Тема 14. Статистика фінансових ресурсів.
Питання теми.
1. Визначення фінансових ресурсів
2. Показники доходів та видатків державного бюджету.
3. Статистичне вивчення джерел фінансових ресурсів та їх використання.
4. Недержавні джерела інвестицій.
Основні терміни: фінансові ресурси, державний бюджет, бюджет–брутто, бюджет–нетто, профіцит, дефіцит податки, база оподаткування, податкова ставка, прибутковість, збитковість.
Вивчення фінансових можливостей країни в умовах ринкової економіки набуває особливого значення. Фінансові можливості країни обумовлені її фінансовими ресурсами.
Фінансові ресурси – це сукупність грошових коштів, які є у держави, підприємств, організацій. Дані про фінансові ресурси знаходяться у “Зведеному балансі фінансових ресурсів України”. Обчислюються у мільйонах гривень.
Державний бюджет – це план утворення та використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади країни. Він характеризує систему економічних відносин щодо формування фінансових ресурсів та напрямки їх використання в інтересах суспільства.
Існує така бюджетна система: державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети. Сукупність усіх бюджетів називається Зведеним бюджетом України. Визначають два види бюджетів – брутто та бюджет–нетто. Бюджет–брутто – це така форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки показуються у розгорнутому вигляді без сальдування зустрічних платежів. Бюджет–нетто будується з урахуванням зустрічних платежів (доходи і видатки показуються як сальдо). Бюджет–нетто менший за бюджет–брутто. Різниця між ними відображає внутрішній оборот грошових коштів, який не збільшує реальних надходжень та видатків Зведеного бюджету України.
Державний та місцеві бюджети складаються з доходної та видаткової частини. Статистика вивчає структуру та динаміку кожної частини.
Вивчення структури доходів та видатків дозволяє визначити основні джерела формування доходів держави і напрямки розподілу одержаних коштів.
Вивчаючи державний бюджет України статистика спирається на звітність яка подається бюджетними та банківськими установами, господарськими організаціями органам Держкомстату.
В процесі вивчення доходів та видатків Державного бюджету вони групуються за галузями та формами власності (від підприємств), видами податків та іншими ознаками (від населення).
Доходи поділяють на поточні та капітальні. Поточні доходи включають податкові та неподаткові доходи, крім безоплатних надходжень, надходження від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна, капітальні трансферти.
Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, які встановлені законодавством України.
Існують такі види доходів Зведеного бюджету України: податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до фонду по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження податків з громадян, плата за землю.
У міжнародних стандартах зі статистики використовуються дві класифікації податкових платежів:
1) класифікація системи статистики державних фінансів (СДФ);
2) класифікація системи національних рахунків (СНР).
У СДФ податки групуються за типом, а тип податку визначається видом діяльності або податковою базою. Для податкової бази використовують суму доходів, загальну суму виплаченої заробітної плати, суму продажу, вартість майна, розмір імпорту.
Класифікація податків СНР виходить з потреб економіки в цілому.
Податки об'єднуються в такі групи:
1) виробничі податки;
2) прибуткові податки;
3) податки на капітал.
Статистика вивчає загальну величину доходів та видатків, їх структуру, джерела фінансування бюджетного дефіциту, розміри внутрішнього боргу.
Кожна країна має свою структуру доходів та видатків бюджету, що зумовлено державним устроєм, рівнем економічного розвитку, економічною політикою уряду.
Фінансовий стан країни вважається нормальним за умови, коли відношення величини бюджетного дефіциту до ВВП не перевищує 3%. Коли він перевищує 7 – 10%, то руйнується стабільність економіки.
Стягнення податків передбачає надання певних податкових пільг. Такими пільгами є неоподатковуваний мінімум заробітної плати, капітальні знижки, прискорена амортизація.
Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд створює дефіцит державного бюджету (збільшення державних витрат або зменшення податків). В період підйому створюється бюджетний надлишок. Зменшити циклічні коливання в економіці можна за допомогою стабілізаторів. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.
Видатки бюджетів включають всі платежі, що не повертаються. Вони деталізуються за конкретними об'єктами фінансування.
Стан бюджету може бути нормальним, дефіцитним та профіцитним. Нормальний стан бюджету: коли доходи та видатки однакові.
Перевищення доходів над видатками створює профіцит бюджету, перевищення видатків над доходами – дефіцит бюджету.
Дефіцит Державного бюджету може бути покритий (інфляційне та неінфляційне покриття). Визначається також співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування державного бюджету. Статистичні дані можуть виконувати контрольну функцію.
Державний борг – це нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіцитів. Державний борг може бути внутрішній та зовнішній. Внутрішній – заборгованість своїм громадянам. Зовнішній – заборгованість громадянам та організаціям інших країн. Станом на 01.01.2000 року розмір державного внутрішнього боргу України становив 20260949,4 тис. грн.
