Тема 18. Статистика зовнішньоекономічної діяльності
Питання теми:
1. Завдання статистики зовнішньоекономічної діяльності
2. Система показників зовнішньоекономічної діяльності на макрорівні.
3. Баланс зовнішньої торгівлі
4. Платіжний баланс.
5. Статистичне вивчення обмінних курсів.
Основні терміни: експорт, реекспорт імпорт, зовнішньоторговий товарообіг, торговий баланс, платіжний баланс, обмінний курс, розрахункові одиниці.
Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю необхідні дані, які могли б комплексно характеризувати цю діяльність. Змістом зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля товарами та послугами, експорт та імпорт товарів та послуг, а також відносини, що виникають між резидентами країни та резидентами інших країн щодо придбання фінансових вимог і взяття зобов’язань.
Статистика зовнішньої торгівлі - це частина статистики зовнішньоекономічної діяльності. Вона розробляє систему показників, які характери-зують розмір, динаміку, структуру зовнішньої торгівлі, аналізує фактори, які обумовили основні тенденції її розвитку. Робить порівняльний аналіз показників зовнішньої торгівлі різних країн. Зовнішня торгівля складається з експортно-імпортних операцій.
Експорт – це вивезення з країни вироблених вирощених або видобутих товарів вітчизняного виробництва та реекспортних товарів. В результаті експорту товарів зменшуються національні запаси матеріальних цінностей.
Імпорт – це ввезення товарів у країну. В результаті імпорту товарів збільшуються національні запаси матеріальних цінностей.
Облік товарів здійснюється на підставі таких документів: декларації, рахунку, паспорту угоди. Облік товарів відбувається на митниці і називається митним обліком. Для обліку товарів експорту-імпорту як класифікатор застосовується Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності побудована на базі Гармонізованої системи описання та кодування товарів та восьмизначної Комбінованої номенклатури ЕС, яка є деталізованою номенклатурою для країн ЕС.
Таблиця 18.1. Зовнішня торгівля України, млн. дол. США
Роки
1998 2000
Експорт товарів 12637,4 14572,5
Імпорт товарів 14675,6 13956,0
Сальдо торгівлі товарами -2038,2 616,5
Експорт послуг 3819,9 3486,8
Імпорт послуг 1431,0 1360,8
Сальдо послуг 2388,9 2126,0
Загальне сальдо експорту-імпорту 350,7 2742,5
Торгівля послугами тісно пов’язана з процесом їх надання. Послуги споживаються як тільки вони надані, а не зберігаються до наступного споживання. Виділяють такі види послуг: транспортні послуги, туристичні послуги, послуги зв’язку, будівельні послуги, комп’ютерні та інформаційні послуги, ділові послуги, послуги у сфері культури, відпочинку, освіти, медицини, інші види послуг.
Транспортні послуги охоплюють вантажні перевезення усіма видами транспорту, а також міжнародні перевезення пасажирів. Туристичні послуги мають орієнтацію на попит населення. Туристичні послуги включають в себе товари та послуги, які придбані приїжджими нерезидентами для ділових та особистих цілей протягом терміну їх перебування на території даної країни.
Послуги зв’язку охоплюють:
1. Послуги в галузі телекомунікацій
2. Поштове обслуговування.
Будівельні послуги включать як будівництво об’єктів, так і монтаж устаткування, які виконані працівниками підприємства.
Страхові послуги включають різні види страхування, яке здійснюється страховими компаніями даної країни для зарубіжних партнерів (і навпаки).
Фінансові послуги включають посередницькі та допоміжні послуги, які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.
Комп’ютерні та інформаційні послуги охоплюють операції, пов’язані з обробкою даних та інформаційних повідомлень.
Роялті та ліцензійні платежі включають обмін потоками платежів між резидентами та нерезидентами за користування на законних підставах невиробничими, нефінансовими активами нематеріального характеру та правами власності (такими, як патенти, авторські права, торгові знаки, технологічні процеси тощо) та використання (на базі ліцензійних угод) вироблених оригіналів та прототипів або дослідних зразків.
Інші ділові послуги охоплюють різні види міжнародних послуг. Сюди входять: перепродаж товарів за кордоном, технічне обслуговування та ремонт товарів, предметів особистого користування, побутових товарів, операційний лізинг (оренда) машин, устаткування, транспортних засобів, предметів особистого користування та побутових товарів, юридичні, бухгалтерські послуги, консультативні послуги в галузі управління, послуги зі зв’язку з громадськістю.
