Методи аналізу ефе­ктивності використання робо­чого часу.

Визначення фактичних затрат часу потрібне для розроблення нормативів часу, вибору найраці­ональніших методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо.

Найпоширенішими на підприє­мствах методами аналізу трудо­вих процесів є: хронометраж, фо­тографія робочого часу, фотохро­нометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за до­помогою секундомірів, хрономет­рів, годинників, хронографів.

Раціональність затрат робочого часу управлінського персоналу можна визначити на основі порів­няння фактичних витрат робочого часу з нормативними і визначення оптимальної структури виконува­них робіт.

де Ф – повний фонд робочого часу, годин;

З – збитки робочого часу, го­дин; У_н – нормативні затрати ро­бочого часу по даному елементу або групі елементів робіт n. Вели­чина Ун визначається у годинах, знайдене значення порівнюють до 1. У_ф – відношення фактичних ви­трат робочого часу до норматив­них; їх визначають згідно фотог­рафії робочого дня або момент­них спостережень;

НВС – затрати робочого часу на роботи, які не відповідають спеціальності робітника, годин.

Методи аналізу використання робочого часу персоналу апарату управління розподіляються на три групи: особистих спостережень; одержаних даних від співробітни­ків; розрахункові. Методи особи­стих спостережень бувають непе­рервними (фотографія робочого часу і хронометраж) та вибірко­вими (періодичні і моментні спо­стереження) . Методами одер­жання даних від співробітників є анкетування (суцільне, вибіркове, індивідуальне) , інтерв'ювання (індивідуальні і групові бесіди) і самофотографія робочого дня. До розрахункових методів віднося­ться розрахунки середньоарифме­тичних, середньозважених і інші характеристики затрат часу згідно даних кількості видів виконаних робіт за певний період часу.