72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.

Ідеологія від гр.idea — ідея та logos — вчення — це сукупність суспільних ідей, теорій і поглядів, які відображають соціально-економічні умови життя людей з позицій певної соціальної спільності, а також програми із закріпленні або зміни існуючих суспільних відносин. Ідеологія виступає як теоретично систематизована свідомість окремої соціальнох групи чи суспільства в цілому.

Ідеологія — складне суспільне утворення, яке включає певну теоретичну основу, а також програму дій і механізми поширення ідеологічних настанов у масах, що випливають із цієї теоретичної основи. Вона тіісно повязана із суспільною психологією. Але це вижчий рівень суспільної свідомості, який є систематизованим, теоретично обгрунтованим духовним відораженнямкорінних інтересів певного соціального субєкта.

Будь-яка людина завжди включена в певні соціальні спільноти, має певні інтереси, вона завжди сприймає явища суспільного життя з певних ідеологічних позицій. Якщо останні відоражають істинний стан справ, тоді знання, погляди, ідеї будуть обєктивними за змістом. Але в суспільстві існують різні соціальні субєкти з різними інтересами. Тому не може бути єдиної ідеології. Ідеологічні концепції суперечать одна одній, спостерігається боротьба між ними. Носії ідеологій прагнуть навязати свої погляди, ідеї, теорії іншим соціальним групам. Утопічний вигляд поки що мають твердження про можливість формування такої ідеології, яка б відоражала інтереси всього суспільства, всіх соціальних груп у цілому.

Ідеологія визначамється соціально-економічними умовами життя людей, суспільним буттям, що формує певні суспільні інтереси. Ідеологія виступає у формах політичних, правових, релігійних, естетичних і філософських поглядів.

Відносна самостійність ідеології проявляється у тому, що кожна нова іделогічна система, яка по суті є відображенням суспільного буття, за формою виступає як продовження попереднього розвитку думки, залежить від накопиченогораніше знань та уявлень. Ідеологія здатна впливати на всі аспекти суспільного життя, в тому числі, на матеріальну основу, що породила її.

73. Рушійні сили та субєкти соціального процесу. У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: обєктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл

праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, повязуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з обєктивними та субєктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників. Кожний із вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Рушійні сили розвитку суспільства повязані насамперед з діяльністю людей, адже життя суспільства, його історія є діяльністю людей, тобто діяльністю особистостей, соціальних груп, народів тощо.
Найважливішими проблемами в широкому спектрі проблематики рушійних сил є аналіз субєкта суспільного життя, характеристики його діяльності, її умов, причин, цілей, завдань, її результатів, діалектики обєктивного та субєктивного, творчого і репродуктивного та ін. в цій діяльності, її піднесень та спадів.
Що ж є рушійною силою дій кожної людини, будь-якої соціальної групи стану, професійної групи, покоління, суспільства в цілонадзвичайно велику амплітуду коливань — від думки Б.Рассела про те, що якби сто найвидатніших людей Європи були вбиті в дитинстві, то вся світова історія склалася б по-іншому, ніж це було насправді що є абсолютизацією ролі видатних особистостей в історії, формою прояву волюнтаризму до погляду видатного історика Франції Моно, який вважав, що хоч більшість істориків і звикли звертати виключну увагу на блискучі та голосні прояви людської діяльності, на великі події і великих людей, але необхідно зображати швидкі і повільні рухи економічних умов та соціальних установ, що становлять справді неперехідну частину людського розвитку і впливають на роль особистостей у розвитку суспільства, діалектику обєктивних умов та індивідуальних особливостей у діяльності видатної історичної особистості.

Спробуємо розглянути, від чого залежить роль такої особистості в суспільному розвитку. Можливим варіантом відповідей можуть бути:

1 від здібностей, таланту чи геніальності; 2 від становища в суспільстві в економіці, політичному житті, у державі; 3 від того, яку групу, партію очолює ця особистість а звідси — більша чи менша і роль, прогресивна чи консервативна; 4 від того, як глибоко розуміє ця особистість історичні завдання та закони розвитку суспільства, спрямованість такого розвитку і від того, з якою енергією вона діє; 5 від того, наскільки сприяють їй обєктивні умови її діяльності, адже якщо відповідні умови ще не склалися, то ніяка надвидатна особистість не зможе підняти маси на боротьбу. Очевидно, це і мав на увазі залізний канцлер Отто Бісмарк, коли, виступаючи в рейхстазі, говорив депутатам: Ми не можемо творити історію, ми маємо чекати, доки вона створиться.

Питання про роль видатних історичних