Тема 12. Статистика трудових ресурсів
Питання теми:
1. Категорії населення, трудового потенціалу і трудових ресурсів.
2. Відтворення населення та трудових ресурсів.
3. Показники трудових ресурсів.
4. Статистичне вивчення ринку праці.
Основні терміни: наявне населення, постійне населення, трудовий потенціал, трудові ресурси, економічно активне населення, економічно неактивне населення, зайняте населення, безробітні, ринок праці.
Вирішення економічних, соціальних і культурних проблем суспільства здійснюється для населення, яке є визначальним елементом продуктивних сил. Необхідно вивчати чисельність населення країни, його склад, територіальний розподіл, темпи та інтенсивність демографічних процесів. Основними категоріями населення за якими ведеться облік його чисельності є наявне та постійне населення.
Наявне населення – це чисельність осіб, які на момент обліку населення перебувають на території даного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання.
Постійне населення – це чисельність осіб, які постійно проживають на території даного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент обліку населення.
Чисельність трудових ресурсів визначається виходячи з чисельності постійного населення.
Статистичне вивчення трудових ресурсів базується на даних поточної статистики, одноразових обстежень з праці та переписів населення. Трудові ресурси вивчаються за допомогою методу групувань. Цей метод дає можливість вивчати їх склад. Найбільш поширенні такі групування: 1) за галузями економіки; 2) за статтю; 3) за віком; 4) за спеціальностями; 5) за зайняттями; 6) за територією.
Таблиця 12.1. Розподіл постійного населення України за основними віковими групами на 1 січня 2001 року
Вікові групи населення Частка, %
Молодший за працездатний 18,7
Працездатний 57,9
Старший за працездатний 23,4
Всього: 100,0
На збільшення чи зменшення трудових ресурсів впливають: сальдо міграції населення, природний рух населення, вікова межа працездатності.
Населення у працездатному віці в Україні – це населення у віці від 16 до 54 включно для жінок та 16-59 включно для чоловіків. Рівень розвитку країни та межі населення у працездатному віці, як правило, взаємопов’язані. Чим вище рівень розвитку країни, тим вище початкова межа працездатного та нижче межа старшого працездатного віку. Межі працездатного віку визначаються законодавчими актами різних країн з урахуванням місцевих особливостей , традицій та звичаїв. Наприклад, у Франції, Англії, Японії нижня межа працездатного віку становить 15 років, у Пакистані 12 років. Верхня межа (межа пенсійного віку) – в Англії – 60 років для жінок і 65 років для чоловіків, у США, ФРГ, Канаді, Іспанії – 65 років для чоловіків і для жінок. До складу працездатного населення усіх країн не входять інваліди працездатного віку, які не працюють.
За методологією ООН все населення поділяють на такі вікові групи:
- доробоча 0 – 14;
- робоча 15 – 64;
- післяробоча 65 і старше.
Таблиця 12.3. Групування населення окремих країн за віковими групами %
Країна Вікові групи
0-14 15-64 65 і старше
Україна 20,6 66,0 13,4
Росія 21,9 66,6 11,5
Узбекистан 41,0 55,0 4,0
Австрія 17,5 67,2 15,3
Франція 19,8 65,5 14,7
Німеччина 16,4 68,4 15,2
Трудові ресурси використовують для характеристики трудового потенціалу країни. В основі рахунку чисельності працездатного населення є статева та вікова структура населення. Тому статистичному вивченню трудового потенціалу передує дослідження демографічних процесів, які відбуваються у країні.
Трудові ресурси – це частина населення, яка спроможна працювати. До складу трудових ресурсів відносять осіб працездатного віку, крім інвалідів 1 та 2 груп, які не працюють та осіб, які отримують пенсію на пільгових умовах, підлітків та пенсіонерів, які фактично працюють.
Працездатне населення складається з економічно активного та економічно неактивного. Економічно активне населення за визначенням Міжнародної Організації Праці (МОП) складається з зайнятого населення та безробітних.
