48. Основні складові пізнавальної діяльності:субєкт і обєкт, мета і ціль, засоби та результат.

 Пізнання -це процес особливого розвитку субєкта і обєкта коли основним результатом постає знання. Під субєктом вважають людину або істоту із спільності людей, які реально функціонуютьсімя, група. Субєкт пізнання знаходиться в постійному процесі розвитку. Обєктом пізнання є те, на що спрямована пізнавальна діяльність субєкта. В принципі обєкт також знаходиться в процесі розвитку. Обєкт і субєкт находяться в процесі взаємодії задля досягнення конкретної цілі і відповідно із обраної субєктом метою. Мета пізн.проц.-це

те, чого прагне людина. Ціль-це ті конкретні результати, яких мидосягаємо на шляху до мети. Мету ми плануємо, а цілі здобуваємо.

Субєкт пізнання визначається і як суспільство в цілому, яке має певний спосіб матеріального та духовного виробництва, певний історичний рівень розвитку культури та науки. Проте слід мати на увазі, що суспільство не має надлюдських, надіндивідуальних органів пізнання. Суспільство виступає субєктом пізнання опосередковано, через пізнавальну діяльність окремих людей, але люди формуються як субєкти пізнання лише в їхній спільній діяльності, зумовленій певною системою суспільних відносин, формами спілкування, певним рівнем розвитку суспільного виробництва, культури та самого пізнання. Субєктом пізнання є людина не як біологічна істота, а як продукт суспільно- історичної практики і повязана з усією сукупністю суспільно-історичних умов та відносин шляхом засвоєння надбань матеріальної та духовної культури суспільства. Кожна людина реалізує себе в пізнанні як суспільна істота, оскільки всі пізнавальні здібності і можливості, вся пізнавальна діяльність у своїх суттєвих проявах реалізується лише в суспільстві і через суспільство.

Субєкт пізнання, таким чином, — це людина, яка включена в суспільне життя, в суспільні звязки та відносини, яка використовує суспільно-вироблені форми, способи, методи практичної та пізнавальної діяльності, як матеріальнізнаряддя праці, прилади, експериментальні установки і т.п., так і духовнікатегорії, логічні форми та правила мислення, зміст мови, правила її структурної побудови та вживання; це людина, яка діяльно здійснює перехід від незнання до знання, від неповного знання до більш повного і

точного, нарощуючи суспільне необхідне нове знання про дійсність. Обєкт пізнання- це те, на що спрямовується на основі практики пізнавальна діяльність субєкта. Обєктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише в тій мірі, в якій вона увійшла в сферу діяльності субєкта. Поняттяобєкт таобєктивна реальність повязані між собою, але не тотожні за своїм змістом. Обєктом є не вся обєктивна реальність, а лише та її частина, що вже введена в практику людства і становить коло його пізнавальних інтересів. Обєктом пізнання виступають не лише явища природи, а й суспільства, і сама людина, і відносини між людьми, їхні взаємини, а також свідомість, память, воля, почуття, духовна діяльність взагалі, в усій поліфонії її проявів. Пізнання може бути спрямованим на дослідження не лише обєктивного світу, й ідеальних обєктів, наприклад, числа, площини і т.п. в математиці, абсолютно чорного тіла, ідеального газу, рівномірно-прямолінійного руху в фізиці, тієї чи іншої суспільно-економічної формації в суспільствознавстві і т.д. Обєкт не є чимось раз і

назавжди рівним собі, він постійно змінюється під впливом практики та пізнання, оскільки змінюється, розширюючись та поглиблюючись, та частина матеріального і духовного світу, яка включається в сферу діяльності суспільства і тим самим стає обєктом інтересів субєкта.