113. Структура світового фінансового ринку.

Світовий фінансовий ринок – система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.

Весь фінансовий ринок складається з двох частин:

кредитний ринок – де грошові ресурси рухаються на принципах поверненості, терміновості, платності і гарантованості; та

ринок цінних паперів – на якому відбувається купівля і продаж фінансових зобовязань і таким чином здійснюється процес інвестування.

Критерієм їх виділення виступає тип фінансових зобовязань чи інструментів, що використовуються. Якщо вільна купівля-продаж неможлива, то ми маємо справу з кредитним ринком. Там же, де зобовязання чи інструменти купуються і продаються, покупці і продавці виступають учасниками ринку цінних паперів.

З іншого боку, залежно від термінів реалізації майнових прав – короткі (до року) і більш тривалі – розрізняють:

грошовий ринок – система відносин попиту і пропозиції фінансових ресурсів, що надаються на короткостроковий термін. Грошовий ринок в свою чергу складається з: облікового ринку, на якому основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та інші види короткострокових зобовязань; міжбанківського ринку, на якому залучаються тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів і розміщуються у формі міжбанківських депозитів на короткі строки (1,3,6 місяців, до 1-2 років); валютного ринку, який обслуговує міжнародний платіжний обіг, повязаний з оплатою грошових зобовязань юридичних і фізичних осіб різних країн;

фондовий ринок (ринок капіталів) – система довгострокових позик на міжнародному рівні, коли капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень. Фондовий ринок в свою чергу складається з: ринку середньо- та довгострокових кредитів; ринку цінних паперів – інвестиційний сектор міжнародного фінансового ринку, сфера наднаціонального обігу цінних паперів.

114.Ступінь участі України в СНД.

На сучасному етапі розвитку суспіль-ства та МЕВ дуже велике значення має інтеграція країн всього світу. Інтеграція є вища форма розвитку МЕВ. Вона створює сприятливі умови обміну това-рами. Це об'єктивний процес, який по-чався не дуже давно і триває сьогодні.

Що стосується України, то треба мати на увазі те, що в 1991 році Україна ста-ла незалежною державою, яку тоді ще не знали як державу. Однак з роками Україна зарекомендовала себе на полі-тичній арені як державу з багатим потенціалом та ресурсами. Зараз перед Україною стоять 3 шляхи:

1.Незалежний ек. розвиток без вход-ження в орг-ції.

2.Поставити стратегічною цілью стати членом європ. ек. союза.

3.Інтеграція в рамках СНД.

Як бачимо, перший варіант просто не-реальний. Другий випливає з того, що Україна не є автономним організмом. Вийти з ек. кризи для України дуже важко, оскільки вона загубила свої по-зиції і перетворилась у експортера си-ровини та ресурсів. Збільшились безробіття, смертність. Тому для України залишається один шлях: залучення іно-земних інвестицій.

Крім цього в найближчий час Україна не попаде в Європ. союз. Для того, щоб Україна попала в ЄЕС, необхідно згода всіх учасників. До цього ж Украї-на втрачає ринок СНД і живе в кредит Росії та Єроп. валютного фонда.

Гостра проблема ще в тому, що з 2000 року Україна повинна буде виплачува-ти валютному фонду по 7%. Тому в са-мий короткий час необхідно, щоб уряд з президентом вирішили і знайшли найбільш оптимальний шлях інтеграції України в світове суспільство.

Справа ще в тому, що Україна в полі-тичному плані має стратегічною ціллю входження в ЄЕС, а тактичною - інте-грацію в СНД, але це дуже ризиково, тому що має наслідки.

А отже для України зараз є один основ ний шлях інтеграції - це регіональна інтеграція в СНД, орієнтація на ринки збуту та налагодження стосунків з Росією. А вже після, коли Україна створить певний промисловий потенці-ал, вона зможе розглядати шляхи безпо середньої інтеграції в світове сусп-во навіть на своїх умовах.