4. Закон грошового обігу. Інфляція

Кількість грошей в обігу не може бути довільною. На

кількість грошей, необхідних для сфери обігу, великий вплив має функція грошей як засобу платежу. Адже продаж товарів у кредит означає, що тепер для їх руху гроші не потрібні.

Можна точно визначити кількість грошей, необхідних для товарообігу за такою формулою:

, де

Кг – кількість грошей, необхідних для товарообігу;

ЦТ – сума цін товарів, призначених для реалізації;

ЦК – сума цін товарів, проданих у кредит;

ЦТП – сума цін товарів, строк платежів за якими настав;

ЦВП – сума цін товарів, платежі за які взаємно погашаються;

Г – державний грошовий резерв;

О – швидкість обороту грошової одиниці.

Ця формула виражає закон, що регулює масу грошей, необхідних для товарообігу. Він, у першу чергу, стосується умов функціонування повноцінних золотих монет.

Специфічність закону обігу паперових грошей полягає в їхньому співвідношенні з золотом. Порушення відповідності кількості паперових грошей і необхідного для обігу золота – призводить до негативних наслідків. Якщо в обігу більше грошей, ніж це потрібно згідно з даним законом, неминуче з’являються гроші, які не мають товарного покриття.

Перевищення кількості грошей над сумою товарних цін означає інфляцію, що знецінює грошову одиницю.

Американський економіст П.Самуельсон виділяє три основні види інфляції:

а) помірна інфляція ( ріст цін в рік до 10% );

б) галопуюча інфляція ( ріст цін в рік від 10 до 200%% );

в) гіперінфляція ( ріст цін в рік понад 200% , тобто держава втрачає контроль над ціноутворенням ).

Авторитет, стійкість грошової одиниці будь-якої країни забезпечується:

а) золотим запасом;

б) товарною масою;

в) валютним фондом.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

а) чому функції грошей слід розглядати в певній послідовності?

б) при яких функціях можливі формальні економічні кризи?

в) назвіть дійсні, повноцінні гроші?

г) при яких обставинах, виходячи із закону грошового обігу, можлива інфляція?