ТЕМА 15. Статистика результатів виробництва продукції та послуг.
Питання теми:
1. Натуральні та вартісні показники продукції.
2. Показники продукції промисловості
3. Показники продукції сільського господарства
4. Валовий внутрішній продукт.
Основні терміни: Випуск продукції та послуг, валова додана вартість, воловий внутрішній продукт, валовий національний доход (продукт), чистий валовий продукт, чистий національний доход.
Після розгляду ресурсної бази суспільства доцільно визначити результати виробництва продукції та послуг. Залежно від рівня узагальнення показники продукції обчислюють в натуральному та вартісному вимірі.
Випуск продукції та послуг – є результатом виробництва. Він відображає вартість всіх вироблених товарів. Ця вартість визначається як сума обсягу реалізації та зміни запасів готової продукції, яка не реалізована. Цей показник підраховують на валовій основі, тобто з нього не виключають вартість витраченої сировини, матеріалів та інших елементів проміжного споживання.
Валову додану вартість (ВДВ) рахують за мінусом вартості проміжного споживання. Цей показник називається валовим через те, що з нього не виключається вартість спожитого капіталу (основних фондів).
Показники випуску продукції та послуг і ВДВ рахують у поточних та постійних цінах. При підрахунку випуску та ВДВ в поточних цінах використовують ціни, які існували на момент виробництва, а не на момент реалізації товару.
Оцінка показників продукції у постійних цінах використовується для вивчення динаміки фізичного обсягу продукції, яку вироблено. В умовах високої інфляції такі ціни можуть змінюватись щорічно.
Головними завданнями статистики є обчислення обсягу продукції, розрахунок її структури, аналіз динаміки та встановлення міри впливу окремих факторів на зміну обсягу.
Таблиця 15.1. Динаміка обсягу продукції в Україні за окремими галузями.
Показники 1995 р. 2000 р. Темп зростання, %
Продукція промисловості (у фак-тичних цінах), млрд.грн. 58,8 144,4 245,6
Продукція сільського господарства (у порів-няльних цінах 1996р.) млрд. грн.: 31,6 25,8 81,6
- рослинництва 17,9 15,6 87,2
- тваринництва 13,7 10,2 74,5
Продукція будівництва (у порівняльних цінах 1996р.) млрд.грн. 9,6 5,2 54,2
Показники промисловості характеризують об’єм продукції, яка вироблена установами промислових і непромислових підприємств та організацій, а також домашніми підприємствами. Вартість продукції промисловості визначається як сума вартості готових виробів, які зроблені зі своєї сировини та матеріалів замовника, вартості напівфабрикатів свого виробництва (без обліку вартості внутрішньозаводського обороту), вартості послуг промислового характеру, які надані на сторону. Вартість продукції з матеріалу замовника визначається за вартістю обробки, тобто давальницькі матеріали не враховуються.
До робіт промислового характеру відносять:
• ремонт і модернізацію устаткування та транспортних засобів, механізмів, приладів і іншої продукції;
• окремі операції з часткової обробки матеріалів та деталей, по доведенні до повної готовності виробів, які вироблені іншими підприємствами;
• монтаж, пуск, наладка у замовника устаткування;
• інші.
Обсяг продукції промислового підприємства (установи) визначається по заводському методу, тобто без врахування вартості внутрішньозаводського обороту.
До складу промислової продукції включають:
• обсяг реалізованої продукції;
• обсяг продукції, яку відпущено на сторону для сплати за поставку товарів та надані послуги;
• вартість товарів, які відпущено непромисловим підрозділам даного підприємства, на капітальне будівництво;
• вартість продукції, яка передана своїм робітникам та службовцям для оплати праці;
• вартість продукції, яка передана іншим організаціям з метою гуманітарної допомоги;
• приріст готових, але не реалізованих виробів;
• приріст залишків незавершеного виробництва.
Вартість продукції промислового підприємства оцінюється у діючих оптових цінах підприємства без податку на додану вартість, акцизного збору та інших непрямих податків.
Для вивчення динаміки фізичного обсягу промислового виробництва показники промислової продукції надаються у постійних (порівняльних) цінах. Порівнянними цінами вважають ціни на 01.01.2001 року.
