Тема 26. Логістика в системі “маркетингу –мікс”

Насамперед зазначимо, що серед численних визначень терміну логістики, які зустрічаються можна виділити наступне: логістика це направлення в галузі економіки, в рамках якого вирішується проблема розробки і впровадження комплексної системи управління матеріальними і інформаційними потоками у виробництві, транспорті, розподілі, для повного і своєчасного задоволення попиту. В свою чергу, матеріальний потік (material flow) — продукція, що розглядається в процесі застосування до неї різних логістичних операцій, та віднесена до часового інтервалу. У випадку, коли матеріальний потік віднесений не до часового інтервалу, а до моменту часу, він перетворюється в запас. Отже, матеріальний потік — це чинник, який дав змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи в чітко функціонуючий механізм.

Схематично це зображено на рисунку.

 

 Класифікаційні ознаки матеріальних потоків

Згідно визначення, матеріальні та інформаційні потоки з’єднанні логістичними ланцюгом, головними ланками якого є поставка матеріалів, сировини, напівфабрикатів (блок Nі(вхід) ↔ Mі); виробництво товарів та їх розподіл (блок Mі ↔ Yі(вихід)). Іншими словами, незалежно від виду спеціалізації, діяльність будь-якого підприємства можна розглянути у розрізі “маркетингу мікс”, у якому здійснюється поєднання різних напрямків логістики: закупівельної, виробничої, збутової логістик, логістики запасів і складування. Схематично це зображено на рисунку.

 

Логістична система управління матеріалопотоком

Примітка:

1 — блок закупівельної логістики; 2 — блок виробничої логістики; 3 — блок збутової логістики; 4 — блок логістики запасів і складування; 5 — блок транспортної логістики, y(і) –– інформаційний потік; x(i) — матеріальний потік.

Таким чином, згідно з логістичною концепцією управління матеріальний потік — це рух запасів від постачальників підприємства до покупців (споживачів) його продукції через посередництво як самого підприємства, так й інших посередників, в якому дані запаси змінюють свою натурально-речову форму, вартісну оцінку, з метою отримання підприємством та задіяними в цьому процесі посередниками максимально можливого прибутку. Виробничі запаси та основні засоби надходять на підприємство в результаті здійснення постачальницької діяльності і споживаються в процесі виробництва відповідно в одному та в багатьох виробничих циклах. Напівфабрикати та незавершене виробництво виникають і споживаються на стадії виробництва, а готова продукція та товари створюються на стадії виробництва і надходять до кінцевого споживача в результаті здійснення збутової діяльності. Отже, протягом здійснення виробничого циклу запаси промислового підприємства проходять шлях перетворення з виробничих запасів до готової продукції. Крім того, ті ж самі запаси можуть знаходитись в один і той самий момент часу в різних логістичних системах по відношенню до суб’єктів організації матеріалопотоку, а також відноситись до різних об’єктів матеріального потоку. Наприклад, одна і та сама річ може бути готовою продукцією на одному підприємстві та виробничим запасом на іншому, відповідно на першому підприємстві даний елемент матеріального потоку знаходиться на стадії розподілу, а на другому — на стадії постачання.

Оскільки всі стадії руху матеріальних потоків взаємопов’язані, то зміни на одній з цих стадій приведуть до змін на інших. Наприклад, зміни попиту на продукцію приведуть до змін на стадії виробництва та стадії постачання, оскільки можливі зміни номенклатури та кількості виробничих запасів, які використовуються для потреб виробництва інших видів чи іншої кількості продукції, а також технології виробництва, а разом з цим і напрямків руху виробничих запасів у виробництві. В свою чергу зміни в технології виробництва, можуть змінити структуру необхідних виробничих запасів для процесу виробництва та прискорити реалізацію тощо.

Використовуючи приведені аргументи, можна сказати, що зв’язок підприємства з макросередовищем відбувається за допомогою блоку закупівельної логістики, підприємство може проводити закупівельну політику самостійно або довірити її реалізацію відповідним спеціалізованим фірмам. Закупівельна логістика вивчає ресурсний потенціал підприємства та встановлює господарські зв’язки з постачальниками шляхом вивчення ринку виробничих запасів, яке включає в себе:

· аналіз надійності постачальників, тобто фінансової стійкості підприємства, ділової активності, ритмічності роботи, якості продукції, ціни продукції, умов транспортування, географічного місцезнаходження, можливості надання комерційного кредиту;

· вибір постачальника, який зможе забезпечити підприємство виробничими запасами без будь-яких втрат для підприємства;

· укладання взаємовигідних договорів.