Таблиця 12.2. Розподіл населення України за економічною активністю, зайнятістю та статтю
Показники Всього у віці 15-70 років, тис. осіб У тому числі
жінки чоловіки
Економічно активне населення 22755,0 11076,5 11678,5
працездатного віку 21251,0 10151,4 11099,6
старше працездатного віку 1504,0 925,1 578,9
Зайняті 20238,1 9863,4 10374,7
працездатного віку 18748,9 8947,5 9801,4
старше працездатного віку 1489,2 915,9 573,3
Безробітні 2516,9 1213,1 1303,8
працездатного віку 2502,1 1203,9 1298,2
старше працездатного віку 14,8 9,2 5,6
Економічно неактивне населення 13528,9 8017,6 5511,3
працездатного віку 7919,9 4224,1 3695,8
старше працездатного віку 5609,0 3793,5 1815,5
До зайнятого населення відносять осіб, які займаються економічною діяльністю: працюють на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, особи, які самостійно забезпечують себе роботою, або безкоштовно працюють у сімейному бізнесі, служителі релігійних культів, військові кадрової служби та інші.
До зайнятого населення не відносяться учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військові строкової служби, жінки, які перебувають у відпустці з вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством.
Безробітні можуть бути зареєстрованими у державній службі зайнятості і не зареєстровані.
Зареєстровані безробітні згідно з Законом України “Про зайнятість населення” – це працездатні громадяни у працездатному віці, які не мають заробітку, або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відтворення трудових ресурсів пов'язано з відтворенням населення. Існують демографічний та економічний методи розрахунку трудових ресурсів. Використовуються середні показники. Підраховують середню чисельність трудових ресурсів за певний період, яка враховує інтенсивність природного та механічного руху населення.
Абсолютні та відносні показники використовують для характеристики змін, які відбуваються в трудових ресурсах. До найважливіших абсолютних показників відносять:
- чисельність трудових ресурсів;
- кількість зайнятого населення;
- чисельність безробітних.
Використовують такі відносні показники. Коефіцієнт працездатності населення – це відношення працездатного населення у працездатному віці до всього населення. Коефіцієнт зайнятості населення – це відношення зайнятого населення до всього населення. Коефіцієнт пенсійного навантаження – це відношення чисельності населення пенсійного віку до чисельності працездатного населення у працездатному віці. Коефіцієнт заміни трудових ресурсів – це відношення чисельності населення допрацездатного віку до чисельності працездатного населення у працездатному віці. Коефіцієнт безробіття (за методологією МОП) розраховується як відношення чисельності безробітних віком 15-70 років до економічно активного населення.
Дані про динаміку чисельності трудових ресурсів у вигляді абсолютних та відносних показників містять важливу інформацію, яка може бути використана як база для виявлення відповідних закономірностей і тенденцій, а також для перспективних розрахунків чисельності трудових ресурсів. Можна використовувати як методи екстраполяції, так і залежність цих показників від перспектив соціально-економічного розвитку країни.
Ринок праці – це система економічних зв'язків між процесами відтворення та використання робочої сили. А в складі цих процесів – система таких зв'язків між підрозділами, які відтворюють робочу силу, і підрозділами, які її використовують.
Існують численні сегменти ринку праці, диференційовані залежно від складу робочої сили та її споживачів.
Статистика класифікує ринки праці таким чином:
- за ознакою структури господарства – окремих галузей народного господарства; окремих видів діяльності; груп господарств з різними формами власності;
- за ознакою рівня економічного розвитку в регіоні: згрупованих залежно від рівня валового внутрішнього продукту; рівня оплати праці, доходів населення тощо;
- за територіальною ознакою – “Регіональний ринок праці” первісним елементом якого є внутрішній ринок (сфера відтворення та використання робочої сили або підготовки та використання фахівців, яка обмежена кордонами регіону);
- за професійно-кваліфікаційною ознакою – окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти;
- за ознакою джерел робочої сили – ринки праці, потреби яких задовольняються певними закладами освіти або їх групами, службами зайнятості тощо.
