Тема 8.4.Облік процесу реалізації продукції (робіт, послуг).

Збут продукції та отримання доходів в умовах конкуренції стають центральними проблемами функціонування підприємства.

На збут продукції впливають такі ключові фактори економічної ситуації, як міжнародні, політичні, соціальні, технічні, юридичні, галузеві, демографічні та особливості зовнішнього оточення підприємства, а також структура, рівень економічної культури, зв'язки між підрозділами підприємства, маркетингова стратегія та інші внутрішні фактори управління.

Для збутової діяльності необхідно збирати різноманітну інформацію щодо зовнішніх та внутрішніх факторів розвитку ринку та попиту на продукцію. Відділ збуту вимагає інформації про ринки збуту, рентабельність продукції, результати від реалізації продукції, фінансові та інші ресурси для виробництва, маркетингові витрати, науково-дослідні та експериментальні розробки, можливості підприємства з диверсифікації чи фокусу­вання виробництва, технічний рівень виробництва тощо.

Внутрішня інформація для відділу збуту надходить із різних функціональних підрозділів підприємства - бухгалтерії, служби маркетингу, науково-дослідних служб, фінансового відділу, аналі­тичних служб тощо.

Бухгалтерський облік повинен забезпечити дані не лише про обсяг продукції (робіт, послуг) та доходи від їх реалізації, але й про асортимент продукції, сегменти ринку, масштаби продажу, ціни, продуктивність праці, якість продукції, собівартість, витрати на збут, витрати на маркетингові дослідження, канали збуту й витрати на їх функціонування та інші показники, необхідні для управління процесом збуту.

У цьому розділі увага звертається на методологію обліку готової продукції, її відвантаження та визнання доходу від збуту. Що стосується питань формування собівартості продукції за виробами, центрами витрат, визначення маржинального доходу аналізу відхилень тощо, то вони деталізуються у системі управ­лінського обліку.

Готова продукція та її оцінка.

Визначення готової продукції наводиться у стандарті бух­галтерського обліку 9 «Запаси» та Інструкції до плану рахунків № 291 від 30.11.1999 р.

Готовою називають продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу, повністю закінчена обробкою, пройшла випробування, приймання, укомплекту­вання і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договорами або іншими нормативно-правовими актами (умовами, стандартами).

Готова продукція оприбутковується на склад із виробничих підрозділів на основі первинних документів - накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації).

Оскільки собівартість готової продукції визначається після закінчення місяця або кварталу, а на склад вона надходить протягом поточного місяця (кварталу), то виникає необхідність встановлення умовної облікової ціни - планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилення між продажною і фактичною собівартістю продукції).

У балансі готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує її за умовними цінами - плановими чи продажними. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоби позбутися таких розбіжностей, треба визначити відхилення між фактичною та умовною вартістю продукції після складання

калькуляцій та скласти виправні проводки (дебет рахунка 26 і кредит рахунка 23 у випадку, якщо фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості).

Первинні документи на передачу готової продукції (накладні, відомості випуску продукції, акти) з виробничих підрозділів на склад виписуються у двох примірниках. Один з примірників, підписаний завідувачем складу, повертається в цех, який здав продукцію, а другий - залишається на складі.

Працівник складу записує дані про надходження продукції з первинного документа у картки або книги складського обліку. Записи в картки здійснюються в такому ж порядку, як і в картки складського обліку на матеріальні цінності (вказується дата, номер документа, від кого надійшло, кому видано, робиться запис в графу «надійшло» чи «відпущено», виводиться залишок після кожного запису).

Записи в нагромаджувальній відомості здійснюються щоденно з відображенням дати, номера документа й кількості випущених із виробництва окремих видів продукції.

У кінці місяця підраховуються підсумки з надходження готової продукції в розрізі кожного найменування і проставляються планові чи відпускні ціни. Шляхом множення кількості виробів на ціни знаходиться планова (або відпускна) собівартість про­дукції. Після того, як бухгалтерія визначить фактичну собівартість продукції, дані про собівартість кожного виробу переносяться у нагромаджувальну відомість. Порівнюючи дані про планову і фак­тичну собівартість оприбуткованої продукції, знаходять відхилення. Оприбуткування готової продукції за плановою собівартістю відображається записом:

Д 26 «Готова продукція»;

К 23 «Виробництво».

Виготовлені власними силами запаси оформляються записами:

Д 20 «Виробничі запаси»;

Д 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

Д 25 «Напівфабрикати»;

Д 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»;

К 23 «Виробництво».

Оприбуткування інших необоротних матеріальних активів, виготовлених власними силами, оформляється записом:

Д 11 «Інші необоротні нематеріальні активи»;

К 23 «Виробництво».

Собівартість послуг із переробки давальницької сировини, а також собівартість виконаних робіт чи наданих послуг оформляєть­ся проводкою:

Д 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

К 23 «Виробництво».

Оскільки в балансі треба відобразити готову продукцію за фактичною собівартістю, то на суму відхилень від планової собівартості складається запис методом додаткової проводки (якщо фактична собівартість виявиться вищою від планової):

Д 26 «Готова продукція» чи інших рахунків (11, 20, 22, 25, 27, 903);

К 23 «Виробництво»,

або методом червоного сторно (якщо фактична собівартість вия­виться нижчою від планової).

