65.Необхідність, умови та особливості інтеграції України у світогосподарську систему.

 Інтеграція є вища форма розвитку МЕВ. Вона створює сприятливі умови обміну това-рами. Це об'єктивний процес, який по-чався не дуже давно і триває сьогодні.

Що стосується України, то треба мати на увазі те, що в 1991 році Україна ста-ла незалежною державою, яку тоді ще не знали як державу. Однак з роками Україна зарекомендовала себе на політичній арені як державу з багатим потенціалом та ресурсами. Зараз перед Україною стоять 3 шляхи: 1).Незалежний ек. розвиток без вход-ження в орг-ції. 2).Поставити стратегічною цілью стати членом європ. ек. союза. 3).Інтеграція в рамках СНД.

Як бачимо, перший варіант просто не-реальний. Другий випливає з того, що Україна не є автономним організмом. Вийти з ек. кризи для України дуже важко, оскільки вона загубила свої по-зиції і перетворилась у експортера си-ровини та ресурсів. Збільшились безробіття, смертність. Тому для України залишається один шлях: залучення іно-земних інвестицій.

Крім цього в найближчий час Україна не попаде в Європ. союз. Для того, щоб Україна попала в ЄЕС, необхідно згода всіх учасників. До цього ж Україна втрачає ринок СНД і живе в кредит Росії та Єроп. валютного фонда.

Гостра проблема ще в тому, що з 2000 року Україна повинна буде виплачувати валютному фонду по 7%. Тому в са-мий короткий час необхідно, щоб уряд з президентом вирішили і знайшли найбільш оптимальний шлях інтеграції України в світове суспільство.

Справа ще в тому, що Україна в політичному плані має стратегічною ціллю входження в ЄЕС, а тактичною - інте-грацію в СНД, але це дуже ризиково, тому що має наслідки.

А отже для України зараз є один основ ний шлях інтеграції - це регіональна інтеграція в СНД, орієнтація на ринки збуту та налагодження стосунків з Росією. А вже після, коли Україна створить певний промисловий потенці-ал, вона зможе розглядати шляхи безпо середньої інтеграції в світове сусп-во навіть на своїх умовах.

66.Нетарифні заходи регулювання МТ та їх види. Нетарифні заходи – інструмент політики держави, направлен на обмежання експ-імпор. операцій з метою захисту певних галузей нац. в-ва.

Виділяють:

1)кількісні обмеження – це адм форма регулювання торг обороту встановлення кількості й номенклатури товарів для експорту чи імпорту. Розрізняют: за напрямом дії: експортні та імпортні; за охопленням: глобальні, індивід.

-ліцензування-держава видає дозвіл на зовн.торг. операції з товарами що ліцензуються за імпортом чи експортом. Види ліцензій: автоматична, неавтоматична, генеральна; глобальна.

-квотування-обмежання у вартісному або фіз виразі, які вводяться на імпорт чи експорт окремих товарів на визначений термін.

-“добровільні обмеження” - зобовязання з обмежання експорту товарів у країну, що імпортує товари.

2)приховані обмеження– застосовуються до імпорту

-держ закупки–від держ органів і пп вимагається купувати товари лише у нац фірм, якщо навіть вони дорожчі.

-внутр податки і збори – це методи на підвищення внутр ціни імпор товару і зниження конкурентоспр на внутр ринку.

-технічні бар’єри – це введення нац, адмініст, техн норм і правил, які не перешкоджають ввезенню товарів з-за кордону.

-вимоги про вміст місцевих компонентів –частка кінцевого продукту, яка повинна бути вироблена нац виробниками для продажу на внутр ринку.

3)фінансові обмеження –до експорту

-субсидіювання

-кредитування

-демпінг-антидемпінгове та компенсаційні мита

-імпортні депозити - це форма застави, яку імпортер повинен внести в свій банк у нац. чи іноз валюті перед закупівлею іноз товару.