Тема 20. Статистика рівня та вартості життя населення
Питання теми
1. Система показників рівня життя населення.
2. Структура доходів та видатків населення.
3. Індекси вартості життя.
4. Статистичне вивчення споживання населення матеріальних благ та послуг.
Основні терміни: доходи, видатки, індекс вартості життя, прожитковий мінімум, межа малозабезпеченості, мінімальний споживчий бюджет, споживчий кошик.
Система показників рівня життя населення є складовою системи показників економічної статистики. Життєвий рівень населення характеризується цілою низкою показників. Статистична комісія ООН рекомендує використовувати такі групи показників:
- демографічні характеристики населення;
- санітарно-гігієнічні умови життя;
- споживання продуктів харчування;
- життєві умови, забезпечення споживчими благами тривалого вжитку;
- освіта та культура;
- зайнятість та умови праці;
- доходи та видатки населення;
- вартість життя та споживчі ціни;
- транспортні засоби;
- організація відпочинку, фізкультури та спорту;
- соціальне забезпечення;
- свобода людини.
В статистичній практиці України для вивчення рівня життя населення використовують переважно такі групи показників:
- показники доходів населення;
- показники видатків населення на споживання матеріальних благ та послуг;
- показники рівня та межі бідності;
- соціально-демографічні характеристики;
- узагальнюючі оцінки рівня життя населення.
Досліджуючи рівень життя населення статистика характеризує не лише досягнутий рівень, а й потреби.
В статистиці рівня життя населення використовують різні показники доходів населення: номінальні; реальні; первинні; сукупні.
Номінальний дохід – це грошовий вираз складових доходу в поточних цінах.
Реальний дохід характеризується сумою матеріальних благ та послуг, які може придбати на свій доход його власник.
Первинний дохід отримують від прямої участі у виробництві чи наданні послуг. Розрахунок має сенс щодо тих членів домогосподарств, які працюють.
Сукупний дохід – це вся сума доходів які одержані членами домогосподарств.
Статистика вивчає складові доходу які можуть бути об’єднані в такі групи:
I. зарплата;
II. дохід від підприємницької діяльності;
I. дохід від власності;
II. дохід за рахунок виплат з державного бюджету (студенти, пенсіонери, інваліди тощо);
V. інші доходи.
Серед складових чільне місце займає заробітна плата (винагорода, яка обчислена, як правило у грошовому виразі за виконану роботу і виплачується за трудовим договором). Заробітна плата може бути номінальною та реальною.
Заробітна плата нараховується згідно з встановленими нормами оплати праці.
Таблиця 20.1 Динаміка грошових доходів та видатків населення
1995 р. 2000 р.
млн. грн. % млн. грн. %
Грошові доходи 26498 100,0 86833 100,0
у тому числі:
оплата праці 15641 59,0 42484 48,9
надходження від продажу продуктів сільського господарства 671 2,5 4502 5,2
пенсії, допомоги та стипендії 5163 19,5 18189 21,0
інші надходження 5023 12,0 21658 24,9
Грошові витрати та заощадження 24784 100,0 83681 100,0
у тому числі:
купівля товарів та оплата послуг 20140 81,3 59858 71,5
обов’язкові платежі та добровільні внески 2156 8,7 11748 14,0
приріст заощаджень у вкладах та придбання цінних паперів 383 1,5 5240 6,3
придбання іноземної валюти 1997 8,1 3971 4,8
інші витрати 108 0,4 2864 3,4
Розраховують також середні показники. Середньомісячна заробітна плата працівників визначається за галузями економіки. У 2000 році вона становила в цілому 230 грн., в промисловості – 310 грн., в сільському господарстві – 111 грн., на транспорті – 340 грн., культурі – 116 грн. Значні відмінності у рівнях заробітної плати спостерігаються по регіонах України. Найвищий рівень заробітної плати працівників у м. Києві Він досягає 405 грн. Серед областей високі рівні заробітної плати працівників мають: Донець – 292 грн., Запорізька – 289 грн., Дніпропетровська – 273 грн., Київська – 241 грн., Хмельницька область має рівень 156 грн. Найнижчий рівень заробітної плати працівників має Волинська область – 150 грн. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо-встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якої не можна здійснювати оплату за виконаний обсяг робіт. В мінімальну заробітну плату не входять надбавки, доплати, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, яка обов’язкова на всій території України для підприємств всіх форма власності.
