Тема 11. Сучасні завдання соціально-економічної статистики в Україні.

Питання теми

• Сучасна реформа державної статистики в Україні.

• Система показників в економічній та соціальній статистиці.

• Класифікація та ґрунтування в економічній та соціальній статистиці.

• Система національних рахунків.

Основні терміни теми: система показників, національні класифікації, гармонізація статистичної термінології, система національних рахунків (СНР), категорії СНР.

З переходом до ринку виникла необхідність проведення статистики у відповідність до інститутів та механізмів ринкової економіки. В нових умовах основна увага приділяється забезпеченню органів державного управління інформацією для розробки економічної політики, поточного управління.

При переході до ринку виникає необхідність в розвитку та новому осмисленню окремих понять і категорій економічної статистки.

Зміни, які відбуваються у статистиці:

1. Перегляд джерел інформації.

Відповідно до Закону України від 13.07.2000 року “Про внесення змін до Закону України “Про державну статистику” органи державної статистики можуть використовувати такі джерела інформації:

• первинні та статистичні дані щодо респондентів, які підлягають статистичним спостереженням;

• адміністративні дані органів державної влади (за винятком органів державної статистики), органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб;

• дані банківської і фінансової статистики, статистки платіжного балансу, тощо;

• статистична інформація міжнародних організацій та статистичних служб інших країн, тощо;

• оцінки та розрахунки, що здійснюються на основі зазначених вище даних.

Рішення щодо вибору джерела статистичної інформації приймається органами державної статистики самостійно з урахуванням якості та своєчасності подання інформації, витрат, а також обов’язків, які виникають у зв’язку з цим у респондентів.

2. Підготовка та прийняття нових класифікацій.

Основними методами обробки статистичної інформації є групування та класифікації. Через них здійснюється упорядкування, зберігання та ефективний пошук інформації. Основні класифікації є обов’язковими для використання і мають силу стандарту. Класифікації узгоджуються статистичними органами із споживачами інформації. Головною є Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). Її почали впроваджувати з 1 липня 1997 року. Водночас втратив чинність Загальний класифікатор галузей народного господарства. При розробці КВЕД використано відповідні класифікації Статистичних комісій Європейського Союзу, ООН.

• В КВЕД усі види економічної діяльності поділено на такі групи:

• добувні;

• обробні;

• надання послуг.

Згідно міжнародних стандартів добувні види діяльності – це сільське господарство, мисливство та лісове господарство, рибне господарство, добувна промисловість;

Обробні види діяльності – це обробна промисловість, виробництво електроенергії, газу, води.

Решта видів діяльності вважаються такими, що надають послуги (будівництво, торгівля, наука, освіта, охорона здоров’я, державне управління, та інші).

Класифікація видів економічної діяльності використовується як база для аналізу статистичних даних про виробництво, фактори виробництва, тощо.

Існує міжнародна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності (МСГК). Вона має 17 секцій з поділом на групи. При розподілу на групи враховуються:

a) характер товарів та послуг;

b) призначення товарів та послуг;

c) вид сировини, обробки та технології виробництва.

3. Гармонізація статистичної термінології.

Відбувається нове осмислення понять і категорій економічної статистики. Зокрема це стосується статистики доходів. Дані про доходи необхідні для аналізу загального стану економіки, визначення рівня життя населення, розробки соціальної та податкової політики, а також оцінки можливості розширення інвестиційного процесу за рахунок мобілізації внутрішніх резервів країни.

У визначенні категорії “доход” відчутна відмінність бухгалтерської та статистичної інформації. Вона виникає через різні визначення даної категорії, що використовується Міністерством фінансів та системою національних рахунків. Тому показники доходів на макрорівні не можуть бути отримані шляхом безпосереднього додавання показників доходів на мікрорівні.

В СНР ООН 1993 року показники доходів базуються на концепції Дж. Хікса, а саме: доход слід визначати як максимальну суму, яку можна витратити на споживання протягом деякого періоду і в той же час зберегти в кінці цього періоду початковий розмір капіталу.

4. Впорядкування методології застосування фіксованих цін в економічних розрахунках. Завдання в застосуванні фіксованих цін в економічних розрахунках визначено згідно з Програмою реформування державної статистики на період до 2002 року.

