65.Необхідність, умови та особливості інтеграції України у світогосподарську систему.
Інтеграція є вища форма розвитку МЕВ. Вона створює сприятливі умови обміну това-рами. Це об'єктивний процес, який по-чався не дуже давно і триває сьогодні.
Що стосується України, то треба мати на увазі те, що в 1991 році Україна ста-ла незалежною державою, яку тоді ще не знали як державу. Однак з роками Україна зарекомендовала себе на політичній арені як державу з багатим потенціалом та ресурсами. Зараз перед Україною стоять 3 шляхи: 1).Незалежний ек. розвиток без вход-ження в орг-ції. 2).Поставити стратегічною цілью стати членом європ. ек. союза. 3).Інтеграція в рамках СНД.
Як бачимо, перший варіант просто не-реальний. Другий випливає з того, що Україна не є автономним організмом. Вийти з ек. кризи для України дуже важко, оскільки вона загубила свої по-зиції і перетворилась у експортера си-ровини та ресурсів. Збільшились безробіття, смертність. Тому для України залишається один шлях: залучення іно-земних інвестицій.
Крім цього в найближчий час Україна не попаде в Європ. союз. Для того, щоб Україна попала в ЄЕС, необхідно згода всіх учасників. До цього ж Україна втрачає ринок СНД і живе в кредит Росії та Єроп. валютного фонда.
Гостра проблема ще в тому, що з 2000 року Україна повинна буде виплачувати валютному фонду по 7%. Тому в са-мий короткий час необхідно, щоб уряд з президентом вирішили і знайшли найбільш оптимальний шлях інтеграції України в світове суспільство.
Справа ще в тому, що Україна в політичному плані має стратегічною ціллю входження в ЄЕС, а тактичною - інте-грацію в СНД, але це дуже ризиково, тому що має наслідки.
А отже для України зараз є один основ ний шлях інтеграції - це регіональна інтеграція в СНД, орієнтація на ринки збуту та налагодження стосунків з Росією. А вже після, коли Україна створить певний промисловий потенці-ал, вона зможе розглядати шляхи безпо середньої інтеграції в світове сусп-во навіть на своїх умовах.
66.Нетарифні заходи регулювання МТ та їх види. Нетарифні заходи – інструмент політики держави, направлен на обмежання експ-імпор. операцій з метою захисту певних галузей нац. в-ва.
Виділяють:
1)кількісні обмеження – це адм форма регулювання торг обороту встановлення кількості й номенклатури товарів для експорту чи імпорту. Розрізняют: за напрямом дії: експортні та імпортні; за охопленням: глобальні, індивід.
-ліцензування-держава видає дозвіл на зовн.торг. операції з товарами що ліцензуються за імпортом чи експортом. Види ліцензій: автоматична, неавтоматична, генеральна; глобальна.
-квотування-обмежання у вартісному або фіз виразі, які вводяться на імпорт чи експорт окремих товарів на визначений термін.
-“добровільні обмеження” - зобовязання з обмежання експорту товарів у країну, що імпортує товари.
2)приховані обмеження– застосовуються до імпорту
-держ закупки–від держ органів і пп вимагається купувати товари лише у нац фірм, якщо навіть вони дорожчі.
-внутр податки і збори – це методи на підвищення внутр ціни імпор товару і зниження конкурентоспр на внутр ринку.
-технічні бар’єри – це введення нац, адмініст, техн норм і правил, які не перешкоджають ввезенню товарів з-за кордону.
-вимоги про вміст місцевих компонентів –частка кінцевого продукту, яка повинна бути вироблена нац виробниками для продажу на внутр ринку.
3)фінансові обмеження –до експорту
-субсидіювання
-кредитування
-демпінг-антидемпінгове та компенсаційні мита
-імпортні депозити - це форма застави, яку імпортер повинен внести в свій банк у нац. чи іноз валюті перед закупівлею іноз товару.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 Наверх ↑