Обсяг відвантаженої продукції визначається з поділом її на:
• вартість продукції, відвантаженої на бартерних умовах;
• вартість продукції, оплаченої у грошовій формі.
Показник продукції сільського господарства відображає вартість сирих продуктів рослинництва і тваринництва незалежно від того, де вони вироблені.
При визначенні вартості продукції сільського господарства включають до її складу:
• готові продукти рослинництва і тваринництва;
• приріст залишків незавершеного виробництва (визначається вартість робіт, виконаних у даному році під урожай наступного та вартість робіт, виконаних у попередньому році під урожай даного року);
• продукцію тваринництва
У вартість сільськогосподарської продукції включають також вартість сільськогосподарських послуг.
Продукцію сільського господарства обчислюють за методом валового обороту, тобто при цьому враховують вартість вироблених і спожитих в даному господарстві насіння та кормів. Показник продукції сільського господарства обчислюється в поточних та порівнянних цінах.
При обчисленні вартості продукції сільського господарства в поточних цінах необхідно враховувати те, що продукція може бути реалізована по різних каналах за різними цінами. Крім того у сільському господарстві існує великий обсяг нетоварної продукції (власне кінцеве та проміжне споживання, приріст запасів готової продукції, яка не реалізована). Найбільш ефективним методом обчислення продукції сільського господарства у поточних цінах є балансовий метод. Балансовий метод передбачає розробку системи балансів основних сільськогосподарських продуктів, які складаються у натуральному та вартісному виразі. В балансах міститься інформація про продукцію та найбільш важливі напрямки її використання.
Середня ринкова ціна продукту в галузі обчислюється як середньозважена з середніх цін, які склалися у різних категоріях господарств.
Середні ціни на продукти по кожній категорії господарств є середньозваженими величинами із ринкових цін, які склалися за напрямками реалізації та використання продукції. Залишки незавершеного виробництва оцінюються за собівартістю.
Приклад: На 1.01.2000р. незавершене виробництво у сільському господарстві становило 260 млн.грн., яке залишилось в запасах протягом шести місяців. За цей період ціни виросли на 20%. Обсяг реалізованої готової продукції, під виробництво якої пішло незавершене виробництво, становив 980 млн.грн..
Зміна залишків незавершеного виробництва становить:
260*1,2=315 млн.грн.
Загальна вартість продукції сільського господарства буде такою:
980-315=665 млн.грн.
При обчисленні вартості продукції сільського господарства в постійних цінах використовують метод прямої оцінки. Сутність його полягає в тому, що кількість виробленої продукції множиться на постійні ціни. Такий метод можна використовувати у сільському господарстві, тому що у цій галузі виробляється відносно обмежений асортимент продуктів – маємо дані про розмір виробництва кожного продукту в натуральному виразі та середні ціни.
Статистика багатьох європейських держав для аналізу виробництва продукції сільського господарства і розвитку економіки галузі, розробляє систему економічних рахунків. Ці рахунки містять взаємоузгоджену інформацію про найбільш важливі аспекти економічного процесу в сільському господарстві (ресурси основних видів сільськогосподарської продукції та) та їх використання на різні цілі – внутрішньогосподарське споживання, особисте споживання фермерів. На підставі цих даних можна визначити показник кінцевої продукції.
Основним показником продукції рослинництва є валовий збір у натуральному виразі по видах культур. Валовий збір характеризує все виробництво даної культури або групи культур.
Від валового збору слід відрізняти урожайність. Урожайність – це середній збір по окремій культурі або по групі культур.
Таблиця 15.2. Урожайність сільськогосподарських культур, ( ц/га )
1990р. 1995р. 2000р.
