2. Відносини власності в Україні

В Україні, яка в складі Радянського Союзу протягом

тривалого часу будувала соціалізм, склалася своєрідна структура власності, в якій переважали в основному суспільні форми ( до 1991 року ):

1) державна;

2) колгоспно-кооперативна;

3) власність громадських організацій;

4) особиста власність.

Така структура власності формувалась під впливом

вимог побудови соціалізму, яка передбачала, що:

а) соціалізм повинен довести свої переваги перед капіталізмом більш високим рівнем продуктивності праці;

б) високий рівень продуктивності праці може забезпечити лише велике виробництво;

в) найбільш сприятливими умовами для зростання продуктивності праці може бути лише суспільна власність на засоби виробництва.

Але в ході формування основ соціалістичного суспільства були допущені суттєві помилки, однією з яких була підміна суспільної власності державною.

В результаті чого право розпорядження народною власністю перейшло до рук державного бюрократичного апарату.

Надмірне одержавлення власності породило багато негативних наслідків в економічній сфері:

а) ігнорування особистих інтересів трудівників;

б) відчуження працівників від власності;

в) підміна загальнонародних інтересів відомчими, індивідуальними;

г) обмеження ринкового механізму державним регулюванням.

Ці та інші негативні моменти підірвали довіру народу до соціалістичної ідеї, що і стало відправним пунктом руйнування першої в світі соціалістичної держави.

Ось чому Україна сьогодні знаходиться на перехідному періоді від соціалізму до капіталізму. В зв’язку з тим, що соціалізм і капіталізм – це два різних способи виробництва: перший ґрунтується на суспільній власності на засоби виробництва, другий – на приватній, перехід від соціалізму до капіталізму не може бути одномоментним актом. Цей процес передбачає наявність особливого перехідного періоду, протягом якого повинна бути ліквідована соціально-економічна основа соціалізму з її надбудовою.

Тому основним змістом перехідного періоду від соціалізму до капіталізму повинен бути процес перетворення суспільних форм володіння, розпорядження та користування власністю у форму приватну. А так як це здійснити неможливо одночасно – постановою, указом або навіть прийняттям певного закону, то це означає, що економічною основою перехідного періоду повинна бути багатоукладна економіка, в якій паралельно співіснують різні форми власності:

а) суспільна;

б) приватна;

в) змішана.

Тому позбутися негативних явищ в економічній діяльності можна, лише усунувши причини, які відірвали безпосереднього виробника від засобів виробництва та результатів праці.

Щоб уникнути надмірного одержавлення економіки з усіма її негативними наслідками, Україна повинна провести роздержавлення власності, тобто перейти від переважно державної власності до багатоукладної економіки, де рівноправними виступають найрізноманітніші форми власності.