Переоцінка показників обсягу виробництва у фіксовані ціни відбувається різними методами. На сучасному етапі розвитку економіки на першому плані опинилися прагматичні вимоги щодо застосування фіксованих цін і саме цим зумовлене застосування кількох методів їх визначення. Протягом останніх років встановлювалися фіксовані ціни конкретних років. Разом з тим оцінка продуктів та послуг звітного періоду в багатьох галузях відбувається за цінами періоду, з яким виконується порівняння.

Статистичні показники характеризують стан економіки на певний момент часу згідно з визначеннями, поняттями, теорією. Приклад: основні показники соціально-економічного розвитку України у 1996-2000 роках ( в процентах до попереднього року)

Таблиця 11.1. Основні показники соціально-економічного розвитку

показники     1996 р.             1997 р.             1998 р.             1999 р.             2000 р.

А       1          2          3          4          5

Валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення         90,0

90,7    97,0

97,8    98,1

98,8    98,8

100,6 105,8

106,7

Основні фонди         99,4      100,2    100,8    101,3    101,0

у тому числі виробничі         99,0      102,4    100,8    101,2    100,9

Грошові доходи населення   152,1    124,2    108,6    113,8    140,4

Прибуток      76,7      96,2      24,7      217,2    ...

Продукція промисловості     94,9      99,7      99,0      104,0    112,9

Товари народного споживання         82,2      88,1      100,0    107,2    124,5

Продукція сільського господарства   90,5      98,1      90,2      93,1      109,2

Інвестиції в основний капітал            78,0      91,4      106,1    100,4    114,4

Перевезення вантажів усіма видами транспорту        74,0      96,6      90,7      91,9      97,2

Роздрібний товарообіг         94,9      100,2    93,4      92,9      108,1

Платні послуги населенню    85,8      94,9      96,2      93,8      112,6

Зовнішньоторговельний обіг           111,5    98,1      86,8      86,5      118,5

Кількість постійного населення        99,0      99,2      99,4      99,2      99,0

Кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності      97,9      97,3      98,9      97,7      99,0

Загальна кількість безробітних (на кінець року)       277       181       157       117       98

Середньомісячна заробітна плата (до грудня попереднього року)                                                 

номінальна    121,8    108,9    105,6    124,3    135,4

реальна         86,2      97,6      87,1      103,4    103,6

Методика розрахунку та аналізу наведених показників буде розглянута далі. Зараз розглянемо їх як систему для статистичного аналізу стану й розвитку суспільства.

Під терміном “система показників” розуміємо впорядковану множину взаємопов’язаних та взаємо узгоджених показників, які характеризують основні аспекти економічного процесу та економіку в цілому.

Система показників економічної статистики має ієрархічну структуру. на вершині цієї системи знаходиться блок найбільш загальних макроекономічних показників – СНР, яка поділяється на підсистеми, кожна яз яких представляє собою більш докладну характеристику аспектів економічного розвитку.

З огляду на потребу інших характеристик розвитку суспільства  надаються показники виробництва продукції та послуг, їх розподілу та споживання.

Статистичні показники розраховують з певним ступенем точності, ступенем наближення до дійсності. Ступінь точності розрахунку різних показників різний. Він залежить від: складності досліджуваних явищ, їх характеристик, вимог до точності з боку користувачів інформації. Багато показників необхідні для визначення загальних тенденцій економічного розвитку, тому вони мають меншу точність. Визначення ВВП (валового внутрішнього продукту) здійснюється в мільярдах гривень. Міністерство економіки України визначило обсяг ВВП на період з 1997 о 2003 роки. Ці дані наведені у наступній таблиці.

Таблиця 11.2. Обсяг валового внутрішнього продукту на 1997-2003 роки

Показники    Роки

          1997     1998     1999     2000     2001     2002     2003

ВВП, млрд.. грн.:                                                                             

 - номінальний          92,5      101,9    124,1    140,8    160,6    180,6    203,7

 - реальний (ціни 1997 р.)      92,5      91,1      90,2      92,0      95,7      101,2    107,7

Темпи зростання ВВП до попереднього року                                                                               

 - номінальні, %                    110,2    121,8    113,6    114,1    112,5    112,8

 - реальні, % 96,8      98,5      99,0      102,0    104,1    105,8    106,4

Індекс цін на споживчі товари, %     115,9    100,6    125,0    112,5    108,6    106,8    106,8

Індекс цін оптової торгівлі, %           107,7    113,0    135,3    110,7    107,9    106,2    106,3

Статистичні показники об’єктивно характеризують явище що вивчається лише в тому разі, коли сукупність з якої здобуто інформацію є однорідною. Щодо однорідності за кількісною ознакою існують статистичні критерії для відокремлення однорідних сукупностей. Формування однорідних сукупностей за якісною ознакою потребує попереднього погодження щодо елементів, які будуть внесені до тієї чи іншої групи (класу).

