Основні підсумки правління Івана III

Син Василя Темного пробув на престолі 43 роки. Сліпий батько рано зробив Івана співправителем і великим князем. З підданими Іван III часто опинявся грізний, свавілля не терпів, але, з іншого боку, нічого не робив без поради з «мудрими і мужніми» соратниками. Великий князь -в більшості ситуацій міг підніматися над особистими інтересами заради державних. Іван III жваво цікавився європейськими ремеслами і культурами, висував на перший план людей талановитих у військовій справі і дипломатії. Будучи сином свого століття, князь не цурався підступності, інтриг, іноді виглядав боязким і зайво обережним.

Іван III першим прийняв гордий титул «государя всієї Русі», саме в 70-80-ті роки XV століття до князівського титулу правителя великий князь Московський і Володимирський додається визначення «государ всієї Русі». Саме в цей час з'явилося на Русі саме слово «держава» (цей термін вперше вжито в Московському літописному зводі в кінці 90-х років XV століття). Отже, за Івана III наприкінці XV століття виникає Російська держава (держава всієї Русі), а з 1547 - Російське.

Іван III створив Російська національна держава приблизно в ту ж епоху, коли були створені національні держави основних європейських народів - Англія, Франція, Іспанія. За 43-річне правління Івану III вдалося розширити територію великого (400 тис. Кв. Км) князівства до величезної держави, площа її зросла у п'ять разів і перевищувала 2 млн. Кв. км.

Вже на початку правління приєдналося до Москви Ярославське князівство. У 1472 приєднана до Москви Пермська земля. У 1474 р.- Ростовське князівство. Новгородом боротьба ускладнювалася. Військові походи на новгородців змінювалися візитами дипломатів. Новгородська знати намагалася знайти союзника в Литві в обличчя князя Казимира.Пролітовская орієнтації в боротьбі е військовою загрозою з боку Москви дотримувалася ТАК арфа Борецька, неабияка жінка, вдова посадника. Їй вдалося об'єднати заради цієї мети боярство, купців, рядових новгородців. Іван III звинуватив Новгород в зраді і посунув на місто військо. Ненавчене новгородське військо в битві при Шелоні у 1471 р бігло перед звичним до війни московським військом. Перед іщом загрози голоду і військового розгрому Новгород пив зданий. Основи незалежності Новгорода були підірвані, хоча Іван III тоді ще не включив вільний юрод до складу своїх земель.

У вересні 1477 під приводом покарання Новгорода за порушення «хресного цілування» Іван III ціінулся на чолі величезного війська в новий похід. На цей раз до битви справа не дійшла. У січні 1478 архієпископ і новгородські посли прийняли всі вимоги великого князя, що означало знищення колишньої вільності міста. Мовної дзвін - символ незалежності міста був вивезений до Москви. Замість посадника і тисяцького в Новгороді стали правити московські намісники. Одним з обов'язків новгородців стало і Тимний виказування один на одного. Переслідування бунтівних новгородців тривали ще близько десять років, поки більша частина населення міста не була виселена в інші землі, насамперед у Поволжі, спогади про спробу демократичного устрою російського суспільства були повністю знищені.

У 1480 р міцніюча Русь скинула ярмо ординського ярма. Вже після 1476 Іван III не посилав в Орду лші і хан Ахмат вирішив покарати Москву, зібравши I (І) -тисячною військо. У жовтні 1480 відбулося знамените «стояння». Татари відступили, що не наважившись перейти через річку Угру, хан Ахмат незабаром загинув. Так сталося падіння 240-річного монголо-татарського ярма.

У 1485 московські війська підійшли до Твері і поїло переходу товариських князів і бояр на бік великого князя було підпорядковане Тверське князівство. Пили та інші засоби приєднання. Так, князі

Пскова і Рязані були не тільки васалами, а й родичами Івана III; збором податків в їх володіннях відали московські дяки. Тому Івану було зручніше дочекатися природної смерті обох князів, добившись від них заповіту на свою користь чи на користь свого сина. Псков був приєднаний в 1510 Останнім була ліквідована в 1521 р самостійність Рязанського князівства.

Збирання російських земель довелося не до душі литовським князям, приєднавшись за час «ярма» багато споконвічно російські землі. На межі XVI століття це призвело до трирічної війні між Литвою і Російською державою. Під Дорогобужем на річці Ведроші в липні 1500 литовські війська були розбиті. Сімдесят волостей і двадцять п'ять міст - Чернігів, Брянськ, Путивль і багато інших - повернулися в російське володіння.

У 1501 були розгромлені війська Лівонського ордену і Лівонія стала платити Москві данину.

Освіта національної держави йшло на основі феодалізму (по суті феодалізм став розвиватися лише з Івана III), відмираючого і розклалася і витісняється породжувати буржуазним устроєм.

До кінця XV в. за Івана III склалася необмежена одноосібна влада Московського князя. Встановлювалися відносини підданства, що виразилися у зверненнях феодалів до свого сюзерену «Яз холоп твій». Князі вимагали беззаперечної покори підданих і мали практично безмежну владу. Не тільки простий хлібороб, а й знатний боярин, був лише холопом князя.

На Заході ж встановлювалися відносини васалітету - правова система, при якій панівний клас отримував юридичні гарантії всіх своїх прав і привілеїв.

Абсолютна влада західного монарха була порівнянна з владою російських царів, з тією лише різницею що в європейських державах був противагу це влади: в XIV в. в Англії діє вже парламент, в Франції - Генеральні штати і т. д.

Іван III був первоеоздателем російського дворянства Дворянство - люди, що несли при державі службу військову, адміністративну, дипломатичну та получавшію за це платню «маєтками», т. Е. «Виникає помісна система« служби з землі ». Саме це нововведення, поклало початок формуванню дворянсті. І нової опори великокнязівської влади. Бояр, які представляли інтереси земель, стали витісняти служиві люди, дворяни.

Іван III став спиратися на московське кінне жваво поміщиків, які отримали землі, відторгнутих у биплх удільних князів. Сільськогосподарська земля запалу поділена, роздана «служивим людям» і врахована скрупульозно, разом з усіма їх трудівниками. Колишній з домонопольскіх часів порівнянна ьно привільно давньоруський феодалізм змінився новим, поміщицьким. Дійшли до наших днів Писцовойкниги потрясають ретельністю обліку, що фіксує і нові і занедбані землі, селян, новонароджених і втікачів. Починається оформлення кріпосного ладу, яке в ряді європейських держав зникає. Таким чином, відносини особистої залежності селян від феодалів знаходяться на етапі формування, а в Західній Європі (XIV-XV ст.) Відбувається ослаблення особистої залежності селян.

У 1497 р був створений перший загальноруський Доль-пік - країна стала мати єдиний закон. По «Судебнику» Івана III селяни прикріплюються до землі. 11 хоча селянам була залишена можливість развюду - за тиждень до Юр'єва дня - йти від своїх відійшов до інших, їм це рідко вдавалося зробити.

Влада царя ставала все більш самодержавної. П кінці XV - початку XVI ст. оформилися органи влади Московської держави. Боярська дума функціонувала за великого князя як дорадчий орган, не мала вирішального голосу при обговоренні найважливіших питань життя держави. У Думі було від 5 до 11 бояр і близько 10 осіб більш низького звання - окольничий.

Існували два загальнодержавних відомства: Шорец і скарбниця. «Дворецькі» управляли царськими землями, а в казні крім грошей зберігалися державний архів і державна печатка. Фактично це була державна канцелярія.

Вся територія країни була розділена на повіти ,, милості і стани. Влада в повіті належала наміснику, в волостях і станах - «волостелям». Намісник імелправо «годуватися» в повіті - збирати на свою користь судові мита, а також частина податків. Годування було формою оплати минулих заслуг боярина перед великим князем, не за адміністративну діяльність, а за колишню службу у військах Формування самодержавства знайшло відображення і в символах, обрядах, зовнішності государя: в руках у нього з'явилися скіпетр, на голові «шапка Мономаха» (золота тюбітейка, опушена хутром, була подарована Івану Калиті ханом узбеків). У 1472 овдовілий Іван III одружився на Софії Палеолог - останній візантійською царівною. Шлюб її з Іваном III починався як роман з політичного розрахунку, а перетворився на міцний союз двох неординарних особистостей. Європейськи освічена жінка, Софія всіма силами підтримувала антіординскіе настрою. Вона привертала до Росії італійських архітекторів, лікарів та інших майстрів. У той же час вона досить недбайливо зверталася зі скарбницею, затівала палацові інтриги. У квітні 1503 вона вмирає. Візантія була в 1453 р розгром; лена турками-османами і російським гербом стає візантійський герб - двоголовий орел, який приєднується до московського Георгія Побідоносця.

Об'єднання розрізнених земель дало різкий поштовх економічному розвитку. Особливо помітно воно було по розширюємо рік від року «кам'яному будові» у містах. Невпізнанно змінився за роки його князювання Кремль. Будівництво велося практично безперервно. У 1479 р було закінчено будівництво Успенського собору, спорудженого геніальним Аристотелем Фіорованті. Трохи пізніше був зведений трьох-головний Благовіщенський собор. Саме за Івана III Кремль зі своїми вісімнадцятьма чудовими в бойовому відношенні вежами набув обрисів, що збереглися до наших днів.