3. Розвиток антимонопольного законодавства
Антимонопольна діяльність – це комплекс заходів, направлених на обмеження господарської діяльності монополій.
Вперше антимонопольні закони були прийняті в кінці 19 – початку 20 століття в США, Канаді, Австралії, оскільки монополізація в цих країнах відбувалася найбільш інтенсивно.
Існують американська та європейська системи антимонопольного права. Перша бере свій початок від закону Шермана 1890 року і з додатками 1914, 1936, 1950рр. і залишається єдиним антитрестівським законом Америки. Він забороняє існування не тільки різних форм монополій, але й саму спробу монополізувати торгівлю. Для того, щоб обійти цей закон монополії здійснювали об’єднання в корпорацію, при якій ліквідувалась виробнича та правова самостійність об’єднаних компаній.
Головна мета антимонопольних законів – це обмеження монополій та їх влади, створення конкурентного середовища, підтримка розвитку малого бізнесу.
Європейська та японська системи антимонопольного права забороняють не саму монополію, а лише зловживання монополістичною владою. Картелі вважаються корисними для розвитку економіки, тому основною формою державного контролю є система реєстрації картельних угод в спеціальних органах ( в Німеччині – у Федеральному управлінні картелями, в Японії – в Комісії по справедливих операціях ).
Перші антимонопольні законодавчі акти в Європі були прийняті в 30-ті роки 20 ст. При великій різноманітності, всі вони передбачають головне – забезпечення свободи конкуренції шляхом обмеження монополізму.
Україна, формуючи ринкові відносини, теж зробила перші кроки до цивілізації конкурентних процесів. В 1992 році було прийнято Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.
В ньому, зокрема:
1) дано визначення монопольного становища підприємства ( монополістом вважається підприємство, питома вага якого на ринку певного товару перевищує 35% ) ;
2) визначено, що кваліфікується як зловживання монопольним становищем:
а) нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище;
б) обмеження чи припинення виробництва з метою створення дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін;
в) відмова від реалізації чи закупівлі товару, при відсутності альтернативних джерел постачання, з метою створення дефіциту і встановлення мінімальних цін.
г) інші дії з метою створення перешкод для доступу на ринок і виходу з ринку інших підприємств.
3) дається визначення поняття “недобросовісна конкуренція”;
4) визначено санкції у випадку зловживань монопольним становищем.
Закон дає право антимонопольному комітету приймати рішення про примусовий поділ монопольних об’єднань, накладати штрафні грошові санкції на порушників, вилучати до бюджету незаконно отриманий прибуток.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 Наверх ↑