Послуги у сфері культури та відпочинку включають послуги, які пов’язані зі створенням художніх кінофільмів, радіо – та телевізійних програм та записи музичних творів. В інші послуги у сфері культури включають послуги, пов’язані з роботою музеїв, бібліотек, архівів, з організації спортивних заходів, а також послуги, які налають викладачі та медичні працівники за кордоном.
Державні послуги включають зовнішньоекономічні операції з надання послуг системою державного управління (операції посольств, консульств, військових представників, оборонних організацій) які здійснюються з резидентами країни в якій вони є.
Для отримання інформації про зовнішню торгівлю Держкомстат України використовує форми звітності підприємств, в яких вони надають показники надходжень та видатків по закордонних країнах. Використовують такі валюти: по зарубіжних країнах – долари США, по країнах СНД – російські рублі.
У міжнародній торгівельній практиці існує більш ніж десяток цін, які можуть встановити на товар в залежності від умов угоди. Їх публікують у спеціальних довідниках-прейскурантах. Відповідно до стандартів вартість товарів на експорт рекомендують надавати у вартості “FOB”, “FOB – порт відправлення”, “FOB – франко-сухопутний кордон”, а імпортуємі товари – по вартості “CIF”, “CIF – порт призначення”, “CIF – франко-сухопутний кордон”.
Вартість “FOB” складається на кордоні країни-продавця. Вона містить: контрактну вартість товару, всі витрати, які пов’язані з доставкою товару на борт судна, вантаження, експортне мито. Вартість “FOB” записують у підсумки зовнішньої торгівлі. Вона означає вартість, яку експортер має отримати від партнера.
Імпортна вартість “CIF” складається на кордоні країни-імпортера і включає ціну самого товару, витрати на транспортування товару до порту призначення (фрахт), витрати на страхування товару.
Схему ціни “CIF” можна визначити так: вартість “FOB” + фрахт + страхування від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера.
Баланс зовнішньої торгівлі – це співвідношення вартістю експорту та імпорту країни у торгівлі з окремою країною або з групою країн за певний період часу. Баланс зовнішньої торгівлі вважається активним, коли вартість експорту перевищує вартість імпорту і пасивним - при зворотному співвідношенні.
Зовнішньоторговий товарообіг – це сума вартостей експорту та імпорту.
Статистика вивчає структуру зовнішньої торгівлі в країні за видами товарів по країнах. Конкретизація експорту та імпорту надається за допомогою групувань товарів по регіонах країни. Окремо наводяться дані про експорт-імпорт давальницької сировини.
Таблиця 18.2. Товарна структура зовнішньої торгівлі України у 2000 році, (%)
Експорт Імпорт
Всього 100,0 100,0
у тому числі за групами товарів:
живі тварини та продукція тваринництва 2,5 0,8
продукти рослинного походження 2,5 2,2
мінеральні продукти 9,6 46,9
продукція хімічної промисловості 10,6 6,4
пластмаси та каучук 1,7 4,5
деревина та вироби з неї 1,5 0,4
текстиль та текстильні вироби 3,7 4,0
неблагородні метали та вироби з них 44,4 4,9
машини, устаткування, механізми 9,3 13,9
Інші товари 14,2 16,0
Як видно з даних таблиці у 2000 році чільне місце серед експорту посідав експорт неблагородних металів та виробів з них, а по імпорту – мінеральні продукти.
Таблиця 18.3. Структура експорту-імпорту послуг в Україні у 2000 році, (%)
Експорт Імпорт
Всього 100,0 100,0
Транспортні послуги 83,7 18,6
Послуги зв’язку 2,5 7,2
Фінансові послуги 0,6 3,8
Ділові, професійні та технічні послуги 5,5 8,2
Державін послуги 0,0 49,3
Інші послуги 7,7 12,9
Серед послуг по експорту значно переважають транспортні послуги, а по імпорту – державні послуги.
Транзит прямий – це провезення товарів однієї країни в іншу через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту у підсумки зовнішньої торгівлі не включають.
Транзит непрямий – це перевезення товарів однієї країни в іншу через територію третьої з поміщенням на митні склади. Непрямий транзит обліковують як реекспорт і включають у загальний імпорт та загальний експорт. При непрямому транзиті власником товару є нерезидент, а при реекспорті – резидент.
