-Основи

Основами називаються сполуки, негативно зарядженою частиною яких є гідроксид-іони ОН–. До складу основ входять іон металу (або група атомів NН4+, ТіО22+, VО2+, ВіО+, [Сu(NН3)4]2+, що віді­грає роль металу) та гідроксид-іони, кількість яких дорівнює ва­лентності металу. Загальна формула основ
Ме(ОН)х. Приклади основ: LіОН, Ва(ОН)2, Ві(ОН)3, Мn(ОН)2, Fе(ОН)2,
Со(ОН)2, [Сu(NН3)4](ОН)2 тощо.

Основи – сполуки, при розчиненні яких збільшується концентрація негативно заряджених іонів розчинника. З точки зору теорії електролітичної дисоціації основи – електроліти, які у водному розчині дисоціюють з утво­ренням лише одного типу аніонів – гідроксид-іонів.

Кількість гідроксид-іонів в основі, що здатні заміщуватись на кислотні залишки з утворенням солей, визначає її кислотність. Тому основи можуть бути однокислотні (NаОН, NН4ОН), двокислотні [Ва(ОН)2, Fе(ОН)2], трикислотні [Ві(ОН)3, Lа(ОН)3, Мn(ОН)3], чотирикислотні [Тh(ОН)4]. Через те що із збільшенням ступеня окислення елемента основні властивості його оксиду послаб­люються, відома невелика кількість чотирикислотних основ, а п'ятикислотні і шестикислотні невідомі.

Номенклатура основ. Назви основ утворюють із назви металу (або металопо­дібної групи) в називному відмінку та слова гідроксид, що вказує на наявність іонів ОН–. Якщо один метал утворює кілька основ, після назви металу в дужках римською цифрою позначається ступінь його окислення. Наприклад: Мn(ОН)2 – Манган (II) гідроксид, Мn(ОН)3 – Манган (IIІ) гідроксид.

Розчинні у воді основи називаються лугами.

Основні методи добування основ. Основи утворюються при вза­ємодії лужних, лужно-земельних металів та їхніх оксидів з водою. Добування основ з відповідних розчинних солей за реакціями под­війного обміну з лугами є найпоширенішим методом добування не­розчинних у воді основ. Приклади реакцій, за якими утворюються основи:

2Nа + 2Н2О = 2NаОН + Н2; Nа2СО3 + Са(ОН)2 = 2NаОН + СаСО3;

СаО + Н2О = Са(ОН)2; Lі2SО4 + Ва(ОН)2 = 2LіОН + ВаSО4;

СоСl2 + 2NаОН = Со(ОН)2 + 2NаСl; Ві(NО3)3 + 3КОН = Ві(ОН)3 + 3КNО3.

Для добування розчинних основ на практиці використовується електроліз водних розчинів солей лужних металів.

Хімічні властивості основ. Всі основи можна поділити на розчинні і нерозчинні у воді. Розчинними є основи, утворені луж­ними, лужно-земельними металами, амонієм, талієм (І), складними групами атомів [Сu(NН3)4]2+ тощо. Розчини лугів роз'їдають тва­ринні, рослинні тканини, викликають зміну забарвлення індикато­рів. Основи взаємодіють з кислотами, кислотними й амфотерними оксидами та гідроксидами, солями:

Мg(ОН)2 + SО3 = МgSО4 + Н2О; Са(ОН)2 + Аl2О3 = Са(АlО2)2 + Н2О;

Мg(ОН)2 + Н2SО4 = МgSО4 + 2Н2О; Са(ОН)2 + Zn(ОН)2 = СаZnО2 + 2Н2О;

Мg(ОН)2 + 2Н2SО4 = Мg(НSО4)2 + 2Н2О;

FеSО4 + 2КОН = Fе(ОН)2 + К2SО4;

2Мg(ОН)2 + Н2SО4 = Мg2(ОН)2SО4 + 2Н2О;

ZnСl2 + 4NаОН = Nа2[Zn(ОН)4] + NаСl.