65. Периодизація історії та її критерії.

 Існують дві найзагальніші моделі світового історичного процесу — лінйна та нелінійна — які протягом тривалого часу визначають розуміння людьми свого минулого, сучасного і майбутнього.

Лінійна, абоунітарно-стадійна формаційна модель виявляється в поглядах на всесвітню історію як на єдиний процес поступального розвитку, що передбачає існування взаємоповязаних стадій соціокультурного розвитку людства.

Периодизація лінійної моделі історичного розвитку:
Перший напрям лінійної моделі світового історичного процесу

1. християнський період:

концепція Бога-творця: початок світу акт творення світу Богом, власне історія світу взаємовідносини Бог-людина і кінець світу Страшний суд, Апокаліпсис. Представником такої концепції був Августин Блажений, який розробив есхатологічну периодизацію історії міст суспільств, побудована за аналогією із шістьма днями творіння, шістьма сферами людського життя і шістьма епохами, про які йдуться у Старому Завіті

дуалістичний поділ на доу царства Бога-отця і добу Бога-сина
тріадна периодизація історії: період Старого Завіту та домінування страху й закону — царство Бога-отця; період Нового Завіту з приматами Віри й Любові — царство ога-сина; період Вічного Євангелія, царство Духа Святого. Троїстий підхід розроив Йоахим Флорський у своїй праці Вічне Євангеліє. Цей підхід став парадигмальним. Він простежується у поглядах діячів епохи Відродження і доби Просвітництва.

2. Відродження і Просвітництво:
А. Фергюсон виокремлює такі стадії: дикість, варварство й цивілізація, яким є три основні стадії його господарського розвитку:збиральництво, скотарство, землеробство.

Схема розвитку К. А. Сен-Сімона складалася з 4 стадій поступу людства: фетишистська, антична, феодальна і суспільство майбутнього. Його схема постає вже як більш реальна і цілісна система.

3. Формаційний марксистський підхід.

В основу формаційного підходу покладено ідею про шістьсуспільно-економічних формацій у розвитку всесвітньої історії:первісно-общинна, азійська, антична рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична. Визначеною основою кожного з них є відповідний рівень розвитку продуктивних сил і характер суспільних виробничих відносин, які, за твердженням Маркса, виконують роль базису суспільства. Маркс прагнув подати історію людства цілісною, і це певною мірою йому вдалося.
Другий напрям лінійної філософії історично зорієнтований на осмислення історичного процесу як стадійного, є позитивістський еволюціонізм і новоеволюціонізм.

Еволюціоністську концепцію найбільш повно репрезентують Г. Спенсер, у системі якого принцип еволюції вперше набув універсального значення, та англ. етнограф Едуард-Бернет Тейлор.

Новоеволюціонізм репрезентує амер. Дослідник К. Поланьї, який у своїй книзі Первісна, архаїчна та сучасна економіка дослідив економічні стадії поступу людства, виділивши у світовій історії 3 основних періоди: первісну економіку, економіку

ранніх цивілізацій і ринкову економіку. Кожномуу етапу відповідає особливий тип матеріальних благ.

Теорія стадій Вольт-Вітмен Ростоу виокремлювала такі стадії: традиційні стадії з властивим їй низьким рівнем споживання; стадії передумов, піднесення; високоіндустріалізована стадія масового споживання.

Концепція єдиного індустріалізованого суспільства Раймон Арон, В. Ростоу та Д. Белл розглядає історичний процес як перехід від традиційного аграрного до індустріального промислового суспільства.

Концепція постіндустріального суспільства Д. Белл, З. Бжезинський, Р. Гароді та ін..

Нелінійна, або плюрастично-циклічна концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визначає існування множинності самодостатніх історичних утворень із власною самодостатньою історією.

Периодизація нелінійної моделі історичного процесу:

Антична філосфія є філософією вічного становлення, вічного вороття, періодичних свтових пожеж Геракліт, душепереселень і душевтілень Платон. Стверджувався кругообіг у всьому.

Доба Відродження М. Кузанський, Н. Макіавелі, Дж. Бруно. Дж. Віко виокремлював 3 родові періоди у культурній історії: первісне варварство з міфологічною формою осягнення світу, панування дикунства і злиднів; героїчний феодалізм, коли було закладено основи культури і монархічної форми правління; класичний людський із максимальним розвитком літератури та форм політичної організації суспільства, з початком моральної деградації людей. Першоджерелом культурно-історичних зрушень Віко вважав історичний дух розум, а історичний розвиток розглядав як процес, під час якого люди формують системи мови, звичаїв, законів.

Цивілізаційний напрям у світовій філософії історії М. Данилевський, О. Шпенглер, О. Тойнбі. Історія людства постає у формі реальних, окремих,самодостатніх соціокультурних світів.