На відміну від групувань класифікації передбачають більш повний поділ сукупностей, складання переліку, що розглядається як статистичний стандарт і здебільшого затверджується центральним статистичним органом.

Виконання значної частини Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики забезпечило умови для розробки та впровадження в Україні статистичних класифікацій.

  В Україні існують такі  класифікації та класифікатори:

• Класифікація форм власності;

• Класифікація організаційно-правових форм господарювання;

• Класифікація професій;

• Класифікатор нормативних документів;

• Український класифікатор відходів;

• Класифікатор валют;

• Класифікатор держав світу;

• Класифікатор корисних копалин та підземних вод;

• Класифікація видів економічної діяльності;

• Державний класифікатор управлінської документації;

• Класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку;

• Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності;

• Класифікація основних фондів;

• Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України;

• Класифікація видів науково-технічної діяльності;

• Державний класифікатор продукції та послуг;

• Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Вибір та реалізація на практиці в Україні методологічних принципів побудови міжнародних центральних статистичних класифікацій забезпечує:

1) можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною;

2) складання міжгалузевого балансу виробництва та розподілу товарів і послуг відповідно до системи національних рахунків;

3) проведення статистичних обстежень економічної діяльності та продукції на макрорівнях;

4) застосування статистичних одиниць що використовуються в Європейському Союзі.

Поділ одиниць спостереження, які вивчаються статистикою в країні, згідно з класифікаціями є головними, але не єдиними групуваннями, що використовуються в економічній статистиці.

Групування за галузями використовується для характеристики процесів виробництва та балансу між ресурсами і використанням продуктів та послуг.

Галузь – це група одиниць з однорідним виробництвом згідно з прийнятою класифікацією продуктів і послуг.

Відокремлюється основна діяльність, а також побічна, яка стосується інших галузей. Допоміжна діяльність відокремлюється від основної або побічної (управління, постачання, збут, зберігання, ремонт, тощо).

В результаті побудови та аналізу групувань отримують інформацію, необхідну для складання та аналізу системи національних рахунків (СНР).

СНР являє собою погоджену систему збирання, опису та взаємозв’язку потоків статистичної інформації, яка характеризує всі сторони економічного життя країни. Система національних рахунків – це система взаємопов’язаних статистичних показників, яка побудована у вигляді певного набору рахунків і таблиць з метою відтворення певної картини економічної діяльності країни.

Система національних рахунків розглядає економіку як ціле, не розрізняючи виробництво матеріальних благ і надання послуг. Це дає можливість дати узагальнюючу оцінку результатів діяльності народного господарства як з матеріально-речового, так і фінансового погляду для всіх господарських одиниць на всіх рівнях функціонування економічного механізму.

В системі національних рахунків економічна діяльність – це сукупність операцій з продуктами, послугами, доходами та фінансовими відносинами.

Система національних рахунків створює інформаційну базу для вивчення процесів, які відбуваються в ринковій економіці.

СНР має певні категорії, які становлять основу цієї системи та дозволяють подати її у повному обсязі.

- інституційні одиниці та сектори;

- операції та інші потоки;

- активи і зобов’язання;

- види діяльності, продукти.

Інституційні одиниці володіють активами, беруть на себе зобов’язання, здійснюють всю сукупність операцій. Групуються в інституційні сектори.

Існують такі сектори:

• нефінансові організації;

• фінансові організації;

• органи державного управління;

• домашні господарства;

• некомерційні установи, які обслуговують домашні господарства.

Операції з товарами та послугами характеризують походження та використання товарів та послуг.

Активи і зобов’язання є компонентами балансів усієї економіки й інституційних секторів, які відображаються у балансових відомостях. Активи і зобов’язання оцінюються в поточних цінах на той час, якого стосується баланс.

Внутрішня економіка охоплює діяльність на економічній території країни як резидентів так і нерезидентів. Національна – тільки резидентів незалежно від їх місцезнаходження (на економічній території певної країни або за її межами).

Метою СНР є фіксація економічних потоків та запасів. Потоки та запаси фіксуються в рахунках. Кожен рахунок стосується певного аспекту економічного життя. Національні рахунки можуть бути подані кількома способами: у вигляді балансу з надходженнями на одному боці та витратами на іншому, у вигляді матриці, в якій кожен рахунок подано парою, що складається з рядка та стовпця, а також у вигляді діаграм та рівнянь.