Ринок праці – це складова частина системи ринкової економіки, система купівлі-продажу робочої сили. Споживачами робочої сили, як одного з основних ресурсів для виробництва товарів та послуг, виступають підприємства, установи, організації та приватні підприємці.
Для економічного аналізу ринку праці залучають економічно активне населення. Зайнятість характеризує чисельність працюючих осіб. Поняття зайнятість досить широке. Вона доповнюється даними про робочий час. Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну плату, але й заради прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві (на дачній або присадибній ділянці).
До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконували неоплачувану або добровільну роботу, та особи які виконують тільки домашні обов'язки.
Відповідно до закону України “Про зайнятість населення” (стаття 2) безробітними є особи, які шукають роботу, вони пропонують свою працю на ринку за ціною, що визначається відповідно до ринкової кон'юнктури та відображається в заробітній платі.
Безробіття – ситуація певної відсутності роботи серед населення, яке пропонує свою робочу силу на ринку праці. Міжнародні стандартні критерії визначення безробіття стосуються дій особи впродовж певного часу незалежно від наявності чи відсутності в неї законних нетрудових доходів (дивідендів, процентів, ренти, пенсії чи стипендії) або права на одержання допомоги по безробіттю.
Існують такі види безробіття:
1) фрикційне – пов'язане з пошуками або очікуванням роботи;
2) сезонне – різновид фрикційного безробіття і виникає у випадках, коли причини, що мають кліматичний характер, призводять до тимчасових, але таких що повторюються, коливань;
3) структурне – наслідок змін у структурі споживчого попиту і в технологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу.
Окрім чисельності безробітних розраховують показник середньої тривалості безробіття. Визначають структуру безробітних за статтю та віком. Серед безробітних в Україні чоловіки складають приблизно 38%, а жінки – 62%. Із загальної кількості безробітних зареєстровано молоді (до 28 років) 32%.
Держкомстат України надає інформацію про ринок праці, зайнятість та безробіття населення, яка міститься у звітності та вибіркових обстеженнях населення. Вибіркові обстеження проводяться за методологією Міжнародної організації праці (МОП). Починаючи з 1999 року в Україні вибіркові обстеження проводяться із щоквартальною періодичністю.
На ринку праці виникають потреби в робочій силі певної якості. Можливості залучення до праці зумовлені рівнем кваліфікації тих, хто пропонує свої послуги на ринку праці.
Робоча сила може бути кваліфікованою та перекваліфікованою. Під кваліфікованою робочою силою розуміють фахівця, що має диплом про вищу освіту одного з чотирьох рівнів, як це передбачено Законом України “Про освіту”: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Головною проблемою для відповідного розвитку ринку кваліфікованої робочої сили є обгрунтований прогноз. Показники попиту робочої сили мають на 4-6 років випереджати можливості пропозиції. Прогноз має розроблятися не менш як на десять років.
Прогнозування потреби у фахівцях являє собою комплексне, науково обгрунтоване передбачення розвитку, установлення очікуваної чисельності фахівців, їх професійної структури за регіонами, підприємствами чи сферами діяльності.
Обстеження економічної активності населення надає інформацію про стан ринку праці, доповнює статистику суцільного спостереження у вигляді звітності. Обстеження здійснюються вибірковими методами спостереження за методологією МОП.
Питання для самоперевірки
1. Визначення наявного та постійного населення
2. Трудовий потенціал та трудові ресурси
3. Економічно активне та економічно неактивне населення
4. Зайняті та безробітні
5. Абсолютні та відносні характеристики трудових ресурсів
6. Визначення ринку праці
7. Види безробіття
8. Інформація про ринок праці, зайнятість та безробіття населення