-Атомні спектри

Ядерна модель атома Резерфорда, яка підтверджувалась вели­кою кількістю експериментальних даних, була значним кроком вперед у процесі пізнання будови атома. Проте вона не могла пояс­нити деякі встановлені факти.

Відомо, якщо сонячний промінь пропустити крізь скляну або кварцову призму, то він розкладається, і на екрані, поставленому за призмою, з'являється кольорова смуга, яка містить усі кольори райдуги у безперервній послідовності. Такий спектр називається суцільним. Його дають нагріті до високої температури тверді тіла або рідини.

Світло, яке випромінюється розжареним газом або па­рою, складається з електромагнітних хвиль певної довжини. Тому замість суцільної кольорової смуги на екрані з'являється ряд окре­мих кольорових ліній, розділених темними проміжками. Так, на­приклад, пара металу калію дає спектр, який складається з трьох ліній: двох червоних і однієї фіолетової. Такі спектри називаються лінійчастими (атомними) спектрами. Експериментально встановлено, що кожному хімічному елементу відповідає свій атомний спектр, який відрізняється від спектрів інших елементів.

Модель атома Резерфорда не могла пояснити походження ліній­частих спектрів. Більше того, вона їм суперечила. Справді, за за­коном класичної електродинаміки, електрон, який обертається навколо ядра, повинен безперервно випромінювати електромагнітну енергію у вигляді світлових хвиль, завдяки чому швидкість його ру­ху має весь час зменшуватись, а електрон дедалі більше наближа­тися до ядра. Вичерпавши свою енергію, електрон має "впасти" на ядро, що призведе до припинення існування атома. Це суперечить реальним властивостям атомів, які є стійкими утвореннями і можуть існувати без руйнування нескінченно довго. Крім того, при безперервному випромінюванні енергії електроном спектр атома має бути безперервним, суцільним, а він – лінійчастий.

Отже, модель атома Резерфорда не змогла пояснити ні існування стійких атомів, ні наявності лінійчастих спектрів.