Дефіцит бюджету фінансується за рахунок кредитів Національного банку України, облігацій державної внутрішньої позики та зовнішніх джерел фінансування.
Передбачення видатків бюджету можна здійснювати спираючись на розмір внутрішнього та зовнішнього боргу.
На підставі даних спостереження можна визначити вплив факторів, які обумовили відхилення по доходах.
Для податкових доходів це:
1) зміна бази оподаткування;
2) зміна податкової ставки.
Приріст податку можна розрахувати за формулами:
ΔНС = (С1 – С0) *Б1 , де С1 і С0 – розмір податкової ставки у звітному та базисному періодах
ΔНБ = (Б1 – Б0) *С0 , де Б1 і Б0 – розмір податкової бази у звітному та базисному періодах
Розглянемо приклад розрахунку впливу згаданих факторів на суму податку на прибуток, використавши такі умовні дані:
Таблиця 14.1. Податок на прибуток, ставка податку та сума прибутку в області
Показник За планом За фактом Абсолютне відхилення
Сума податку на прибуток, тис. грн. 2000 3000 1000
Ставка податку на прибуток, % 25 20 - 5
Сума прибутку, тис.грн. 8000 15000 7000
ΔНС = (0,25 – 0,2) *15000 = - 750 тис. грн.
ΔНБ = (15000 – 8000) *0,25 = 1750 тис. грн.
Фактично сума податку на прибуток підприємств зросла порівняно з планом на 1000 тис. грн. (1750 – 750).
Серед фінансових ресурсів країни чільне місце займають ресурси бюджетів та ресурси підприємств і організацій. Разом вони становлять біля 80% фінансових ресурсів. За останні роки спостерігається зростання ресурсів бюджетів та ресурсів підприємств і організацій.
В Державному бюджеті України 2000 року спостерігалося перевищення доходів над видатками (профіцит) на 697,3 млн. грн.
На 2001 рік ресурси бюджетів становили:
Доходи Державного бюджету – 41,97 млрд. грн.
Доходи місцевих бюджетів – 10,08 млрд. грн.
Доходи Зведеного бюджету – 50,05 млрд. грн.
В фінансових ресурсах відбулося збільшення ресурсів підприємств та організацій. Статистика вивчає розмір прибутку підприємств та організацій за галузями економіки.
Таблиця 14.1. Динаміка прибутку за галузями, млн. грн..
Назва галузі 1995 р. 1998 р. 2000 р.
Промисловість 9343 2548 7354
Сільське господарство 832 - 4424 144
Будівництво 1258 830 61
Транспорт 3791 5095 719
Торгівля і громадське харчування 951 - 1879 1134
Постачання і збут 426 108 - 327
Фінанси кредит страхування 1300 853 1201
Інші галузі 905 288 1851
Всього: 18806 3419 13433
Виходячи з даних таблиці фінансовий результат за окремими галузями не завжди впливав на збільшення ресурсів.
Значний позитивний вплив справляло збільшення обсягу амортизаційних відрахувань. Обсяг амортизаційних відрахувань у 2000 році більше ніж у 2 рази перевищив прибуток і надходження .
Протягом останніх років зменшилася кількість збиткових підприємств. Якщо у 1998 році їх було 55% від загальної кількості, то у 2000 році 38%.
Наступним станом вивчення є розподіл прибутку за напрямом використання. Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це було раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поновлення статутного фонду інші напрямки використання.
Серед ресурсів фондів найбільше припадає на доходи Пенсійного фонду (до 90%). Спостерігається збільшення довгострокових кредитних ресурсів на розвиток національного господарства, які надані банками України. Це сприяє розвитку фондового ринку. Майже у 2 рази збільшилися кошти іноземних інвесторів для розвитку національного господарства України.
Серед фінансових ресурсів слід також відмітити досить суттєву частку (більше ніж 4%) кредитів міжнародних фінансових організацій та кредитів, отриманих на довгостроковій основі.
Як і за попередні роки основним джерелом інвестицій в основний капітал залишались власні кошти підприємств (до 66%). Зростають кошти іноземних інвесторів та банків.
Протягом 2001 року обсяг кредитних вкладень в економіку України збільшився майже на третину. Облікову ставку Національного банку знижено з 27% до 12,5%. Середні ставки комерційних банків з 31,3% до 24,6%.
За характером участі переважали прямі інвестування.
Питання для самоперевірки
1. Визначення фінансових ресурсів
2. Структура фінансових ресурсів
3. Бюджетна система України
4. Статистичне вивчення доходів та видатків
5. Вплив факторів на розмір податкових доходів
6. Фінансові ресурси підприємств
7. Розподіл прибутку на підприємствах за напрямом використання
8. Фінансові ресурси фондів
9. Інші фінансові ресурси