На зовнішньоторговий товарообіг припадало у 2000 році на країни СНД 44,6%, на інші країни – 55,4%.
Структура зовнішньої торгівлі є одним з основних показників, які якісно характеризують зовнішню торгівлю країни. Прогресивні зміни в структури експорту характеризуються підвищенням частки продукції з більш високим ступенем обробки. Розробка товарної структури імпорту має велике значення для вивчення забезпечення потреб країни за рахунок імпорту.
Окремо вивчається реекспорт. Реекспорт – це вивезення за кордон товарів іноземного походження без їх переробки. Розрізняють реекспорт із завезенням товарів у країну (прямий) та без завезення у країну (непрямий).
В статистиці зовнішньої торгівлі використовують індекси для вивчення динаміки експорту та імпорту, зміни цін на товари, товарної структури, умов торгівлі.
Частіше за все використовуються такі індекси:
- цін:
;
- динаміки експорту та імпорту:
;
- умов торгівлі:
де – індекс середніх цін експорту, - індекс середніх цін імпорту.
Платіжний баланс країни - це систематична реєстрація економічних операцій, що здійснювалися протягом певного періоду часу між резидентами цієї країни та резидентами інших країн світу. Платіжний баланс характеризує зовнішньоекономічний стан країни на макрорівні. Вперше термін “платіжний баланс” було використано у 1767 році Д. Стюартом. Найбільш суттєвим напрямком використання даних платіжного балансу і супутньому йому балансі іноземних інвестицій є обґрунтування зовнішньої і внутрішньої економічної політики країни. Дані платіжного балансу застосовуються для аналітичних досліджень з вивчення причин, що зумовлюють диспропорції в балансі й обґрунтування заходів з їх коригування.
Система платіжного балансу пов’язана з балансом іноземних інвестицій, який орієнтований на запаси. Баланс іноземних інвестицій складається на визначену дату (на кінець року).
Всі операції, що враховуються платіжним балансом можна поділити на дві групи: 1) поточні операції; 2) операції з капіталом.
Платіжний баланс має такий вигляд:
1. Рахунок поточних операцій;
1.1. Баланс товарі та послуг;
1.2. доходи (сальдо);
1.3. поточні трансферти;
2. Рахунок операцій з капіталом;
2.1. прямі інвестиції;
2.2. портфельні інвестиції;
2.3. інші інвестиції.
3. Баланс
Рахунок поточних операцій платіжного балансу узагальнює дані про зовнішньоекономічну діяльність, що пов’язана з рухом товарів, послуг, доходів і трансфертів. Доходи включають в себе доходи від інвестицій, доходи від праці та проценти. Під трансфертами розуміють безоплатну допомогу, дари та інші види операцій без оплати та компенсації.
Рахунок операцій з капіталом включає всі види операцій (фактичні та умовно нараховані) і показує зміни у володінні в іноземних фінансових активах і пасивах. Активи є вимогами до нерезидентів, а пасиви є зобов’язаннями перед ними за певний період часу. Рахунок операцій з капіталом включає: рух довгострокових і короткострокових капіталів, тобто надходження і платежі у зв’язку з продажем і купівлею іноземних цінних паперів; суми наданих, отриманих і погашених іноземних кредитів, розрахунки з купівлі-продажу заводів, рудників, земельних ділянок та іншого майна за кордоном; короткострокове кредитування зовнішньої торгівлі і погашення короткострокових кредитів; відкриття рахунків у іноземних банках; перекази капіталів на ці рахунки, тощо. Баланс поточних операцій вимірює вартість чистих доходів країни або чистих витрат, що виникають у результаті міжнародних операцій з товарами, послугами та трансфертами.
Операції, які забезпечують надходження іноземної валюти і експорт товарів та послуг, отримані доходи і трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов’язань записуються із знаком “+”. Операції, які призводять до виплат грошових сум іноземцям – імпорт товарів та послуг, сплачені доходи і трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов’язань - записуються зі знаком “-”.
Якщо виникає перевищення виплат над доходами, то виникає дефіцит платіжного балансу. Його можна ліквідувати або взявши в борг, або продавши активи. Країна, що має дефіцит платіжного балансу за поточними операціями, витрачає на товари та послуги із-за кордону і на трансферти за кордон більше за суму своїх доходів від продажу товарів та послуг за кордон. Позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу протилежне дефіциту.
