4.Витрати і доходи підприємства

В процесі кругообороту й  обороту капіталу  витрати виробництва  ( С + V) відокремлюються від вартості товару ( С + V + m ) і починають функціонувати як самостійна категорія.

Відокремлюючись від вартості, витрати виробництва  ( затрати на знаряддя праці,  сировину,  матеріали,  енергоносії, природні  ресурси, реалізацію  та ін.) набувають форми собівартості. Собівартість – це виражені в грошовій форми поточні затрати фірми на виробництво і реалізацію продукції.

Розрізняють декілька видів собівартості:

а) індивідуальна – це затрати на виробництво одиниці певного виду товару;

б) цехова – це всі затрати виробництва у межах певного цеху, за винятком загальнозаводських;

в) виробнича (фабрично-заводська) – це сума затрат на виробництво товарів, що включає виробничі і загальноуправлінські витрати фірми;

г) повна – це собівартість, яка включає фабрично-заводські, а також затрати, пов'язані з реалізацією продукції  ( позавиробничі затрати ).

За економічним змістом  витрати, що  входять у собівартість, поділяються на:

а)  основні – пов’язані безпосередньо з виробництвом товарів;

б) накладні – включають витрати на організацію, управління, технічну підготовку й обслуговування виробництва, проценти за кредит банку, витрати на охорону праці та оплату праці управлінського апарату, канцелярські витрати та ін.

В структурі собівартості витрати поділяються на:

а) прямі – пов’язані з даним процесом виробництва  ( на сировину і матеріали, оплату основних виробничих працівників і т.д.). Вони відносяться на окремі види продукції;

б) непрямі – пов’язані з роботою підприємства в цілому.

Результатом будь-якого виробництва є продукт або благо. Маса вироблених  матеріальних  благ  і  послуг  у грошовому вираженні за певний період  (  доба, місяць, рік ) складає валовий продукт ( ВП ) підприємства. Сума грошей, отримана підприємством за реалізований валовий продукт, називається виручкою.

Вартісна структура ВП  складається з двох частин:

а) старої перенесеної вартості;

б) нової вартості.

Перенесена вартість відтворює матеріальні затрати  ( постійний капітал ) на його створення, а нова вартість утворює чистий продукт підприємства. Реалізований чистий продукт – це валовий доход підприємства.

Ефективне господарювання передбачає чітко визначене використання реалізованого ВП ( грошової виручки ).  Одна його частина, еквівалентна матеріальним затратам, повертається у виробництво з метою відшкодування  спожитих елементів постійного капіталу. За рахунок другої ( валовий доход ) формується фонд оплати праці та прибуток підприємства.

Прибуток підприємства – це чистий доход, який відрізняється від валового доходу на величину фонду оплати праці. Вираховується він як різниця між вартістю продукції за цінами її реалізації і повною собівартістю. Він є джерелом грошових нагромаджень підприємства й доходів держави. У господарській практиці розрізняють прибуток:

а) балансовий – це вся сума прибутку, отриманого підприємством після реалізації продукції  ( виручка мінус повна собівартість );

б) чистий – це той прибуток, що залишається після сплати податків та інших платежів у бюджет.

Для визначення поточної ефективності витрат підприємства на виробництво продукції ( прибутковості ) застосовується показник норми прибутку. Однак, лише маса й норма прибутку не дають повної картини про ефективність виробництва. Щоб її мати, необхідно враховувати вплив системи інтенсивних факторів на формування прибутку. Такими факторами є:

а) продуктивність праці;

б) величина собівартості;

в) якість продукції;

г) ефективність використання капіталу ( капіталовіддача ).

Тому реальна ефективність підприємства може бути виявлена шляхом застосування узагальнюючого показника, такого, як норма рентабельності. Норма рентабельності – це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основного капіталу і нормативних оборотних засобів.

Норма рентабельності визначається за формулою:

, де

 Р1 – норма рентабельності;

Пб – балансовий прибуток;

Фосн – вартість основних фондів;

Фоб – вартість оборотних нормативних фондів.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

а) назвіть найважливішу стадію кругообороту капіталу?