-КОРОТКИЙ ЗМІСТ
Система, в якій одна речовина у вигляді дуже дрібних часточок рівномірно розподілена у об'ємі іншої, називається дисперсною.
Якщо речовина (дисперсна фаза) диспергована до розмірів молекул або іонів (менш ніж 1 нм), утворюється гомогенна система – істинний розчин, або просто розчин. Розчин – гомогенна термодинамічно стійка система змінного складу, яка складається з двох або більше компонентів.
Фізична теорія розчинів розглядає процес розчинення як простий розподіл (диспергування) однієї речовини у всьому об'ємі іншої, а отже, властивості розчинів мають залежати лише від концентрації розчиненої речовини.
Згідно з хімічною теорією розчинів, розробленою Д.І.Менделєєвим, між компонентами розчину відбувається хімічна взаємодія: в розчині є сполуки, які утворюються завдяки взаємодії молекул розчиненої речовини і розчинника. Такі сполуки називаються сольватами (гідратами), а процес їх утворення внаслідок взаємодії компонентів розчину – сольватацією (гідратацією). Терміни "гідрати" і "гідратація" застосовують, коли розчинником є вода.
Внаслідок перебігу процесів сольватації або гідратації розчинення речовин у розчинниках супроводиться певним енергетичним ефектом.
Розчинність різних речовин у тому самому розчиннику або будь-якої речовини в різних розчинниках може коливатись у досить широких межах. Кількісно розчинність визначають вмістом речовини (концентрацією) у насиченому розчині.
Залежність розчинності газу від тиску виражається законом Генрі – Дальтона: розчинність газу при сталій температурі в рідині прямо пропорційна його парціальному тиску.
Масова (процентна) концентрація (%) виражається числом грамів розчиненої речовини, що міститься в 100 г розчину.
Молярна концентрація (молярність) виражається числом молів розчиненої речовини в 1 л розчину.
Моляльна концентрація (моляльність) визначається числом молів розчиненої речовини в 1 кг розчинника.
Молярна концентрація еквівалента (нормальна концентрація, нормальність) визначається числом еквівалентів розчиненої речовини, яке міститься в 1л розчину.
Мольна частка – це відношення числа молів розчиненої речовини до загального числа молів розчину (розчинника і розчиненої речовини).
Вивчення властивостей розбавлених розчинів неелектролітів показало, що їхні властивості змінюються прямо пропорційно концентрації розчинів. Властивості розчинів, які залежать лише від їхньої концентрації і не залежать від природи розчиненої речовини, називаються колегативними.
Процес односторонньої дифузії молекул крізь напівпроникну перегородку називається осмосом, а тиск, що спричинює осмос, називається осмотичним тиском.
Закон осмотичного тиску Вант-Гоффа: осмотичний тиск розчину прямо пропорційний його концентрації і температурі.
Залежність зниження тиску пари розчинів від їхньої концентрації виражається першим (тонометричним) законом Рауля (1887 р.): відносне зниження тиску насиченої пари над розчином прямо пропорційне мольній частці розчиненої речовини.
Другий закон Рауля: підвищення температури кипіння або зниження температури замерзання розчину прямо пропорційне моляльній концентрації розчиненої речовини.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 Наверх ↑