70. Сучасні ознаки боргової політики уряду.
На сучасному етапі економічних реформ в Україні набули загострення питання централізації управління державними борговими зобов’язаннями. Актуальним становиться питання щодо створення спеціалізованих органів влади, які будуть займатися виключно питаннями зовнішніх та внутрішніх боргів України.
За класифікацією Світового банку Україна належить до країн з середнім рівнем боргу, але його величина не є вирішальним фактором, який визначає стан боргової безпеки в країні. Відсоткові платежі, відсутність єдиної правової бази управління боргом, а також конфлікт інтересів між органами державного управління щодо проведення конкретних боргових операцій та реалізації стратегії управління не сприяють стабілізації бюджетного процесу.
Державний борг є предметом дослідження і дискусій багатьох вчених, управління державним боргом розглядають як з точки зору важливості для фінансової політики держави, так і з точки зору перспектив формування та розвитку національної економіки. Серед західних вчених особливої уваги заслуговують праці Д.Рікардо, Р.Барро, Дж.Кейнса, М.Карлберга, Ф.Модільяні, Ф.Фрідмана. Проблеми боргової політики висвітлювалися в численних публікаціях ряду провідних зарубіжних авторів, зокрема Р.Бубеля, Р.Бьоттгера, П.Кругмана, Ф.Мішкіна, А.Сантомеро, Аналогічні проблеми вивчаються вітчизняними фахівцями, зокрема Н.Багровим, В.Будкіним, Ю.Пахомовим, О.Петриком, М.Савлуком, Н.Савченком, О.Сосніним, В.Усоскіним.
Метою статті є визначення перспектив створення та пріоритетів діяльності єдиного суб’єкта управління державним боргом в контексті реформування системи державного управління фінансами та підвищення ролі окремих міністерств та відомств в цьому процесі в Україні.
Якщо звернутись до досвіду інших країн, можна відзначити, що всі іноземні органи управління боргом за своїм правовим статусом поділяються на дві групи: державні органи і недержавні юридичні особи. Так, до першої категорії відноситься Бюро державного боргу (US Bureau of Public Debt), яке діє у складі Казначейства США. Структурними підрозділами Казначейства виступають також Новозеландський борговий офіс (NZDMO), та борговий офіс Об’єднаного Королівства (UKDMO). Групу незалежних спеціалізованих організацій представляють Шведський борговий офіс (SDMO), та Ірландське національне фінансове агентство (NTMA), які діють від власного імені, [1].
Таким чином, в західних державах управління державним боргом здійснює структурний підрозділ уповноваженого органу, або самостійне боргове агентство. Якщо даний суб’єкт управління створюється під час серйозних змін у макроекономічній політиці, або під час зростання боргового тягаря, спостерігається тенденція до вибору другого варіанта.
В сучасних умовах в Україні необхідно створити орган управління державним боргом, підпорядкованого Міністерству фінансів, але з достатньо високим ступенем автономності у прийняті рішень тактичного характеру. Такий орган може бути створений на базі відповідного департаменту в складі Міністерства фінансів, який займається безпосередньо проведенням операцій з боргом, із залученням резервів інших суб’єктів управління.
Завданнями діяльності даного органу мають стати мінімізація обслуговування державних боргових зобов’язань, зміни, в разі необхідності, структури державного боргу і переведення його на більш довгострокове обслуговування, а також зменшення кредитного, відсоткового, валютного і технічного ризиків при операціях із державними зобов’язаннями.
У зв’язку із виникненням питань щодо визначення правового статусу нового органу управління боргом, його організаційно-правової форми, слід звернутися до європейського та міжнародного досвіду. В європейських державах існують відносини влади-підпорядкування [2]. Наприклад, борговий офіс Об’єднаного Королівства несе відповідальність перед канцлером казначейства (міністром фінансів), який в цілому визначає подальший напрямок діяльності боргового агентства. В свою чергу, виконавчий директор агентства здійснює оперативне керівництво боргами і грошовою готівкою, а також здійснює адміністративно-господарче керівництво. Розподіл компетенції між посадовими особами здійснюється на підставі прийнятого щорічно документу [3].
Відзначене в закордонній практиці призводить до висновку, що найбільш доцільною суспільно-правовою моделлю взаємовідносин між запропонованим українським органом управління боргом і уповноваженими органами влади, відповідальними за впровадження фінансової політики в державі, має бути поєднання принципів централізації та децентралізації. У сфері визначення стратегії управління державним боргом відносини між ними повинні будуватись цілком на підставі фінансових та адміністративно-правових норм. В сфері поточної діяльності агентству має бути надана самостійність.
Отже, створення нового органу управління державним боргом в Україні та передача йому функцій інших уповноважених органів сприятимуть зменшенню кількості протиріч у функціях існуючих органів, що задіяні в управлінні боргом, а саме, у сфері відносин між Міністерством фінансів, Казначейством, Національним банком України та Рахунковою палатою.