Гнучкі режими праці.

В регулюванні робочого часу слід враховувати інтереси як ор­ганізації в цілому, так і працівни­ків. Якщо інтереси цих двох сто­рін не збігаються, тоді варто шу­кати компромісні варіанти розв’язання питань шляхом зап­ровадження: ковзного робочого тижня, гнучкого робочого дня ; неповного робочого дня; непо­вного або подовженого робочого дня; розірваного робочого дня;-тимчасової роботи; -сезон­ної роботи; сумісниц­тва;надомної праці тощо.Відносять: законодавче зменшення обсягів допустимих понадурочних робіт; скорочення тривалості робочого тижня; пере­хід на сумарний річний підраху­нок робочого часу; та інші.Класифікація гнучких форм зайнятості: Неповна зай­нятість, тобто режими зайнятості неповний робочий час; Нестандартні орг-йні форми: тимчасові працівники, суміс­ники; Нестандартні робочі місця та орг-я праці.До 1-го відносять режими, які виходять за межи 8-годинного робочого дня і 40-го­динного робочого тижня. До нес­тандартних режимів належать: неповний робочий час та його рі­зновиди.Гнучкий робочий рік, суть - зміна тривалості робочого тижня в зал. від потреб у робочій силі сезонних та інших галузей. Нормативною базою є сумарний фонд річного часу. Стиснутий ро­бочий тиждень – нормальну три­валість робочого тижня розподі­ляють на меншу кількість роб. днів – за умови збереження нор­мативної тривалості робочого ти­жня.До 2-го належить праця на дому та робота за викликом. Обов‘язковими умовами фнкц-ня режиму гнучкого робочого часу є : необхідність відпрацювання встановленої законом або кол. дог. тривалості робочого часу; передбачає час обов‘язкової присутності працівника на робо­чому місці; можливе лише в разі застосування п-ствами засобів ре­єстрації відпрацьованого часу; залежить від потенційних можл-тей середньої та низ-ої упр-ських ланок сприймати ці режими як засіб підвищ-ня еф-ості праці; застосовуються при роботі в одну або дві зміни; потрібна чі­тко налагоджена с-ма узгодження різних питань між зацікавленими сторонами.