35. Країни-учасниці ЄС (перелік, рік встуупу). Коротка характеристика ЄС.

 1957 р. створене в Європі Європейське Ек. Співтовариство. Основна мета : створення загального ринка. На той час входило 6 країн: Країни Бенілюксу, Франція, Німеччина, Італія.В 1968 р. оформили митний союз.

1973р. приєднались Данія, Великобританія, Ірландія, пізніше – Греція. В 1979р Створюється єдиний внутр. ринок, в цьому ж році приєдналась Іспанія, Португалія. На наступний рік оформили спільний ринок. У 1993р.Європейське Економічне Спів-во почало називатись Європейський Ек. Союз. А в 1995р. до ЄС приєднались Австрія, Фінляндія, Швеція.

36.Торги – метод заключеннядоговорів куплі – продажу і підряду, при якому покупець(замовник) на товар підписує контракт з тим продавцем, який запропонував товар на найбільш вигідніших умовах. Покупці, які прийняли рішення про замовлення через торги, створюють тендерні комітети, в склад яких входять техн.,комерційні експерти, преставники адміністр.

Тендерні комітети здійснюють свої організ.роботи по проведенню торгів. Вони :

 - публікують оголошення про торги

 - розповсюджують їх умови

 - аналізують представлені пропозиції

 - виносять рішення про передачі замовлень.

37. Ліцензування і квотування як інструменти регулювання зовнішньої торгівлі.

 Ліцензійна система передбачає, що держава через спеці-ально уповноважене відомство видає дозвіл на зовн.-торг операції з певними товарами, які внесено до списків, як такі, що ліцензуються за імпортом чи експортом. Основні види ліцензій:

а) автоматична ліцензія (дозволяє безпере-шкодні ввезення товару, що внесено до списку, протягом зазначеного термі-ну);

б) неавтоматична ліцензія (дозволяє екс-т чи імп-т товару певного виду конкрет-ному експ-ру чи ім-ру із вказівкою кількості товару його вартості, країни його походження або призначення). Основним регулю-вальником процесу використання лі-цензування зовнішньоторгівельних операцій на наддержавному рівні є ГАТТ, СТО;

Квотування – це кількісні обмеження у вартісному або фіз. виразі, які вводять-ся на імпорт чи експорт окремих товарів на визначений термін; кількісне регулювання зд-ся через індивідуальні неавтоматичні ліцензії.

 Ліцензування та квотування являють собою прямі адміністративні форми державного ре-гулювання зовнішньої торгівлі, що обмежують самостійність підприємств по від-ношенню до виходу на зовнішній ри-нок, звужують коло країн з якими мо-жуть бути укладені угоди щодо певних товарів, регламентують кількість і номенклатуру товарів, які дозволено вивозити чи ввозити.

38. Маштсби і специфіка діяльності ТНК.

 ТНК – фірма, що має філіали в двох або більше країн.

Основні критерії ТНК:

1)структурний – присутність в декількох країнах, а також різне громадянство управлінського персоналу

2)результативності – в від питомої ваги активів, цінних паперів, доходів за кордоном

3) поведінковий – менеджмент ТНК повинен думати інтернаціонально. Тобто, потрібно розглядати весь світ як сферу своїх ділових інтересів.

Окремо виділяють глобальні компанії та багатонаціональні компанії. Глобальні – використовують стратегію стандартизації виробництва. Багатонаціональні компанії відрізняються більшою диференціацією продуктів, з метою повного врахування специфічних маркетингових факторів країн та регіонів.

На сьогодні за даними ООН нараховується бл.10000 ТНК. ТНК справляють дуже потужний вплив на ек. країн, що розвиваються. Інвестиції ТНК в багатьох випадках позитивно вплинули на структурну перебудову економіки цих країн, її диверсифікацію, підвищили їх рівень життя.

Головною конкурентною перевагою ТНК є можливість швидкого випуску великої кількості продукції, високий ступінь адаптованості до специфічних особливостей нац. ринків.

Формування і реалізація стратегії ТНК залежить від того, на якому етапі розвитку знаходиться фірма. Виділяють :

1)початковий – вибір заруб.ринків, заруб.діяльність як доповнення до внутрішньої, перехід від етноцентризму.

2)локальної ринкової експансії – підвищення результативності діяльності на зарубіжних ринках, внутрішня та зовнішня діяльність, перехід від полі центризму

3)транс націоналізації – глобальна організація виробництва та забезпечення енергії в діяльності підрозділів, міжнародна діяльність.

39. МВФ як орган міжнародного валюного регулювання. Проблеми взаємовідносин України з МВФ.

 Одним з головних елементів валютного механізму є Міжнародний валютний фонд (МВФ), який був заснований у 1945 році на основі Бретон-Вудської конференції і має статус спеціалізова-ного закладу ООН. МВФ є міжурядовою валютно-кредитною орг-цією, діяльність якої направлена на сприяння розвитку міжнар. ек. відносин, особливо фінансово-кредитних і торгівельних.

Виділяють такі основні функції МВФ:

вироблення правил регулювання валютних курсів і контролю за їхнім виконанням;

надання державам-членам кредитів для вирівнювання платіжних балансів, для підтримки нац. валют.

Капітал МВФ створюється із внесків країн-членів у відповідності із встановленою для кожної країни квотою, яка визначається із врахуванням ек. потенціалу й місця даної країни у світовій економіці. Квоти переглядаються не рідше, ніж раз у 5 років. Голоси в керівних органах МВФ розподіляються між країнами, виходячи з розмірів квот. Кожна країна має 250 голосів плюс один голос за кожні 100 тис. СДР її квоти. На даний момент США мають 20% голосів, Великобританія і Японія - по 7%, ФРН - 6%, Франція - приблизно 5%.

Вищим органом МВФ є Рада управляючих, яка складається з представни-ків усіх країн-членів. Практичну діяль-ність здійснює Директорат, який налі-чує 22 директорів, 5 з котрих постійні (від США, Великобританії, ФРН, Фран-ції, Японії).

Кредити, які мають розмір до 25% кво-ти даної країни, надаються безкперешкодно, а за більші суми МВФ вимагає уже певних заходів у ек. політиці даної країни.

За правилами МВФ загальна сума кре-диту не повинна перевищувати 200% квоти, але бувають винятки. Великі су-ми кредитуються у формі чотирьох кре дитних долей з підвищенням жорсткості контролю для кожної наступної долі.

Починаючи з 1994 року МВФ надає кредити Україні. За 1994-2001 роки були підписані проекти співробітництва Світового Банку і України на суму 6,4 млрд дол., з них позики СБ – 4,8 млрд дол.

Видатки на обслуговування зовнішнього боргу становили у 2000 році – 2,9 млн грн (7,6% Зведеного бюджету України). У 1999 році вони становили 16,1% експорту, а в 2000 – вже 18,1%.