Для порівняння даних складського обліку готової продукції з даними бухгалтерського обліку складається книга залишків готової

продукції, в яку переносяться дані з карток чи книг складського обліку. У книзі залишків бухгалтерія проставляє облікові (планові) ціни і визначає залишки за кожним видом, сортом готової продукції у сумовому виразі. Методом додавання сум залишків за всією номенклатурою продукції визначається загальна сума залишків продукції. Відповідність знайденої суми даним синтетичного обліку до рахунка 26 «Готова продукція» свідчить про правильність ведення обліку на складі та в бухгалтерії.

Списання собівартості наданих послуг і виконаних робіт оформляється записом:

Д 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

К 23 «Виробництво».

Готова продукція, крім продажу покупцям, може витрачатися на інші цілі, а також оприбутковуватися внаслідок повернення покупцями чи інших операцій, що оформляється такими записами:

Синтетичний облік готової продукції ведеться в журналі 5 або 5А, де у розділі III наводиться кореспонденція рахунків.

У цьому ж розділі наводяться дані про загальну суму оприбут­кованої готової продукції:

Д 26 «Готова продукція»;

К 23 «Виробництво».

Аналітичний облік руху готової продукції за окремими групами ведеться у відомості аналітичного обліку 5.1.

Збутова діяльність підприємства пов'язана із забезпеченням найвищої ефективності товароруху від виробника до споживача. Разом із тим збут залежить від таких об'єктивних факторів, як конкуренція на ринках, ускладнення економічних зв'язків, що вимагає трансакційних витрат на транспорт, зв'язок, юридичний супровід договірних відносин, інформаційне забезпечення, загострення енергетичних і сировинних проблем економіки, необхідність переходу на нові технології, підвищення вимог до продукції, робіт і послуг з боку споживачів та ін. У зв'язку з цим збутову діяльність необхідно розглядати як невід'ємну частину маркетингової діяльності, спрямованої на досягнення таких цілей:

- орієнтація на ринок збуту (вивчення впливу на виробничу діяль­ність споживачів, конкурентів, якісних характеристик продукції, кон'юнктури ринку);

- ситуаційне управління на основі виявлення проблем маркетингу, у тому числі і збуту.

Комплекс організаційно-правових питань роботи підприємства належить до розряду актуальних ринковому середовищі, що вимагає посиленої уваги як з боку управління, так і з боку бухгалтерської служби.

 Облік відвантаженої продукції, виконаних робіт і послуг.

Якщо передача готової продукції покупцям і її оплата не збігаються у часі, то необхідні контроль і фіксація даних про відвантаження та реалізацію відвантаженої продукції [36, с. 412].

Відвантаження здійснюється відділом збуту, який має інформацію про укладені договори на поставку та слідкує за їх вчасним виконанням. На відпуск продукції відділ збуту виписує наказ-накладну, в якій зазначається номер договору (замовлення), адреса покупця, найменування продукції, кількість, маса, вид упаковки, спосіб відправки тощо.

Підготовлені для покупця товари завідуючий складом відпускає експедитору під розписку у товарно-транспортній накладній, яка виписується у чотирьох примірниках:

- 1-й залишається на складі;

- 2-й направляється покупцю;

- 3-й транспортній організації для розрахунків за надання послуг;

- 4-й додається до дорожнього листа з метою обліку обсягу виконаної автотранспортом роботи.

Залізниця (станція відправки) чи порт видає вантажовідправ­нику квитанцію про прийом вантажу й один примірник залізничної накладної, яка супроводжує відправлений вантаж.

У кінці дня експедитор повинен передати бухгалтерії всі наявні в нього первинні документи для перевірки і підготовки розрахункових документів на оплату: рахунки, специфікації на відвантажену продукцію, в яких містяться дані про найменування продукції, кількість, ціну, суму товарів, націнки, знижки, розмір податку на додану вартість, транспортні витрати, тару й упаковку тощо.

На суму відвантаженої продукції бухгалтерія робить запис при журнально-ордерній формі рахівництва у відомості № 16 «Рух готових виробів, реалізація продукції і матеріальних цінностей». У розділі II відомості 16 вказуються дані, що характеризують розрахунки з кожним покупцем за окремими поставками.

Відмітка про оплату робиться на підставі виписок банку. Протягом місяця облік випуску готової продукції ведеться за плановими цінами до того моменту, поки не буде визначена їх фактична собівартість. Відвантажена продукція також показується за плановими цінами, бо її фактична собівартість у поточному місяці ще не визначена. В кінці місяця бухгалтерія повинна робити розрахунок фактичної собівартості відвантаженої продукції за спе­ціальною формою

Із наведених даних видно, що у відомості 16 показується така інформація: номер транспортної накладної, дата виписки та номер рахунка, найменування замовника (платника), кількість продукції, відвантаженої покупцем за окремими найменуваннями, сума за пред'явленими документами за готову продукцію, тару, транспортні витрати, надані знижки, відмітка про оплату. Наведені дані достатні для контролю за рухом відвантаженої продукції та розрахунками з покупцями.

Відвантажена продукція оплачується покупцями за договірними цінами, але для визначення ефективності процесу збуту необхідно знати її фактичну собівартість. Вона визначається або для кожної групи готових виробів, або в цілому для всіх виробах на калькуляції. Для розрахунку фактичної собівартості відвантаженої продукції береться залишок на початок місяця, до якого додаються товари, що надійшли протягом місяця з виробництва за плановими цінами та фактичною собівартістю. Шляхом складання відношення фактичної собівартості залишку готової продукції та продукції, що надійшла з виробництва на склад протягом місяця, до планової собівартості залишку готової продукції та продукції, що надійшла з виробництва на склад, знаходиться середній процент фактичної собівартості [36, с. 412].

Множенням знайденого процента на суму відвантаженої продукції знаходиться фактична собівартість відвантаженої продукції