71. Основні ринки робочої сили.
Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.
Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва — капіталу і праці. Підвищення міжнародної мобільності капіталу в соціальному плані означає, що він пред'являє тепер попит не тільки на робочу силу країни свого базування, а й на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з національною.
У структурі міжнародного ринку праці вирізняються два найзначніші сегменти. Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації. Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також країн із середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг). Слід згадати й інший, щоправда нечисленний, шар зайнятих у різних міжнародних організаціях (ООН, МВФ, СОТ, ЮНЕСКО та ін.). Наймання працівників у такі організації відбувається на чисто міжнародній основі і, як правило, з урахуванням лише професійної придатності. Цей ринок праці має певну тенденцію до розширення з огляду на зростання міжнародних зв'язків та загострення глобальних проблем.
Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці — робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Серед цих працівників треба вирізнити специфічний загін так званої нелегальної робочої сили, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема США. До цієї категорії працівників можна приєднати також «екологічних біженців», котрі через катастрофічні природні умови (наприклад, посуха) змушені покидати свої насаджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах.
На ринку праці можна вирізнити ще дрібніші сегменти, класифікуючи робочу силу за віковими й професійними особливостями, ознаками тієї або іншої культури, традиції, а також національними, расовими та статевими ознаками. Такий поділ чималою мірою пов'язаний з діяльністю ТНК, які мають попит на чітко визначені категорії робочої сили. Так, філіали західних компаній у країнах, що розвиваються (зокрема, в зонах «вільної торгівлі»), прагнуть використати насамперед працю молодих незаміжніх жінок, які не висувають високих вимог щодо оплати праці і водночас є слухняними, надійними, спритними в роботі і т, д.
Сучасна структура світового ринку праці характеризується, насамперед, виникненням такого нового й особливого його сегмента, який пов'язаний з використанням висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем та ін.), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів і т. д. Розвиток розглядуваного сегмента ринку робочої сили значною мірою зумовлюється стрімким зростанням світової торгівлі послугами. Специфіка цього сектора ринку праці полягає в тому, що завдяки розвинутій мережі телекомунікацій певна частина інтелектуальної робочої сили може брати участь у виробничому процесі, що здійснюється на будь-якій відстані від місця її перебування.
72. Основні форми міжнародного бізнесу.
Міжнародний бізнес – діяльність, яка включає операції між контрагентами двох або більше країн.
Контрагент (суб’єкт міжнародного бізнесу) – іноземний партнер по міжнародному бізнесу.
Основні суб’єкти міжнародного бізнесу:
фізичні особи;
фірми;
спілки підприємців;
представники держав;
міжнародні організації;
транснаціональні корпорації.
Сутністю міжнародного бізнесу є підприємництво, що здійснюється у міжнародній сфері.
Мотивація міжнародного бізнесу:
розширення продаж;
придбання нових джерел ресурсів;
диверсифікація.
Типи міжнародного бізнесу:
приватний, який здійснюють фізичні особи та приватні юридичні особи;
державний, який здійснюють держави та їхні представники.
Цілі міжнародного бізнесу:
отримання доходу (прибутку), його стабілізація або збільшення;
реалізація довгострокових інтересів.
Види міжнародного бізнесу:
промисловий;
торговельний;
фінансовий;
аграрний;
транспортно-комунікаційний;
інші.
Сучасні особливості розвитку міжнародного бізнесу:
інтерналізація;
інтернаціоналізація;
диверсифікація;
транснаціоналізація;
глобалізація.
Форми міжнародного бізнесу:
експорт і імпорт товарів та послуг;
контрактні коопераційні угоди:
ліцензування;
франчайзинг;
господарська діяльність за кордоном:
банківські операції;
оренда;
прокат;
страхування;
НДДКР;
підрядне виробництво;
управління за контрактом (менеджмент);
спільне підприємство;
пряме 100%-не інвестування (створення за кордоном власної виробничої філії).
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 Наверх ↑