Між реальними та номінальними доходами (заробітною платою) існує такий зв’язок:
де – реальні доходи;
– номінальні доходи;
–індекс споживчих цін.
Для характеристики зміни реальних доходів (купівельної спроможності населення) використовують показники інфляції. Розрізняють інфляцію відкриту та приховану. Відкрита інфляція виявляється в хронічному зростанні цін на товари та послуги. Прихована інфляція характерна для економіки, де ціни регулюються. Виявляється у товарному дефіциті. Відбувається зниження якості продукції, вимушене нагромадження грошей, розвиток тіньовою економіки, бартерні розрахунки. Така інфляція розвивається тоді, коли державні ціни підтримується на рівні нижчому за точку рівноваги. За темпами розвитку інфляція може бути повзуча, галопуюча, гіперінфляція.
Одним з важливих показників, який характеризує доходи населення є прожитковий мінімум. Він характеризує в грошовому вираженні мінімальний набір споживчих благ, що необхідні для задоволення основних потреб людини. Використовуючи ряди розподілу населення за розміром доходів розраховується частка тих, чий дохід нижчий від прожиткового мінімуму.
Згідно з методикою Європейської Економічної Комісії ООН до найбідніших належать ті групи населення, середньодушовий доход яких не перевищує 2/3 середнього доходу по країні в цілому.
До показників рівня доходу населення можна віднести і такий показник як межа малозабезпеченості.
Найефективніше джерело підвищення заробітної плати - реструктуризація собівартості продукції. Витрати на заробітну плату складають лише 10% собівартості (можна скористатися російським та польським досвідом). Наступне джерело – зменшення ставки податків та відрахувань з доходів підприємств. Ці відрахування у ціні продукції є нині високими. Підвищення заробітної плати може здійснюватися в межах існуючих витрат на виробництво.
Досвід капіталістичних країн свідчить, що реальні зрушення в економіці можливі лише тоді, коли середньомісячна заробітна плата становить 300 доларів і вище.
В Україні розроблено структуру мінімального споживчого бюджету (в гривнях за рік на особу). Його складові такі:
1. Продукти харчування.
2. Непродовольчі товари
в тому числі:
a) одяг білизна, взуття;
б) предмети гігієни, санітарії, ліки;
в) предмети культурно-побутового призначення та господарського вжитку;
з них:
- іграшки, спорттовари;
- шкільне приладдя;
- товари тривалого вжитку;
- господарські товари;
- меблі;
- інші.
г) товари для ведення особистого підсобного господарства.
3. Послуги
у тому числі:
а) житлово-комунальні;
б) побутові;
в) транспортні;
г) зв’язку;
д) дитячих установ;
е) культури, освіти, відпочинку.
4. Податки, внески, платежі.
5. Алкогольні напої, тютюн.
Всього за рік.
Всього за місяць.
Рівень життя населення характеризують показники споживання.
Під споживанням розуміють використання товарів і послуг для задоволення потреб людини.
Особисте споживання товарів та послуг виконує економічні та соціальні функції. Економічні функції полягають у відтворенні потреб, регулюванні обсягу та структури виробництва, відтворенні робочої сили. Соціальні функції полягають у підвищенні матеріального добробуту населення, формування всебічно розвиненої особистості.
Таблиця 20.2 Динаміка споживання продуктів харчування (на душу населення за рік, кг.)
Продукти харчування Роки
1980 1990 2000
М’ясо і м’ясопродукти 61 68 32
Молоко і молочні продукти 331 373 198
Яйця, шт... 239 272 163
Риба і рибо продукти 16,7 17,5 8,0
Цукор 51,8 50,0 34,0
Олія 10,0 11,6 9,3
Картопля 133 131 133
Овочі і баштанні 115 102 101
Фрукти і ягоди 40 47 30
Хлібні продукти 146 141 123
Споживання відбувається за рахунок особистих доходів, продуктів власного виробництва. Узагальнюючі рівні споживання матеріальних благ населення можуть бути визначені у вартісному виразі. Статистика споживання розглядає його структуру не тільки за ознакою товарної спеціалізації, а і по галузях. Можна також вивчати калорійність продуктів харчування, склад харчового раціону.
