняння прикметників в українській мові змінюються за відмінками, родами, числами. Пор. рос. он сильнеє, она сильнеє, оно сильнеє, они сильнеє — він сильніший, вона сильніша, воно сильніше, вони сильніші.

УВАГА!

Не слід ототожнювати ступені порівняння якісних прикметників з формами суб’єктивної оцінки якості прикметників, які передають інтенсивність вияву ознаки, але без елементів порівняння.

Так, ступінь чи інтенсивність ознаки можна передати за допомогою

· суфіксів -уват- (-юват-), -еньк,- есеньк,- усіньк, -юсіньк, -аст, -яст, -ищ тощо: дорогуватий, синюватий, біленький, дорогесенький, тонюсінький, довгастий, сріблястий, дорогущий, здоровенний, величезний та под.;

· префіксів: прегарний, прекрасний, премудрий, архіважливий, супермодний, ультрамодний;

· слів дуже, занадто, трохи, злегка, надзвичайно, вкрай, винятково, особливо, зовсім: дуже цікавий, занадто дорогий, трохи легкуватий, злегка зіпсований, вкрай важливий, винятково самобутній, особливо потрібний, зовсім безпечний.

У суфіксах прикметників -єни-, -анн-, за допомогою яких виражається інтенсивність вияву ознаки, завжди пишеться нн (нескоренний, нескінченний, невблаганний, нездоланний), їх не слід плутати з суфіксами дієприкметників -єн-, -ан-, які в українській мові (на відміну від російської) завжди пишуться з одним н (нескорений, нездоланий). Ці суфікси легко розрізняються за наголосом, а слова за значенням, пор.: нескоренні народи — ці народи не скорені ніким, нездоланні перешкоди — нездолані перешкоди.