2. Загальна формула капіталу

Історичними передумовами виникнення капіталу були:

а) товарне виробництво;

б) товарно-грошовий обіг.

В процесі простого товарного обігу дрібні товаровиробники продають свої товари за гроші для того, щоб купити інші товари ( Т – Г – Т ). В даному випадку гроші виступають посередником і не є капіталом, вони виконують свою функцію засобу обігу.

З певним часом просте товарне виробництво набуває підприємницького характеру. За цих умов товаровиробник починає продавати свої товари не за ради того, щоб купити інші товари за гроші, а з метою пустити гроші знову в обіг.

Формула простого товарного обігу Т – Г – Т замінюється принципово іншою формою Г – Т – Г ( купівля заради продажу ). В цій формулі вихідним і кінцевим пунктами виступають гроші, а товар відіграє роль посередника. Але рух Г – Т – Г був би безглуздим, якби Г початкові і Г кінцеві були кількісно рівні. Сутність цього руху полягає в прирості грошей, тобто в Г + ∆г.

Таким чином, формула набуває такого вигляду

Г – Т – Г1, де Г1 = Г + ∆г.

Формула Г – Т – Г1 отримала назву загальної формули капіталу. Гроші стають капіталом лише тоді, коли вони приносять додаткову вартість ( “m”).

Але звідки береться додаткова вартість (“m”), що є її джерелом?

Додаткова вартість не виникає ні тоді, коли обмінюються еквіваленти, ні тоді коли обмінюються нееквіваленти. Обіг не створює ніякої вартості, а це означає, що джерело самозростання вартості треба шукати в тій сфері, де створюються вартості, тобто в сфері виробництва.

Для цього необхідно розшифрувати формулу Г – Т – Г1, особливо її перший акт Г – Т. Що купує підприємець на ринку з метою отримання додаткової вартості? Очевидно, такі товари, які можуть бути використані в процесі виробництва:

а) засоби виробництва ( речові фактори);

б) робоча сила ( особистий фактор).

Вартість речових факторів виробництва оплачена заздалегідь і самозростати в процесі їх використання не може. Ця вартість без кількісних змін переноситься у вартість готової продукції, отже, і тут джерела додаткової вартості ми не знайдемо.

В акті Г – Т власник грошей купує не лише засоби виробництва, які є звичайним товаром, а й особистий фактор – робочу силу, яка є товаром специфічним.