Тема 3. ДЕТАЛІ ВЕРХУ І НИЗУ ВЗУТТЯ

3.1. Класифікація деталей за їх розташуванням у взутті

3.2. Деталі верху взуття.  

3.3 Деталі низу взуття.

3.1. Класифікація деталей за їх розташуванням у взутті

Відповідно до стандарту 2157-93 “Терміни і визначення” деталі взуття поділяються на деталі верху і деталі низу. Деталі верху, які з’єднанні в певній послідовності, утворюють заготовку верху взуття і розташовуються над тильною поверхнею стопи.

Деталі низу прикріплюються до заготовки верху взуття в певній послідовності і розміщуються під плантарною поверхнею стопи (підошвою), іншими словами, до деталей низу належать ті деталі, які розташовані між стопою і опорною поверхнею.

В свою чергу всі деталі верху і низу діляться на зовнішні, внутрішні і проміжні.

До зовнішніх деталей відносяться деталі, які розташовані зовні. До внутрішніх деталей відносяться деталі, які в готовому взутті прилягають до стопи безпосередньо. Проміжні деталі – деталі, які розміщені між зовнішніми і внутрішніми деталями взуття.

Залежно від роботи, яку виконують деталі у взутті, навантажень, яких вони зазнають у процесі експлуатації, їх поділяють на відповідальні й менш відповідальні. До відповідальних відносяться: носок, союзка, задній зовнішній ремінь, підметка, підошва, набійка. Всі інші – менш відповідальні деталі.

Найбільш різноманітними за формою і розмірами є зовнішні деталі верху взуття. По-перше, в кожному виді взуття є свої специфічні деталі: халява, перед, союзка, берець (халявка), задинка тощо. По-друге, форма і розміри цих деталей можуть бути різними в залежності від певних причин і особливо моди. Мода може вплинути на виключення деталі із взуття або об’єднання її з іншою, наприклад носка з союзкою, берця з задинкою. Мода може диктувати членування деталі на окремі елементи у відповідності з рисунком моделі. Часто такі деталі навіть не мають загальноприйнятих назв. Та яким би не був рисунок моделі, потрібно при опрацюванні контурів деталей, визначенні їх розмірів завжди пам’ятати про умови експлуатації взуття, роботу деталей і їх знос при цьому, щоб місця їх з’єднань попадали в зони найменших напружень.