Ведеться спостереження за вартістю споживчого кошика, в який входять продукти харчування.
Таблиця 20.3 Вартість набору 22 найважливіших продуктів харчування в цінах торгівельної мережі (крім міських ринків)
1996 рік 1997 рік
грн. % до середньомісячного доходу грн. % до середньомісячного доходу
Січень 51,23 105,7 56,35 107,7
Лютий 53,76 104,9 58,49 103,8
Березень 55,04 102,4 58,24 99,6
Квітень 55,09 100,1 57,96 99,6
Травень 54,86 99,6 59,01 101,8
Червень 54,45 99,3 58,77 99,6
Липень 54,04 99,2 58,42 99,4
Серпень 51,52 95,3 58,08 99,4
вересень 51,49 99,9 58,83 101,3
жовтень 51,81 100,6 59,75 101,6
листопад 51,85 100,1 61,08 102,2
грудень 52,34 100,9 63,58 104,1
До складу 22 основних продуктів харчування входять: борошно пшеничне, хліб пшеничний, вермішель, крупа манна, яловичина, свинина, кури, ковбаса варена, молоко, сир, (м’який та твердий), сметана, масло вершкове, яйця, цукор, олія, картопля, капуста, морква, буряк, цибуля, яблука.
Виходячи з наведених даних можна вивчати вплив сезону на рівень споживання продуктів харчування відносно їх середнього показника. Більш точні виміри цього впливу можна отримати користуючись споживанням продуктів у натуральному виразі.
Індекс вартості життя населення визначають зіставленням набору 22 продуктів. Він визначається за формулою агрегатного індексу фізичного обсягу:
І вартості життя = (Sq1p0):(Sq0p0)
Споживання непродовольчих товарів характеризується групами показників: 1) продаж товарів тривалого вжитку; 2) забезпеченість населення товарами тривалого вжитку. Забезпеченість населення товарами тривалого вжитку розраховують на 100 сімей і на 1000 чоловік. Ці показники мають натуральне вираження.
Таблиця 20.4. Динаміка забезпеченості населення товарами тривалого вжитку на 100 сімей, шт.
Товари Роки
1980 1990 2000
Годинники 489 557 154
Радіоприймальні пристрої 74 87 40
Телевізори 80 103 32
Фотоапарати 29 36 21
Холодильники і морозильники 79 89 41
Пральні машини 65 66 37
Електропилососи 29 46 21
Мотоцикл і моторолери 9 17 1
Велосипеди і мопеди 50 64 12
Швейні машини 54 55 24
Як видно з даних таблиці протягом останніх років спостерігається зменшення забезпеченості населення товарами тривалого вжитку.
Статистика житлового фонду вивчає житлово-побутові потреби населення. Для характеристики житлового фонду за окремими ознаками проводять його групування:
- за призначенням приміщень – житлові, не житлові;
- за правом власності – місцевих адміністрацій, кооперативних підприємств, в особистій власності;
- за типом будови – щодо матеріалів стін та покрівлі;
- за поверховістю - мало (1-2), середньо (3-5), багато (6-15) та високо поверхові (вище 15 поверхів);
- за внутрішнім благоустроєм – електричне освітлення, вода, газ, каналізація, сміттєпровід, тощо;
- за технічним станом – показники рівня зносу.
В середньому на одного жителя припадало м2 загальної площі у 1990 році - 17,8, а у 2000 році – 20,8. Спостерігається збільшення показника у 1,17 рази.
Рівень життя населення характеризує також споживання послуг. Послуги можуть надаватися за певну плату чи безоплатно. Послуги, які надаються населенню за певну плату, оцінюють за цінами придбання.
Таблиця 20.5 Динаміка платних послуг на душу населення за видами, грн.
Роки
1995 2000
Всі надані послуги 71,9 318,5
у тому числі:
побутові 6,9 21,1
пасажирського транспорту 16,6 55,4
зв’язку 5,2 38,3
житлово-комунальні 29,4 144,1
культури, відпочинку та розваг 0,8 2,6
туристично-екскурсійні 1,3 1,7
виховання та совіти 0,8 25,9
фізичної культури і спорту 0,1 0,4
охорони здоров’я 0,8 3,6
санітарно-курортні та оздоровчі 7,2 14,7
інші 0,6 3,7
На рівень споживання платних послуг впливає зростання доходів населення, а також підвищення якості послуг.