Доходи від інвестицій у результаті прямих та інших капіталовкладень. Доход від прямих інвестицій залежить від нагромадження у минулому іноземних інвестицій і може реалізовуватися після певного проміжку часу.
Рух капіталу розподіляють на такі основні категорії: прямі інвестиції, переміщення середньострокового та довгострокового капіталу і короткострокові переміщення.
Прямі інвестиції в економіку України на початок 2000 року становили 2935,2 млн. доларів США, на кінець цього року - 3494,7 млн. доларів США.
Розглянувши прямі іноземні інвестиції за галузями економіки України в 2000 році можна відмітити, що найбільше їх припадало на харчову промисловість – 20,1%; інвестувалась внутрішня торгівля - 18,8 %. Далі за обсягами інвестування ідуть машинобудування та металообробка, фінанси, кредит та страхування (9,0% та 6,4%). Зовсім незначно інвестувались житлово-комунальне господарство (0,8%), медична промисловість (0,6%), наука та наукове обслуговування (0,6%) від загального обсягу прямих інвестицій.
Прямі іноземні інвестиції статистика вивчає в територіальному аспекті в виокремленням інвестицій у спільні підприємства (58,8% на кінець 2000 року). Майже третина інвестицій припадає на м. Київ, далі ідуть Київська, Донецька, Дніпропетровська, Полтавська області.
Серед країн, які найбільше інвестують економіку України такі: США, Кіпр, Нідерланди, Російська Федерація (на початок 2001 року). Статистика вивчає рівень відносин між країнами, конкурентоспроможність їх продукції на світовому ринку, обсяг та напрями зовнішньоторговельних потоків. Важливим є визначення паритетів купівельної спроможності.
Обмінний курс грошової одиниці визначається її купівельною спроможністю на внутрішньому і зовнішніх ринках. Поява обмінних курсів національних валют пов’язана з розвитком міжнародної торгівлі.
Під обмінним курсом розуміють ціну валюти однієї країни, що вимірюється в одиницях валюти іншої країни. Обмінний курс української гривні визначається кількістю гривні, на яку обмінюють одиницю іноземної валюти.
У випадку зростання ціни одиниці іноземної валюти у гривнях відбувається девальвація (зниження) гривні. Коли ціна одиниці іноземної валюти у гривні падає, відбувається ревальвація (зростання) гривні.
На обмінний курс впливають стан платіжного балансу країни, рівень інфляції, співвідношення попиту та пропозиції валюти на валютному ринку, конкурентоспроможність товару даної країни на світовому ринку інші чинники.
Встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів, цін товару на біржах називається котируванням. Існують два способи котирування 1) пряме котирування; 2) зворотне котирування.
Пряме котирування – порівняння однієї одиниці іноземної валюти до певної кількості одиниць національної валюти.
Зворотне котирування - одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти.
Конвертування – це спроможність валюти обмінюватися на інші валюти і піддаватися зворотному процесу.
За ступенем конвертування валюта поділяється на такі групи:
1) вільно конвертована;
2) частково конвертована;
3) неконвертована;
4) клірингова ( у вигляді бухгалтерських записів).
Кожна країна може вибирати одну з п’яти основних варіантів валютної стратегії:
Перший варіант – фінансування тимчасового платіжного дисбалансу шляхом змін у рівні резервування і грошових зобов’язань перед іншими країнами.
Другий варіант – валютний контроль у поєднанні з фіксованим валютним курсом.
Третій варіант – вільно плаваючий валютний курс;
Четвертий варіант - - постійно фіксований валютний курс, на підтримку якого має бути зорієнтована внутрішня економіка;
П’ятий варіант – регульоване плавання валют.
Європейська розрахункова одиниця ЕКЮ, а з 1 січня 2002 року - ЄВРО. Світова розрахункова одинця - долар США.
Питання для самоконтролю
1. Сутність експорту та реекспорту
2. Сутність імпорту
3. Зовнішньоторговий товарообіг
4. Реєстрація економічних операцій
5. Характеристика зовнішньоекономічного стану країни
6. Рух капіталу
7. Обмінний курс грошової одиниці
8. Конвертування валюти