19. Філософія життя: загальна характеристика.

 Одним із основних джерел філософії життя є ірраціоналістично-песімістична філософія Шопенгауєра. За Шопенгауером сутність особи становить незалежна від розуму воля- сліпе хотіння, невіддільне від тілесного існування людини, котра є проявом

психічної світової волі, основою та істинним змістом усього сущого.

Другу тенденцію вирижала позитивістська концепція Огюста Конта. Позитивізм, як філософський напрям заснований на принципі: справжнє знання досягається лише як результат окремих конкретних наук. Пізнання з погляду позитивізму потрібно звільнити від будь-якої філософської інтерпретації.

Ідеї Канта виявилися співзвучними з ідеями англійських філософів Дж. Стюарта Мілля та Герберта Спенсера. Розвивали представники емпіріокритизму- Ерист Макс1838-1916 та Ричард Авенаріус, а в20-му столітті випустив неопозитивізм та пост позитивізм.

Третя тенденція знайшла прояв в ірраціоналістичних ідеях християнського екзистенціалізму Кєркегора. Лише християнство за Кєркегором дає основу для правил поведінки, лише воно здатне навчити людину бачити істину, реальність. Кєркегор висуває концепцію екзистенціальноїособистісної істини, змальовує осягнення істини як результат зіткнення протилежнихжиттєвих позицій.

В історії філософії настає етап переосмислення її основних принцпів, нового неокласичного типу філософствування. Настає епоха анти раціоналістичного умонастрою. Виникають формиірраціоналістичного гуманізму, які апелюють до підсвідомості.

Тепер істину вбачають в несвідомому. Ставлення філософії до розуму і раціоналістичних систем стає негативним, оскільки вони не здатні відповідним чином орієнтувати людину в житті та історії. Філософія мислення замінюєфілософія життя.

Основа життя, за концепцією Ніцше- це воля. Життя з проявом волі, але не абстрактної світової волі, а конкретної, визначеної волі- волі до влади.

Нцше прагне обґрунтувати культ людини, який ґрунтується на таких положеннях: по- перше, цінність життя є єдиною безумовною цінністю і збігається вона з рівнемволі до влади, по-друге, існує природня нерівність людей, по-третє, сильна людина природжений аристократ, є абсолютно вільним і не звязує себе ніякими моральноправовими нормами. Для Шпенглера життя- цедоля. доля, душа, культура. Культура трактується тим, як організм, який з одного боку характеризуються твердою органічною єдністю, а з другого- відокремлений від інших культурних утворень. Шпленглер виділяє 8 культрур.

У наш час найбільш ірраціоналістичними течіями слід визнати екзистенціанолізм, франкфуртську школу, герменевтику. Основні принципи неокантіанства ґрунтується на трактуванні філософії виключно як критики пізнання. Неокантіанство розвивалося двома школами- марбурзькою та баденською.