Післядипломне навчання ке­рівників і спеціалістів. Програми МВА.

Післядипломна освіта є систе­мою фахового удосконалення громадян, що забезпечує поглиб­лення, розширення і оновлення професійних знань, умінь та на­вичок, одержання нової кваліфі­кації, нової спеціальності на ос­нові здобутого раніше рівня осві­тньої і професійної підготовки та набутого практичного досвіду ро­боти. Структура післядипломної освіти керівників і фахівців включає: підвищення кваліфіка­ції, перепідготовку кадрів, після­дипломну підготовку осіб з ви­щою освітою.

Підвищення кваліфікації керів­ників і фахівців підприємства проводиться за такими фор­мами: спеціалізація; довгостро­кове підвищення кваліфіка­ції; короткострокове підвищення кваліфікації: самостійне нав­чання (самоосвіта) ; інші форми.

Програма “Магістр управління” (МВА) є основною в системі ос­віти керівників у США До основ­них рис МВА у США слід відне­сти наступне: фундаментальна підготовка керівника на базі ви­щої освіти у сфері менеджменту і бізнесу; магістратура – це третій рівень підготовки з одержанням академічного ступеню та практи­чною орієнтацією на керівництво бізнесом; тривалість навчання від 10 до 24 місяців, великий обсяг займає самостійна ро­бота; оєднання базових курсів з професійними спеціалізованими курсами по вибору; жорсткий контроль знань та успішності за допомогою залікових оч­ків; зв’язок з практикою бізнесу, що орієнтована на самостійне прийняття рішень (ділові ігри, конкретні ситуації, робота над ре­альними проектами у фір­мах) ; високий рівень професор­ського складу, значна частина якого зайнята в конкретному біз­несі або консультуванням компа­ній.

71.           Система безперервного на­вчання персоналу.

Неперервна освіта реалізується через: забезпечення наступності змісту і координації освітньо-ви­ховної діяльності на різних сту­пенях освіти, які функціонують як продовження попередніх і перед­бачають підготовку осіб для мож­ливого переходу до наступних ступенів; формування потреби й здатності до самонавчання відпо­відно до інтелектуальних можли­востей особистості; оптимізація системи перепідготовки праців­ників і підвищення їхньої квалі­фікації; створення інтегрованих навчальних планів та прог­рам; зв’язок між середньою зага­льноосвітньою, професійно - тех­нічною, вищою школою та закла­дами післядипломної ос­віти; формування й розвиток на­вчально-науково-виробничих ко­мплексів ступеневої підготовки фахівців.

СОЧИНЯЙ J