-КОРОТКИЙ ЗМІСТ
На основі своїх дослідів Е.Резерфорд у 1911 р. запропонував ядерну модель атома. Відповідно до ядерної моделі, в центрі атома міститься позитивно заряджене ядро, маса якого майже дорівнює масі атома. Навколо ядра рухаються електрони, число яких дорівнює позитивному заряду ядра. Між ядром і електронами взаємодіють електростатичні (кулонівські) сили, зрівноважені відцентровою силою, що виникає внаслідок руху електронів.
Враховуючи квантову теорію світла, лінійчастий характер атомних спектрів і ядерну модель Резерфорда, датський фізик Н.Бор у 1913 р. сформулював основні положення своєї теорії будови атома водню у вигляді постулатів. На основі своєї теорії Н.Бор розрахував спектр атома водню. Обчислені місця розташування спектральних ліній у видимій частині спектра співпали з експериментально виявленими.
У 20-х роках XX ст. завдяки роботам де Бройля, Е.Шредінгера, В.Гейзенберга та інших учених були розроблені основи хвильової теорії про двоїсту корпускулярно-хвильову природу світлового випромінювання (електрон одночасно є і частинкою, і хвилею).
Рух електронної хвилі кількісно характеризується амплітудою ψ, яку можна обчислити з диференціального рівняння Шредінгера, що зв'язує хвильову функцію ψ з потенціальною і повною енергією електрона.
Згідно з квантово-механічною теорією, стан електрона в атомі характеризується значеннями чотирьох квантових чисел: n — головного, l — орбітального, m – магнітного, s – спінового. Згідно з принципом Паулі, в атомі не може бути двох електронів з однаковими значеннями всіх чотирьох квантових чисел.
На основі сучасної теорії будови атома встановлені електронні структури атомів усіх елементів.
Послідовність заповнення атомних електронних орбіталей залежно від значення головного та орбітального квантових чисел дослідив радянський учений В.М.Клечковський. Він встановив, що енергія електрона зростає із збільшенням суми цих двох квантових чисел, тобто величини (n + l).
В багатоелектронних атомах заповнення електронами всіх енергетичних рівнів і підрівнів залежно від їхньої енергії відбувається у певній послідовності.
Відповідно порядку заповнення електронами енергетичних рівнів і підрівнів елементи поділяються на s-, р-, d- і f- типи.
Атомне ядро є основою атома, що визначає індивідуальність елементів. Відповідно до сучасних уявлень атомні ядра складаються з елементарних частинок протонів р і нейтронів n, які об'єднують під загальною назвою нуклони.
Періодичний закон Д.І.Менделєєва (сучасне формулювання): властивості елементів, а також форми і властивості їхніх сполук перебувають у періодичній залежності від заряду ядер їхніх атомів.
Розташування елементів у певному порядку називається періодичною системою, яка є графічним вираженням періодичного закону.
Групою періодичної системи називають вертикальний ряд, в якому розміщені подібні за властивостями елементи.
Період – це горизонтальний ряд, в якому елементи розміщені в порядку зростання їхніх атомних мас (порядкового номера).
Періодичний закон Д.І.Менделєєва є одним з найфундаментальніших і найзагальніших законів природи.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 Наверх ↑