55. Становлення та розвиток податкової системи України

Історично склалось так, що формування податкової системи України було пов’язано з прийняттям у 1991 році Закону України «Про систему оподаткування». Згідно з цим законом об’єктами оподатку- вання стали: доходи; прибуток; додана вартість продукції, робіт та послуг; митна вартість продукції, робіт та послуг; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти. У зазначеному законі були включені збори до державних цільових фондів, наприклад, до Пенсійного фонду тощо.

Звідси, цілеспрямоване формування власної податкової системи в Україні почалось з 1992 року, коли Україна деюре стало самостійною державою, і умов- но процес становлення можливо поділити на чотири етапи: І етап — 1992-1993 рр.; ІІ етап — 1994- 1999 рр.; ІІІ етап — 2000-2009 рр.; IV етап — 2010 р і далі. На першому етапі фактично став реалізуватись Закон України «Про систему оподаткування». Була створена податкова служба України. Сформовані три базові концепції перспективного розвитку по- даткової системи України. Суть першої концепції полягає в оподаткуванні оплачених обсягів реалі- зації, із застосуванням системи диференційованих ставок, залежно від сфери і виду діяльності.

Друга концепція розроблена Головною державною податковою інспекцією, Міністерством фінансів та Міністерством економіки України. В її основі було закладено існування податку на прибуток за єдиною ставкою на рівні 30-35%, з пільгами для інвестиційної діяльності; зменшення ставки з по- датку на додану вартість до 20%; чітке розмежування податків на загальнодержавні і місцеві; пе- рехід в оподаткуванні фізичних осіб до сукупного річного доходу як об’єкта оподаткування.

Третя концепція, що була запропонована Українським союзом промисловців і підприємців, в ос- новному була схожа з другою концепцією, але в ній були включені значні пріоритети для виробників продукції та товарів.

На другому етапі велике значення для розвитку вітчизняної податкової системи мало прийняття Конституції України у 1996 році, яка фактично закріпила існування податкової системи країни. На цьому етапі були сформовані більш чіткі податкові механізми. Був напрацьований досвід застосуван- ня податкової системи. За окремими податками та зборами були зроблені необхідні коректування. В цей період остаточно була узаконена система місцевих податків і зборів. У 1997 році були суттєво перероблені Закони України «Про системи оподаткування», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» тощо. Третій етап становлення та розвитку української податкової системи почався з 2000 року і про- довжувався по 2009 рік. За цей період були внесені зміни до багатьох законодавчих активів щодо вдосконалення системи оподаткування в Україні. Цей період характеризувався постійними намаган- нями зменшити податковий тягар для виробників і підприємців, а також запровадити більш стабільні норми оподаткування доходів фізичних осіб з метою підвищити рівень зацікавленості населення добровільно сплачувати податки і збори, а не приховувати їх. Зменшення ставок податків на прибу- ток підприємств до 25%, на доходи фізичних осіб до 13%, а потім до 15% повинно було позитивно вплинути на формування державного та місцевих бюджетів країни. У цей час неодноразово були спроби створити Податковий кодекс України, якій дав би можливість більш стабільного розвитку економіки в цілому.

На третьому етапі державі не вдалось вирішити одну із головних проблем податкової системи України — забезпечити вихід із тіні більшості підприємців. Українська економіка як і в 90-х роках остається тіньовою економікою, де 50-60% створеної вартості не оподатковується. Проблема країни полягає в відсутності інтересів провідного класу у встановленні справедливих механізмів виявлення і оподаткування прибутків, доходів, майна тощо. Практично весь період існування країни ставилось питання про впровадження в практику оподаткування майна фізичних і юридичних осіб. Але на практиці це не було здійснено через небажання політичної еліти країни, депутатів, держслужбоців, власників великих маєтків, власників великого, середнього та малого бізнесу. Україні не вдалось на третьому етапі побудувати ефективну систему оподаткування, хоча запро- вадженні закони, норми, ставки не були занадто високими у порівнянні з закордонними податковими системами. Головна проблема була пов’язана з людським фактором, тобто відсутністю бажання у політичної еліти країни повернути розвиток держави до того шляху, за яким вже досить давно йде більшість Європейських країн.

Четвертий етап становлення та розвитку податкової системи України почався у 2010 році. Він ха- рактеризувався активним намаганням створити Податковий кодекс та запровадити його найближчим часом. Такий Податковий кодекс було створено та прийнято Верховною Радою України і підписано Президентом країни. Однак побудова Податкового кодексу була дуже важкою внаслідок значних супе- речностей між різними колами країни, що були зацікавлені або не зацікавлені у такому документі. Податковий кодекс — це комплексний документ, який в цілому характеризує податкову систему країни, а тому його положення не можуть абсолютно задовольняти усіх учасників фінансових відно- син в країні. На нашу думку, прийняття Податкового кодексу слід розглядати як позитивне явище у фінансовій системі держави. Податковий кодекс дає загальні перспективи до розвитку не лише по- даткової системи країни, а й всієї фінансової системи, до якої відповідною частиною входить подат- кова система. Внаслідок прийняття Податкового кодексу було скасовано велику низку Законів України, які на протязі 19 років регулювали оподаткування і слугували об’єктом критики та вдосконалення. Ми вважаємо, що Податковий кодекс повістю не вирішив усіх питання вдосконалення та розвитку систе- ми оподаткування в Україні, але його започаткування є великим кроком у майбутнє, тобто подаль- ший розвиток оподаткування, формування бюджетів на новій податковій базі тощо.