Тема 12. 9. Особливості відмінювання іменників,

 що мають тільки форму множини.

Множинні іменники в називному відмінку мають закінчення -й (-і, -ї): сан-и, ножиц-і, Пірене-ї, роковин-и, конопл-і, Лубн-и.

У родовому відмінку виділяються три групи іменників, які розрізняються за закінченнями:

а) із закінченням -ів (-їв): шах-ів, окуляр-ів, збор-ів, пестощ-ів, заздрощ-ів;

б) з флексією нульовою: Карпат, конопель, грабель, вил, Прилук, Черкас, ножиць, входин і

в) із закінченням -ей: двер-ей, сан-ей, люд-ей, діт-ей.

Спостерігаються паралельні форми у деяких іменників — закінчення -ів (-їв) та нульова флексія: граб-л-ів — грабель, грабк-ів — грабок, канікул—канікул-ів, чар — чар-ів.

В орудному відмінку, крім закінчення -оми (-ями), властивого багатьом іменникам, з’являється закінчення -ми: кур-ми, двер-ми, сань-ми, людь-ми, діть-ми. У деяких іменників воно може вживатися паралельно з -оми (-ями): сан-ями, двер-ями, ворот-ами.

У давальному й місцевому відмінках іменники з твердим приголосним в основі називного відмінка мають закінчення -ям, -ях: сан-ям, кур-ям, сін-ям, люд-ям і на сан-ях, на кур-ях, на сін-ях, на люд-ях, на діт-ях, тобто відбувається чергування твердого приголосного з м’яким.