Таким чином, її основна функція — забезпечення наявності матеріальних ресурсів.

Блок виробничої логістики відповідає за виготовлення продукції, поєднуючи при цьому засоби праці та трудові ресурси. Її основною функцією є обробка матеріальних ресурсів. Серед головних завдань організації матеріального потоку на цій стадії є:

· дослідження ринкового попиту на продукцію;

· планування обсягів виробництва відповідно до потреб ринку;

· організація своєчасного постачання виробничих запасів на місця обробки;

· організація раціональних зв’язків між виробничими підрозділами підприємства в процесі виробництва продукції;

· контроль за ритмічністю роботи на окремих виробничих дільницях;

· контроль за якістю при передачі об’єктів незавершеного виробництва по стадіям обробки та при прийманні готової продукції на склади цехів.

Основною функцією збутової логістики є розподіл готової продукції, яка, в свою чергу, передбачає:

· встановлення господарських зв’язків з покупцями, на основі здійснення аналізу надійності покупців, тобто їх платоспроможності, фінансової незалежності, стійкості, ділової активності тощо; вивчення вимог покупців до умов транспортування та обслуговування після здійснення реалізації; укладання договорів з постачальниками на взаємовигідних умовах;

· аналіз конкурентів, який включає аналіз якості та цін на даний вид продукції;

· аналіз умов транспортування та сервісного обслуговування;

· забезпечення реклами продукції та підприємства в цілому;

· вибір рівня каналу розподілу шляхом прийняття рішення про використання послуг посередників чи ні;

· прийняття рішення про кількість посередників; встановлення типу зв’язків між посередниками;

· оптимізація використання тари та тароматеріалів.

Блок логістики запасів і складування відповідає за зберігання матеріальних ресурсів та готової продукції, яке в свою чергу вимагає:

· забезпечення охорони складів;

· створення необхідних умов зберігання виробничих запасів з метою запобігання втрат виробничими запасами відповідних корисних властивостей;

· відповідне обладнання складів вимірювальними інструментами та приладами;

· раціональне розміщення складів.

 Особливе місце в логістичній системі займає транспортна логістика, адже саме за її допомогою здійснюється рух матеріальних потоків, починаючи від закупки необхідних матеріальних ресурсів і до безпосередньої доставки товару споживачу. Вибір методу транспортування виробничих запасів від постачальника до складу підприємства, включає:

· аналіз резервів власного підприємства, щодо здійснення транспортування запасів;

· порівняння витрат та вигод при здійсненні транспортування підрядним та господарським шляхом;

· безпосередньо вибір методу здійснення транспортування, можливе моделювання комбінованого методу, тобто частково з використанням послуг сторонніх організацій, частково з використанням власних засобів транспортування.

Таким чином, вибір клієнтом транспортної організації залежить насамперед від ефективності застосування новітніх принципів управління на основі логістичного підходу.

По-перше, задоволення потреб споживання за кількістю, якістю, часу доставки. Отже, під транспортною логістикою розуміють сукупність технічних засобів управління в закупівельній, виробничій, розподільчій, інформаційній сферах транспортної діяльності з метою забезпечення доставки вантажів до пункту призначення у визначений час в необхідній кількості і мінімальними витратами.

По-друге, управління доставкою вантажів по всьому логістичному ланцюгу, який включає в себе характерні етапи їх пересування від місця виробництва (складування, завантаження, пересування, перезавантаження), до місця призначення (доставка, розвантаження) з використанням інформаційних потоків.

По-третє, тісна прив’язка транспортних процесів в логістичній системі з процесами виробництва. Оскільки в умовах розвитку ринкових відносин дуже важливим є досягнення гнучкості роботи як промислових підприємств стосовно номенклатури та обсягів випуску продукції, так і підприємств автотранспорту, щодо надання послуг.

У зв'язку з вищезазначеним, організаційне забезпечення логістичного управління товорорухом повинно базуватися на функціональному та технологічному взаємозв'язку та взаємодії всіх учасників процесу товороруху.