3.Специфічність товару робоча сила

Робоча сила – це сукупність фізичних та духовних

здібностей, які витрачаються в процесі створення товарів, тобто це здатність людини до праці.

Робоча сила стає товаром лише за певних суспільних умов. Раб не міг продавати свою робочу силу, бо разом із своєю робочою силою належав рабовласнику, тобто його могли продати як річ. Не міг цього робити і кріпак, оскільки він знаходився в особистій залежності від феодала. Для того, щоб продати свою робочу силу, людина повинна:

а) бути юридично вільною;

б) не мати засобів виробництва;

в) не мати засобів існування;

г) продавати робочу силу на певний строк.

Такі умови існують не завжди. Історично вони сформувалися в процесі переходу від феодалізму до капіталізму. Але ця проблема не втратила актуальності і сьогодні, тому що капіталізація економіки України практично стає неможливою без наявності армії найманих працівників.

Товар “робоча сила”, як і будь-який інший товар, має вартість і споживчу вартість. Життя людини – це необхідна умова існування товару “робоча сила”. Воно залежить від споживання людиною необхідних засобів існування. Тому вартість “робочої сили” зводиться до вартості засобів, необхідних для життя робітника та відтворення його робочої сили ( їжа, одяг, житло, засоби утримання сім’ї, кошти для навчання, підвищення кваліфікації та ін.)

Таким чином, вартість робочої сили дорівнює вартості засобів існування, необхідних для життя та утримання членів сім’ї.

Величина вартості робочої сили вимірюється кількістю робочого часу необхідного для створення життєвих благ людини. Грошовим виразом вартості товару “робоча сила” виступає заробітна плата. Хоча зовні заробітна плата виступає як плата за працю, але праця сама являється вартістю, тому в реальності – це вартість товару “робоча сила”. Тим більше, що робітник не може продати свою працю як товар з тієї простої причини, що вона не існує, доки він не почав працювати. А починає він працювати лише тоді, коли продає свою здатність до праці, тобто робочу силу.

Споживна вартість робочої сили полягає в здатності робітника своєю працею створювати нову вартість, причому більшу, ніж вартість робоча сила. Жоден інший товар такої властивості не має. В результаті виникає різниця між новою вартістю, яку робітник створює в процесі виробництва і вартістю робочої сили, яка виплачується в формі заробітної плати ( ціни робочої сили ). Ця різниця і є тією додатковою вартістю, до якої так прагне підприємець і яку він привласнює безоплатно.

Найманий працівник, продаючи товар робочу силу завжди авансує підприємця, тобто надає йому право споживати свою робочу силу раніше, ніж останній виплатить йому заробітну плату.

Таким чином, єдиним джерелом додаткової вартості є споживна вартість робочої сили.

Додаткова вартість – це вартість, створена найманними робітниками понад вартість товару “робоча сила” і яка безоплатно привласнюється підприємцем або державою.

Авансований підприємцем капітал можна розділити на дві частини:

а) постійний капітал ( “С” ) – це та частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини;

б) змінний капітал ( “V” ) – це та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає).