Тема 01. ПРЕДМЕТ І МЕТОД СТАТИСТИКИ.
Питання теми
• Предмет статистики.
• Статистичні ознаки та їх класифікація.
• Статистичні закономірності.
• Методологічні підвалини статистики.
Основні терміни теми: ознака, варіація, статистична сукупність, статистичний показник, статистична закономірність, статистична методологія, респондент, Держкомстат.
Термін “статистика” походить від латинського слова “status”, що означає становище. Виникла з практичних потреб людей. Нині термін “статистика” має кілька значень.
Під статистикою розуміють практичну діяльність по збиранню та узагальненню даних про явища і процеси суспільного життя, які надають характеристику суспільних явищ і процесів.
Під статистикою розуміють галузь суспільної науки.
Між статистичною наукою та практикою існують зв’язок та залежність.
Об’єктом статистики є явища і процеси суспільного життя. Разом зі статистикою різні явища і процеси у суспільстві вивчають й інші науки. Головна особливість будь-якої науки полягає у предметі пізнання.
Статистика, як наука, має свій предмет пізнання. Явища суспільного життя мають такі властивості, які може вивчати тільки статистика.
Предметом статистики є кількісна сторона масових суспільних явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною, кількісне відображення закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця й часу.
Формування статистики, як науки припадає на XVII сторіччя. В Англії виникає напрямок, який отримав назву “політичної арифметики”. Ті, хто займався політичною арифметикою на підставі інформації про масові суспільні явища намагалися встановити закономірності суспільного життя.
Засновник політичної арифметики – Уільям Петті.Її становленню сприяли Адольф Кетле, Огюст Конт.
Внесок у розвиток статистичної науки в Росії зробили Ю.Є.Янсон, А.У.Чупров, А.А.Кануфман. В радянський період – В.С.Немчинов, В.Н.Старовський, Б.С.Ястремський, інші науковці.
Розвиток статистики показує, що статистика, як наука, склалась в результаті теоретичного узагальнення досвіду людства в галузі обліково- статистичних робіт, які були обумовлені потребами управління життям суспільства. Як суспільна наука статистика розвивається разом з економічною теорією, соціологією.
При дослідженні свого предмету статистика спирається на положення діалектики, використовує дані бухгалтерського обліку, застосовує математичні методи.
Статистика – багатогалузева наука, вона складається з окремих розділів (галузей).
Методологічні підстави статистики надаються у загальній теорії статистики.
Масові соціально-економічні процеси життя суспільства вивчає соціально-економічна статистика.
Статистика окремих галузей – промислова, сільськогосподарська, торгівлі, фінансів, культури. В усіх галузевих статистиках використовують методи загальної теорії статистики.
Статистика має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її від інших суспільних наук. Ці особливості пов’язані з пізнанням суспільно-економічних явищ і процесів, тобто характеристикою кількісної їх визначеності, наприклад, характеристика зміни чисельності населення, його структури, випуску продукції в різних галузях суспільного виробництва, чисельності робітників, зміни показників ефективності в галузях економіки, співвідношення між обсягом виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.
Кількісну сторону цих явищ і процесів статистика вивчає в нерозривному зв’язку з їх якісними характеристиками, збагачуючи тим самим наші знання і даючи можливість пізнати суть розвитку явищ і процесів.
При вивчення кількісної сторони масових суспільних явищ та процесів статистика використовує свої поняття і категорії, які складають її специфічну мову. Це такі поняття:
• ознака – властивість, характерна риса або інша особливість одиниць, об’єктів, які можуть бути спостережені або виміряні (буває якісного та кількісного);
• варіація – коливання величини ознаки у окремих одиниць сукупності явищ;
• статистична сукупність – множина об’єктів або явищ, які мають одну або декілька загальних ознак і розрізняються між собою по інших ознаках;
• статистичний показник – кількісна оцінка властивості явища, яке вивчається в умовах конкретного місця й часу;
• статистична закономірність – кількісна закономірність зміни у просторі та в часі масових явищ та процесів суспільного життя, які складаються з множини елементів (одиниць сукупності);
• респондент – особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню;
• Держкомстат – центральний статистичний орган України.
Розуміння статистичної закономірності неможливе без пізнання діалектики, особливо діалектики необхідного і випадкового. Статистична сукупність складається з одиниць, які відрізняються ознаками та умовами. Вплив на сукупність природних, економічних та інших умов для індивідуальних ознак різний, тому результат для індивідуального значення ознаки є випадковим. Випадкове явище може відбуватися або не відбуватися, тобто існує його імовірність. Головною умовою імовірності є наявність достатнього поля дії незалежності, яка породжує випадковість.
Імовірність певного результату є частота появи ознаки індивідуального явища, тобто це завжди імовірність, яка визначається поєднанням різних умов. Індивідуальний результат тут не залежить від інших індивідуальних результатів.
Статистика тісно пов’язана з математикою, проте математика користується абстрактними теоремами, які не розглядають співвідношення з реальною дійсністю. Дійсні ж процеси соціальних, економічних та інших явищ вивчає статистика. Це вимагає від неї не абстрактного опису дійсності, а пізнання складних умов і чинників розвитку явищ і процесів.
Закон великих чисел – це загальний принцип в силу якого кількісні закономірності, які притаманні масовим суспільним явищам проявляються лише в достатньо великій кількості спостережень.
Закономірності, які знайдені за допомогою закону великих чисел –це масові статистичні закономірності.
Статистичні закономірності можна об’єднати у чотири групи в залежності від їх вияву.
1. Закономірності розвитку (динаміки) явищ.
2. Закономірності розподілу елементів сукупності.
3. Закономірності структурних зрушень.
4. Закономірності зв’язку між явищами.
Загальний механізм дії статистичної закономірності як форми причинного зв’язку обумовлюється співвідношенням необхідності та випадковості, загального та часткового.
Для вивчення свого предмету статистика розробляє та використовує різні методи, сукупність яких утворює статистичну методологію.
Особливості статистичної методології можна узагальнити у таких положеннях :
• точний вимір та опис масових даних;
• вимір та аналіз диференціації явищ;
• використання зведених (узагальнюючих) показників для характеристики явища та закономірностей їх розвитку.
Існують три основні стадії економіко-статистичного дослідження:
1. Збирання первинної статистичної інформації.
2. Статистичне зведення та обробка первинної інформації.
3. Аналіз статистичної інформації.
На першій стадії статистичного дослідження використовують метод статистичного спостереження. На другій стадії –метод зведення та групування. На третій стадії –метод узагальнюючих показників.
При аналізі статистичних даних використовують табличний та графічний методи.
Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті явища, що вивчається, його істотних властивостей.
Верховна Рада України у 1992 році ухвалила Закон України “Про державну статистику”. В 2000 році були внесені зміни до нього.
Закон регулює правові відносини у галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об’єктивної статистичної інформіції щодо економічної, соціальної, демографічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства.
Законом України від 13.07.2000р. №1922-III ”Про внесення змін до Закону України “Про державну статистику”(далі –Закон) з 1 січня 2001 року запроваджується статус конфіденційності для отримання первинної статистичної інформації від респондентів. Забороняється оприлюднювати дані статистичних спостережень без посилання на джерело інформації.
Цим Законом викладено в новій редакції Закон України від 17.09.92р. №2614 –XII “Про державну статистику” (далі –попередня редакція Закону). Вперше наведено визначення основних статистичних термінів. Закон позбавив органи статистики права одержувати від банківських установ в 10 –денний термін інформацію про відкриття рахунків суб’єктам підприємницької діяльності, некомерційної діяльності та громадським об’єднанням. Натомість, органи статистики отримали право подавати правоохоронним органам пропозиції щодо притягнення винних у порушенні вимог Закону посадових осіб та громадян –суб’єктів підприємницької діяльності до відповідальності, передбаченої законодавством.
Законом чітко визначено, що первинні дані, отриманні органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов’язаною зі збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. А поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.
Статистичну інформацію, отриману органами державної статистики під час статистичних спостережень, не можуть вимагати органи державної влади, місцевого самоврядування, інші юридичні особи, об’єднання громадян, посадові та інші особи з метою використання для прийняття рішень щодо конкретного респондента. Таким чином, Закон гарантує право підприємців на непоширення інформації про їхній бізнес як серед конкурентів, так і серед інших органів державної влади (крім статистичних): така інформація може поширюватися лише в сукупності інших даних в знеособленому вигляді. А у разі “витоку” інформації через органи статистики винних можна притягати навіть до кримінальної відповідальності.
Відповідно до Закону України від 02.10.92р. №2657 –XII “Про інформацію”, громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють до неї систему (способи) захисту. Саме згідно з цим Законом державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню, а також забезпечується відкритий доступ громадян, наукових закладів та інших зацікавлених організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, встановлених цим Законом. А відповідно до статті 148-7 Кримінального кодексу України, умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб’єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітної плати (5900 грн.).
Водночас ця заборона не поширюється на:
- знеособлену статистичну інформацію у незведеному вигляді, яка не дозволяє визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента;
- інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів і видів діяльності підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено законодавством.
Одним з найголовніших нововведень у Законі є те, що при використанні даних статистичних спостережень в засобах масової інформації, для поширення в інформаційних мережах, на паперових, магнітних та інших носіях, в наукових працях тощо користувачі з 1 січня 2001 року зобов’язані посилатися на їх джерело.
Нагадаємо, що з 23 серпня 2000 року відчутно зросли штрафи за ненадання статистичної інформації. Законом України від 13.07.200р. №1929-III “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні порушення ” (див. “Документи для роботи” №36/2000) втричі підвищено штрафи за ненадання або надання у перекрученій формі, не в повному обсязі, не за формою статистичної інформації (мінімальний штраф для підприємців становить 170 грн.). Саме цим законом запроваджено відповідальність за використання статистичної інформації в засобах масової інформації, для поширення в інформаційних мережах, на паперових, магнітних та інших носіях, в наукових працях тощо без посилення на її джерело.
Законом №1929-III викладено у новій редакції статтю 186-3 Кодексу про адміністративні правопорушення. Розширено коло порушень та встановлено жорсткіше покарання для посадових осіб та громадян –суб’єктів підприємницької діяльності за порушення щодо подання статистичної звітності.
На жаль, як і раніше, незважаючи на те, що органи статистики існують за рахунок платників податків, запити звичайних юридичних та фізичних осіб на статистичну інформацію платні (стаття 24 Закону), але є змога самостійно отримувати статистичну інформацію в бібліотеках, в тому числі бібліотеках органів статистики.
Система державної статистики побудована за адміністративно –територіальним принципом. На Україні діє державний комітет статистики (Держкомстат), якому підпорядковані управління статистики областей. Низовими ланками статистичного управління є відділи статистики у районах та містах. Держкомстат України видає накази, інструкції та вказівки з питань організації обліку й звітності. Органи статистики проводять перевірки стану звітності , а також вірогідності звітних даних. Вони мають право відмінити не затверджену в установленому порядку звітність.
Створено Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України. Кожна організація, підприємство, установа заповнює реєстраційну картку.
Основна діяльність по міжнародній статистиці ведеться у рамках ООН. Статистична комісія ООН здійснює розробку методології статистичних робіт, зіставності показників, консультує з питань збору, накопичення, розробки, аналізу та розповсюдження статистичної інформації.
Потреби, що виникають внаслідок декількох напрямків щодо вдосконалення статистичних розробок:
1. Впровадження у статистичну практику таких складних моделей, як національні рахунки і таблиці “витрати -випуск”, що потребують вхідних скоординованих статистичних даних, що легко і точно зводяться у відповідності з цими моделями.
2. Розширення використання статистики для розробки соціально –економічних планів і політики, а також аналізу їх ефективності, що вимагає більш надійних статистичних даних, які легко можна було б порівнювати.
3. Комп’ютирізація статистичних інформаційних систем, потрібних для досягнення найбільшої продуктивності й ефективного управління даними стандартизованої та надійної вхідної інформації.
Виникла необхідність у створенні інтегрованої статистики.
Інтегрована статистика – це система статистичних даних, які були зібрані та зведені у відповідності з певними принципами чи критеріями. Такими є:
1) використання стандартів одиниць статистичного обліку, системи класифікацій, визначення елементів даних.
Стандартизація обліку та статистики передбачає встановлення єдиних норм та вимог щодо обліку та статистики, застосування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображенняу звітності. Стандартизація дозволяє глобалізувати облікову політику, принципи й систему бухгалтерського обліку і звітності;
2) інтегрованого реєстру одиниць статистичного обліку.
Питання для самоперевірки.
1. Предмет статистики
2. Розділи статистики
3. Поняття і категорії статистики
4. Статистична закономірність
5. Особливості статистичної методології
6. Стадії статистичного дослідження
7. Законодавче забезпечення статистики в Україні
8. Побудова статистики в Україні
9. Органи міжнародної статистики
10. Напрями вдосконалення статистики в Україні.