Важливе місце в статистиці споживання посідає регіональний аспект споживання. Він дозволяє вивчити особливості споживання в регіонах (областях) під впливом розміщення продуктивних сил, рівня і структури доходів населення, співвідношення між окремими його соціально-економічними групами. Використовують різні статистичні методи і показники. Одним з показників є коефіцієнт локалізації. Він показує співвідношення частки за окремими регіонами фонду споживання і обсягу виробництва (доходів населення, чисельності населення, тощо).
Рівень життя населення у широкому розумінні цього терміну включає в себе весь комплекс соціально-економічних умов життя.
Основними показниками охорони здоров’я населення вважають такі: кількість лікарів, кількість середнього медичного персоналу, кількість лікарняних ліжок, кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів. Всі показники розраховують в цілому на 10000 населення. У 2000 році відносні показники відповідно були: 46,2; 110,3; 95,0; 7,4. Про охорону здоров’я свідчить також показники захворюваності населення. Так, захворюваність на злоякісні новоутворення на 100000 населення у 2000 році 1567, а у 1990 році - 1297, туберкульоз відповідно 250,6 і 190,2. Зростає кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.
Характеристику освіти населення отримують за допомогою окремої системи показників. Серед них виділяють: 1) кількість осіб, які навчалися у навчальних закладах; 2) кількість навчальних закладів; 3) рівень освіти населення.
Діяльність установ культури впливає на культурний рівень населення. Характеристику роботи бібліотек можна отримати за допомогою показників: 1) кількість книговидач; 2) кількість бібліотек; 3) кількість книжок і журналів у бібліотечних фондах на 10000 осіб (забезпеченість населення). Роботу музеїв оцінюють за кількістю відвідувань, екскурсій та прочитаних лекцій. Про роботу театру судять за допомогою показників: кількість глядачів, сума зборів, кількість заходів.
За даними про відвідування кіносеансів розраховують: 1) кількість кіноустановок на 10000 осіб; 2) кількість місць у стаціонарних кінотеатрах у розрахунку на 1000 жителів; 3) середню кількість відвідувань кіносеансів.
Статистика бюджету часу населення узагалбнює та аналізує інформацію про те, як люди проводять свій час.
Доповненням статистки доходів є також показники статистики соціального забезпечення. Їх використовують і для характеристики соціального захисту населення. Захист характеризують: середній розмір допомоги, кількість осіб, які отримують допомогу.
Малозабезпечені громадяни одержують натуральну допомогу продуктами харчування, гарячими обідами, промисловими і господарчими товарами.
Соціальне обслуговування характеризується станом громадського порядку і безпеки населення.
Дані вибіркового обстеження домогосподарств – основна інформаційна база для комплексного дослідження рівня та умов життя населення України, запровадження моніторингу бідності. Обстеження передбачає поділ на складові частини, застосування різних методів одержання інформації:
- збір даних щодо загальної характеристики домогосподарства;
- спостереження за витратами і доходами домогосподарства протягом кварталу;
- одноразові тематичні опитування.
Домогосподарство – сукупність осіб, які спільно проживають та мають спільний бюджет та помешкання, при цьому родинні зв’язки не обов’язкові.
До системи показників рівня життя домогосподарства включені такі складові:
Доходи, ресурси і витрати домогосподарства
Доходи і ресурси домогосподарств Витрати домогосподарств
1. Грошові доходи; 1. Споживчі витрати;
2. Загальні доходи 2. Грошові витрати
3. Сукупні ресурси 3. Сукупні витрати.
4. Наявні ресурси.
Питання для самоперевірки:
1. Групи показників рівня життя населення.
2. Визначення грошових доходів та видатків населення.
3. Вивчення динаміки реальних доходів (купівельної спроможності населення).
4. Структура мінімального споживчого бюджету.
5. Особисте споживання товарів та послуг.
6. Вартість споживчого кошика найважливіших продуктів харчування.
7. Індекси вартості життя населення.
8. Статистичне обстеження домогосподарств.