31. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії.

 Простір і час- це філософські категорії, за допомогою яких позначаються основні форми існування матерії. Філософію цікавить насамперед питання про відношення простору і часу до матерії, тобто чи є вони реальними, чи це тільки абстракціїфеномени свідомості. ГЛейбніц вважав простір і час лише іменами. Простір- це імя, яким позначається координація речей одної відносно іншої. Іменем час позначається тривалість і послідовність процесів. Реально ж простору і часу немає, їх неможливо виміряти.

Такі філософи як Дж.Берклі і Д.Юм розглядали простір і час як форми індивідуальної свідомості, І. Кант- як апріорні форми чуттєвого споглядання, Г.Гегель- як категорії абсолютного духаце- ідеалістичні концепції, І.Ньютон- як вмістилища. Простір і час мисляться Ньютоном як реальності, але вони ніяким чином невзаємодіють із матерією, існують самі по собі. Це- метафізичне розуміння простору і часу.

Сучасна наука розглядає простір і час як форми існування матерії. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній і філософський зміст простору і часу.

Історична еволюція поглядів на простір і час повязана з практичною, суспільно- історичною діяльністю людини. Змінюється, розвивається суспільство, змінюються і розвиваються просторово-часові уявлення про буття світу. Якщо для міфологічного світогляду час циклічно відтворює пори року, то в межах релігійного світосприйняття час набуває стріло-видної форми: відтворення світу через тимчасове теперішнє до райської або пекельної вічності.

Матеріалізм підкреслює обєктивний характер простору і часу, невіддільність від руху матерії: матерія рухається у просторі і часі. Простір і час, матерія і рухневіддільні. Ця ідея отримала підтвердження у сучасній фізиці.

Рух- це найважливіший атрибут матерії, спосіб її

існування. Рух включає в себе всі процеси у природі і суспільстві. У загальному випадку рух- це будь-яка зміна, будь-яка взаємодія матеріальних обєктів, зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як нема і руху без матерії. Тому рух вважається абсолютним, на той час як спокій- відносним: спокій- це лише один із моментів руху. Тіло, що перебуває у стані спокою відносно Землі, рухається відносно Сонця.

Рух виявляється у багатьох формах. В процесі розвитку матерії зявляються якісно нові і більш складні форми руху. Саме особливості форм руху зумовлюють властивості предметів і явищ матеріального світу, його структурну організацію. У звязку з цим можна сказати, що кожному рівню організації матеріїнежива природа, жива природа, суспільство притаманна своя, властива лише їй, багатоманітність форм руху. Кількість форм руху безкінечна, рух невичерпний за своєю багатоманітністю, як і матерія.

Джерело руху- сама матерія. Матерії притаманна здатність до саморуху. Рух матерії- це процес взаємодії різних протилежностей, які є причиною зміни конкретних якісних станів. 33.Визначальні категоріальні характеристики світу. Визначення змісту поняття світ можливе і дійсне тільки у системі відношеннялюдина — світ. Це свідчить про те, що воно слугує людині для відображення існування того,на тлі чого виявляє, висвічує себе людина. Образно висловлюючись, щоб людина змогла уявити себе як певне існування, вона має бути здатною уявляти усе те, що від неї відмінне: зверху, знизу, збоку, всередині, вчора, сьогодні та завтра, тут, зараз і тепер. Іншими словами, світ є все те, що відмінне від людини і що, одночасно, органічно має людину в собі. Це те, від чого вона, людина, відрізняється.

Однак людина як унікальна і неповторна істота виявляється і стосовно самої себе. Отже, на противагу обєктивно існуючому світу євнутрішній світ людини.

Тому найпростіше визначення поняттясвіт можна навести таке: Світ — це все суще, що є в людині та поза нею.

Спираючись на таке визначення, можна сказати, що поняттясвіт насамперед використовується через протиставленнялюдина в світі — світ у людині. Людина завжди перебуває у стані внутрішнього роздвоєння на свідомо визначеніЯ іне-Я. При цьому підЯ прийнято розуміти саме внутрішній світ людини, а підне-Я — довкілля, яке безпосередньо чи опосередкованообіймає людину, є водночас основою і простором життєдіяльності людини.

Наше сприйняття світу, його розуміння і пізнання, ставлення до нього виявляються у слові світогляд. Детальний аналіз поняттясвітогляд буде зроблено нами у заключному розділі. Однак підійти до узагальненого поняття світогляду ми зможемо, тільки конкретизувавши поняттясвіт.

В історичному поступі культури людського мислення уявлення світу набувало різного змісту і

значень не тільки у формі буденного та загальносвітоглядного, про які йшлося вище. Існує ряд обґрунтованих різними вченнями системно-теоретичних понять, через які історично відбувалася конкретизація визначення світу. Зокрема, це такі поняття, як Космос, Всесвіт, Галактика, Земля, Природа, Атмосфера, Гідросфера, Літосфера, Душа та ін. Проте який би вимір світу ми не обирали,незмінним залишається визнання, що світ- це все те, щовисвічується людинічи протистоїть, і водночас усе те, у чомувисвічується людина, тобто само реалізується.

Отже, тільки порівнюючи себе як окрему особу зі світом, людина здобуває досвід та усвідомлення власної індивідуальності. Лише побудувавши світ у собі, ми отримуємо можливість знайти його за межами себе. Може трапитися так, що наші уявлення помилкові. У такому разі реальний світ заперечить наші сподівання. Індивідуально сформована свідомість може здійснити пізнання обєктивного, чужого й цілком відмінного від себе за допомогою саме відтворення- будівництва світу в собі. Фактично кожна людина, яка діє свідомо, має великий дар бути творцем світу. Тобто світ зявляється людині як творіння їїлюдського розуму та рук, в якому ще так багато нового і невідомого. А що ж існувало до виникнення людини Той світ ми позначаємо поняттям природа. Він існував і існуватиме обєктивно, тобто незалежно від людини.