Рахунки у зазначеній системі будуються за принципом подвійного запису, тобто кожна операція має реєструватися двічі: як ресурс або зміна в зобов’язаннях і як використання або зміна в активах. Підсумок за операціями, що зафіксовані як ресурс або як зміни в зобов’язаннях і підсумок за операціями, що зафіксовані як види використання або зміни в активах, мають збігатися, чим підтверджується правильність складання всіх рахунків.

Операція має фіксуватися за однією вартістю для всіх секторів, які беруть участь в операції. Це стосується як активів, так і зобов’язань. Операції оцінюються за фактичними цінами, які узгоджені учасниками операції.

Рахунки поділяються на три класи:

1-ий – призначені для характеристики економіки в цілому, пропорцій між найважливішими макроекономічними величинами та категоріями;

2-ий  - такі, що деталізують рахунки першого класу відносно показників виробництва, споживання і нагромаджування національного продукту (складаються для окремих галузей, товарів або груп товарів);

3-ий – подають деталізацію рахунків першого класу відносно показників доходів і видатків, фінансування видатків капітального характеру (складаються для окремих секторів економіки).

Для кожного сектору внутрішньої економіки передбачено складання набору рахунків – від рахунків виробництва до фінансового; для різних галузей – складання рахунків продуктів та послуг, виробництва та утворення доходів.

Рахунки групуються за трьома категоріями: поточні рахунки, рахунки нагромаджування та баланси.

Рахунок виробництва відображає операції, що стосуються процесу виробництва. Тут подається вартісна оцінка товарів та послуг для цілей проміжного та кінцевого споживання. Це дає змогу дістати одну з головних балансових статей СНР – додану вартість, яка використовується при обчисленні ВВП виробничим методом. ВВП – це кінцевий результат виробничої діяльності резидентних одиниць-виробників. Його одержують як суму валового випуску продуктів та послуг у цілому по території, податків на продукцію, чистих податків на імпорт мінус проміжне споживання. Маємо такі дані по рахунку виробництва за 1999 рік:

Таблиця 11.3. Рахунок виробництва

Використання           млн. грн.          Ресурси            млн. грн.

Проміжне споживання          167781             Випуск (в основних цінах)       276246

Валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах)      130442             Податки за виключенням субсидій на продукти             21977

Споживання основного капіталу       23230              

Чистий внутрішній продукт 107212                        

Основні ціни – ринкові ціни за мінусом чистих податків на продукти.

Для економіки в цілому результати вимірюються випуском товарів та послуг і ВВП в ринкових цінах.

Для секторів і галузей – випуском і валовою доданою вартістю в основних цінах за виключенням з ринкових цін чистих податків на продукти. Чисті податки на продукти та імпорт включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості та вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею (резидентом), при цьому з неї виключається розмір відповідних субсидій на продукти.

Результати зовнішньоекономічної діяльності характеризуються в трьох рахунках: поточних операцій, капіталу, фінансовому.

Особливе місце в аналізі економічних зв’язків посідають міжгалузеві баланси, які побудовані за схемою СНР (МГБ). Це зумовлюється широкими можливостями, які вони надають для аналізу структури економіки, основних вартісних і натурально-речових пропорцій, а також для визначення напрямів і кількісних характеристик тенденцій  розвитку, проведення міжнародних зіставлень, оцінки ефективності управління.

Приклад використання матричної форми в СНР – це міжгалузевий баланс (таблиці “витрати-випуск”). У матричному варіанті кожен рахунок подається набором парних рядків і стовпців. На відміну від рахунків, у матрицях кожна операція відображається єдиним записом, який фіксується на перетині відповідних стовпців і рядків. Перевага матричної форми полягає в тому, що вона інформаційно містка. Недолік – у тому, що вона не дає змоги перевірити правильність складання рахунків. Робиться спроба узгодити ці дві форми подання зведених рахунків у матричній формі.

Велике значення має складання національних рахунків – не лише річних, алей внутрішньорічних, зокрема квартальних. Їх використовують для аналізу поточного стану економіки, а також для прогнозу на майбутнє.

Питання для самоконтролю

1. Система показників економічної статистики

2. Функції системи статистичних показників

3. Класифікації та групування в економічній статистиці

4. Сутність системи національних рахунків

5. Операції в СНР

6. Послідовність національних рахунків