16. Особливості філософії епохи Відродження.

 XIV — XVI cт. в історії Європи називають епохою Відродження Ренесансу. Цей термін вживається на означення відродження античної культури під впливом змін в соціально-економічно зародження буржуазних суспільних відносин та духовному житті. Це епоха великих географічних відкриттів, епоха розвитку художньої культури, зародження гуманізму, епоха реформації і контрреформації, заміни геоцентричної системи геліоцентричною.

В центрі уваги цього періоду була людина, тоді як античність зосереджувала увага на природно-космічному житті, а в середні віки в основу брався Бог та повязана з Ним ідея спасіння.

Головним критерієм особистого благородства та гідності людини була культура. Філософія Відродження переглядає також середньовічне ставлення до природи.

Справжній світоглядний переворот в цю епоху зробили Микола Коперник 1473 — 1543 та Джордано Бруно 1548 — 1600

Микола Коперник змінив усвідомлення місця людини в світі: Земля проголошується однією з планет, що обертається навколо Сонця, земля — центр Всесвіту людина — вінець творіння. Концепція Коперника спонукала осмислювати світ крізь призму причинності, а не доцільності. Світ набував рис обєктивності, незалежно від волі та бажання людини.

Джордано Бруно, розвиваючи геліоцентричну теорію, висунув ідею безкінечності Всесвіту та множинності в ньому світів. Всесвіт — єдиний, безкінечний, він породжується і не знищується, не може збільшуватися або зменшуватися. Здатність

мислити, відчувати притаманна всім явищам природи.

В епоху Відродження зявляються перші паростки утопічного соцреалізму. Найяскравіше вони виявлені у творах канцлера Англії Томаса Мора 1478 — 1535 Утопія і Томазо Кампанеллі 1568 — 1639 Місто Сонця.

Соціалістичним утопіям властива переконаність, що приватна власність спричиняє всі суспільні негаразди та злиденність більшої частини народу. Автори розробили основні принципи майбутнього суспільства: планове господарство, обовязкова для всіх праця, повязану з трудовим вихованням.

Проте в утопіях зберігається багато пережитків феодально-церковної ідеології: проповідується надмірно сувора мораль, релігійний культ, збереження рабства, ідеалізація середньовічного ремесла.

Не вказано також реальні шляхи досягнення та побудови соціалізму.