Зернові культури 35,1 24,3 19,4
- пшениця
озима 40,2 30,1 20,0
яра 30,2 16,9 15,4
- ячмінь
озимий 37,2 26,5 18,9
ярий 33,0 21,4 18,9
- жито 24,3 20,0 15,2
- просо 17,2 17,0 11,6
- гречка 11,6 7,6 9,1
Цукрові буряки 276 205 177
Картопля 117 96 122
Овочі 149 130 112
Між показниками валового збору та урожайності існує певна залежність:
Урожайність (в ц з га) = валовий збір (в ц) : посівна площа (в га )
При вивченні динаміки продукції рослинництва в натуральному виразі використовують індексний метод. По однорідних культурах загальний індекс валового збору розкладається таким чином:
Іуп=Σу1П1 : Σу0П0 = (ΣП1у0 :ΣП0у0) : (Σу1П1 : Σу0П1)
Розглянемо його підрахунок на прикладі
Таблиця 15.3. Динаміка посівних площ та урожайгності зернових культур
Зернова культура Посівна площа, га Урожайність, ц
П0 П1 У0 У1
Пшениця 100 120 35,0 36,0
Жито 50 40 21,5 22,0
Всього 150 160 Х Х
Іуп= (36,0×120+22,0×40):(35,0×100+21,5×50)= 5200:4575
Іп=(120×35,0+40×21,5):(100×35,0+50×21,5)=1,106
Іу=(36,0×120+22,0×40):(35,0×120+21,5×40)=5200:5060=1,028
Іуп=1,106×1,028=1,137
Разом з показниками виробництва окремих продуктів тваринництва розраховують показники продуктивності окремих тварин.
Таблиця 15.4. Продуктивність худоби та птиці у сільськогосподарських підприємствах.
Показники 1990р. 1995р. 2000р.
Середня вага, кг.
- великої рогатої худоби 393 326 311
- свиней 127 102 91
Середній річний надій молока, кг. 2941 1908 1588
Середній річний настриг вовни, кг. 3,4 2,5 2,4
Середня річна несучість курки, шт. 214 171 213
Будівельна продукція обраховується в натуральному та вартісному виразі.
Натуральний облік визначає будівельну продукцію в одиницях виміру, які характеризують її споживчі та фізичні властивості. Наприклад, монтаж металоконструкцій в тоннах.
Вартість продукції будівництва складається з:
• будівельно-монтажних робіт;
• геологорозвідувальних, бурових та проектно-пошукових робіт;
• робіт з покращення земель;
• капітального ремонту будівель і споруд;
• будівництва індивідуальних житлових будинків та інших споруд;
• поточного ремонту будівель і споруд, які виконуються підрядним способом.
При підрахунку вартості продукції будівництва використовується виробничий метод: вартість робіт, які виконані субпідрядником є частиною загальної вартості робіт, які виконує головний підрядник.
Звітність, яку надають будівельні організації дозволяє також аналізувати інвестиції, які йдуть на створення основних фондів (засобів).
Введення в дію основних фондів є основним показником кінцевого результату будівельної діяльності. Він представляє собою вартість повністю завершених та прийнятих у експлуатацію в звітному періоді будівельних об’єктів.
Економічні та соціальні процеси на рівні держави аналізують за допомогою макроекономічних показників. Ці показники являють собою складні, агреговані величини, які відбивають результати функціонування економіки країни в цілому. Макроекономічні показники є базою для оцінки та прогнозування економічної діяльності. Провідне місце в системі макроекономічних показників посідають валовий внутрішній продукт і валовий національний продукт. Обсяг ВВП можна рахувати різними методами: виробничим, розподільчим і кінцевого використання.
Виробничий метод полягає в тому, що обсяг визначають як суму доданих вартостей виробничих одиниць резидентів плюс чисті податки на виробництво та імпорт.
ВВП = SДВ,
SДВ = ВВ – ПС + ЧП,
де ВВ – валовий випуск;
ПС – проміжне споживання;
ЧП – чисті податки.
Цей метод є основним при визначенні ВВП. Він найповніше забезпечений статистичною інформацією.
На прикладі умовних даних про валову продукцію і проміжне споживання визначимо обсяг ВВП.
Таблиця 15.4. Валовий випуск і проміжне споживання за галузями, млрд.грн
Галузь Валовий випуск Проміжне споживання
Промисловість 102,5 71,7
Сільське господарство 30,2 18,9
Будівництво 10,4 5,1
Інші галузі сфери матеріального виробництва 30,9 11,1
Галузі нематеріального виробництва 33,7 15,5
В цілому по народному господарству 207,7 122,3
ВВП = 207,7-122,3=85,4 млрд. грн..
