Мотив як внутрішня спонукальна сила до активних дій працівника.

Мотив – це спонукальна сила, яка впливає поведінку людину в тій чи іншій сфері життєд-ності.

Вся д-ність людини обумовлена реально існуючими потребами. Люди намагаються або чогось до­сягти, або ж чогось уникнути.

Мотивація праці – це нама­гання працівника задовольнити свої потреби (отримати певні блага) шляхом трудової д-ності. В стр-ру мотиву праці входять: по­треба, яку хоче задовольнити працівник; благо, що здатне задо­вольнити цю потребу; трудову дію, необхідну для отримання блага; ціна – витрати матер-ного та морального характеру, пов’язані зі здійсненням трудової дії.

Мотив праці формується лише тоді, коли трудова д-ність є якщо не єдиною, то основною умовою отримання блага.

Мотивація праці – важливий фактор рез-тивності праці, і в цій якості він складає основу трудо­вого потенціалу працівника, тобто усієї сукупності властивостей , що впливають на вир-чу д-ність. Трудовий потенціал складається з психофізіологічного потенціалу (здібності та схильності людини, стан його здоров’я, тип нервової с-ми) та особистого (мотивацій­ного) потенціалу. Мотиваційний потенціал відіграє роль пускового механізму, що визначає, які здіб­ності та в якій мірі працівник буде розвивати та викор-вати в процесі трудової д-ності.

Отже, зв’язок мотивації та рез-тів праці опосередкована природ­ними здібностями та набутими навичками, але саме мотивація є джерелом трудової д-ності особи­стості.