51. Можливості та межі пізнавального процесу.

 Принципову можливість пізнання визнають не лише матеріалісти, а й більшість ідеалістів. Проте у

вирішенні конкретних гносеологічних проблем матеріалізм і ідеалізм докорінно відрізняються. Ця різниця проявляється як у розумінні природи пізнання, так і в самому обгрунтуванні можливості досягнення обєктивно істинного знання. Процес пізнання, будучи процесом активного творчого відтворення дійсності у свідомості людини в результаті її діяльного предметно-практичного відношення до світу можливий лише при взаємодії людини з явищами дійсності. Цей процес у гносеології осмислюється через категоріїсубєкт таобєкт. Протилежностями, через взаємодію яких реалізується процес пізнання, є не свідомість і не знання саме по собі та зовнішній світматерія, природа, а субєкт як носій свідомості і знання та обєкт як те, на що спрямована пізнавальна діяльність субєкта. Результатом процесу пізнання є пізнавальний гносеологічнийобраз,субєктивний образ дійсності і до того ж не копія, а ідеальний образ, який є діалектичною єдністю субєктивного та обєктивного. Пізнавальний образ не може вийти за межі субєктивності в тому плані, що, по-перше, він завжди належить субєкту; по-друге, він завжди є лише ідеальним образом обєкта, а не самим обєктом з усіма його властивостями і матеріальними проявами; по-третє, обєкт у пізнавальному образі відображається з різною мірою адекватності, глибини проникнення в сутність, всебічності.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56  Наверх ↑