При підрахунку можуть використовуватись такі ціни: основні, виробника, споживача, ринкові.
Розподільчий метод дозволяє визначити розмір ВВП на стадії його первинного розподілу. Він є сумою первинних та перерозподілених доходів.
Первинні доходи – це оплата праці робітників зайнятих виробничою діяльністю, податки типу ПДВ, доходи від власності та інші доходи виробничих одиниць.
Перерозподілені доходи – це проценти, які отримують за позиками і банківськими вкладами, дивіденди, податки, внески із соціального страхування, амортизаційні відрахування тощо.
Метод кінцевого використання дозволяє визначити ВВП на стадії його використання.
ВВП за своїм цільовим призначенням поділяється на споживання в домашніх господарствах, вартість державних закупок, інвестиції в національну економіку, чистий експорт (різниця між вартістю товарів за експортно-імпортними операціями).
Для правильного визначення сукупного обсягу виробництва треба, щоб усі продукти і послуги, які вироблені протягом року, були враховані лише один раз. Більшість продуктів проходить кілька виробничих стадій, перш ніж потрапить на ринок. Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП враховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів.
Врахування проміжних товарів означає подвійний рахунок, що завищує обсяг ВВП. Проміжними називають товари і послуги, які використовуються для подальшої обробки та переробки, тобто для виробництва інших товарів.
Порівняння вартості національного та внутрішнього продуктів дозволяє зробити висновки про структуру економіки країни. Якщо ВНП (розмір доходу, отриманого як у середині країни, так і за її межами, у результаті використання факторів виробництва, які перебувають у власності резидентів) перевищує ВВП, то це означає, що резидентні одиниці даної країни заробляють за кордоном більше, ніж нерезидентні одиниці заробляють на її території.
Статистика розраховує також чистий валовий продукт, чистий національний доход. Наведемо взаємозв‘язок між показниками на макрорівні:
Основні індекси, які застосовують в економічній практиці – це індекс споживчих цін та дефлятор ВВП. Починаючи з кінця 1993року Держкомстатом запропоновано індекс споживчих цін (ІСЦ), який вимірює зміну рівня цін певного кошика товарів та послуг відносно деякого базового рівня. Послуги, які входять до цього кошика, включають плату за житло та користування транспортом. Це індекс цін (Ласпейреса), що базується на рівні споживання попереднього року. Квартальні та річні показники рівнів інфляції розраховують, як середню геометричну місячних індексів.
Інший вимірювач інфляції – це індекс оптових цін. Цей показник визначає рівень оптових цін, що їх отримує виробник за певний кошик товарів.
Дефлятор – поняття близьке за змістом до індексу оптових цін, що дозволяє перейти від номінального обсягу продукції до реального (вартість обсягу продукції виражена у цінах певного базисного періоду).
За останні десятиріччя у розвинених індустріальних країнах склалась приблизно така структура ВВП:
30-40% промислове виробництво;
3 – 5 % сільське господарство;
40-60% послуги
Тенденція змін структури ВВП розвинутих країн характеризується зростанням частки послуг та зниженням частки промисловості і відносною стабілізацією невеликої частки сільського господарства.
У країнах, які розвиваються відбувається зростання частки промислового виробництва. В Росії частка послуг вже перевищила 50%. Встановлення частки промислового виробництва та сільського господарства у ВВП – характеристика їх ролі у тій чи іншій країні.
Індекс фізичного (реального) обсягу промислового виробництва в динаміці дає уяву про тенденцію в цілому. Цей показник характеризує зміну маси виробленої продукції у періодах, які порівнюємо. Він базується на використанні даних про динаміку натурально-речових показників виробництва по встановленому набору товарів з наступною поетапною агрегацією у галузеві та загально-промислові індекси. Індекс розраховують у цінах одного року. У Росії для підрахунку цього індексу товари – представники становлять понад 400 продуктів промисловості.
Питання для самоконтролю
1. Завдання статистики результатів виробництва продукції та послуг
2. Визначення продукції промисловості
3. Визначення продукції сільського господарства
4. Основні макроекономічні показники
5. Визначення розміру ВВП різними методами
6. Зв’язок між показниками на макрорівні