-КОРОТКИЙ ЗМІСТ

Хімічні елементи утворюють велику кількість простих і склад­них речовин. Прості речовини складаються з атомів одного елемен­та, складні – з атомів двох або кількох елементів. Залежно від типу хімічного зв'язку між атомами прості речо­вини поділяються на метали та неметали.

Оксиди – бінарні сполуки елементів з оксигеном. За хімічним характером оксиди поділяються на солетворні і несолетворні. Соле­творні оксиди поділяються на основні, кислотні та амфотерні. Хімічний характер оксидів залежить від положення елемента в періодичній системі.

Назви оксидів складаються із назви елемента в називному відмінку та слова оксид. Оксиди утво­рюються внаслідок нагрівання простих речовин при наявності кис­ню або повітря; при розкладанні основ, кислот, амфотерних гідро­ксидів, солей кисневмісних кислот та в багатьох інших реакціях.

Оксиди найактивні­ших металів безпосе­редньо сполучаються з водою, утворюючи розчинні у воді основи – луги. Основні оксиди взаємо­діють з кислотами, амфотерними гідроксидами, кислотними та ам­фотерними оксидами з утворенням солей.

Характерною ознакою кислотних оксидів є їх здатність взаємодіяти з основними й амфотерними ок­сидами, основами, амфотерними гідроксидами, утворюючи відпо­відні солі. Амфотерні оксиди виявляють кислотні властивості при взаємо­дії з водними розчинами лугів або сплавлянні з оксидами, гідрокси­дами, карбонатами активних металів і основні властивості – при нагріванні з концентрованими кисло­тами або сплавлянні з деякими солями.

Основами називаються сполуки, негативно зарядженою частиною яких є гідроксид-іони. Назви основ утворюють із назви металу та слова гідроксид,

Основи утворюються при вза­ємодії лужних, лужно-земельних металів та їхніх оксидів з водою або з відповідних розчинних солей за реакціями под­війного обміну з лугами.

Всі основи можна поділити на розчинні і нерозчинні у воді. Розчинними є основи, утворені луж­ними, лужно-земельними металами. Розчини лугів роз'їдають тва­ринні, рослинні тканини, викликають зміну забарвлення індикато­рів. Основи взаємодіють з кислотами, кислотними й амфотерними оксидами та гідроксидами, солями.

Амфотерні гідроксиди – гідрати амфотерних окси­дів, які мають слабкі кислотні та основні властивості. Амфотерні гідроксиди взаємодіють з кислотами та кислотними оксидами, виявляючи основні властивості і утворюючи при цьому солі; з основами та основними ок­сидами взаємодіють з утворенням солей, виявляючи при цьому кислотні власти­вості

Кислотами називаються сполуки, що містять іони гідрогену (водню), які здатні заміщуватись на метал. До складу кислот входять іон (або декілька іонів) гідрогену та кислотний залишок. Назви кисневмісних кислот утворюють з назв кислотоутворюючого елемента та слова кислота.

Кислоти добувають при вза­ємодії кислотних оксидів з водою, окисленні простих речовин кис­лотами-окислювачами або сумішшю кислот, при безпосередньому сполученні деяких неметалів з вод­нем, при взаємодії солі з більш сильними кислотами та іншими мето­дами.

Головною, найхарактерні­шою ознакою кислот є їх здатність до взаємодії з основами з утво­ренням солей. Кислоти також утворюють солі при взаємодії з ос­новними та амфотерними оксидами, амфотерними гідроксидами, металами.

Солі – кристалічні речовини, які можна розглядати як продукт заміщення іонів гідрогену кислоти на метал або гідроксильних груп основ на кислотні залишки. За своїми хімічними властивостями та складом солі поділяються на середні, подвійні, кислі, основні.

Найважливішими з методів добування солей є: взаємодія основних оксидів з кислотними або амфотерними; основних та амфотерних оксидів з кислотами; кислотних оксидів з основами або амфотерними гідроксидами; основ або амфотерних гідроксидів в кислотами; взаємодія солей в кислотами (кислотними оксидами), основами (основними оксидами); металів з кислотами та неметалів з лугами; за реакціями подвійного обміну між солями та інші.