Тема 13. Статистика національного багатства
Питання теми:
1. Склад національного багатства.
2. Статистика навколишнього середовища.
3. Показники основних фондів.
4. Показники оборотних фондів, резервів та запасів.
Основні терміни: національне багатство, національне майно, природні ресурси, земельний фонд, лісовий фонд, корисні копалини, водні ресурси, основні засоби, оборотні засоби, запаси державного резерву, майно населення.
Національне багатство дає характеристику умовам життя та економічної діяльності країни.
Національне багатство в системі національних рахунків – це сукупність нагромаджених в країні не фінансових та чистих фінансових активів станом на певний момент часу. Обсяг і склад національного багатства безперервно змінюється.. Обсяг національного багатства визначають у поточних та фіксованих цінах. Вимір може бути також натуральним (за окремими видами національного багатства).
Структура національного багатства вивчається за допомогою поділу на групи
- матеріальні засоби;
- фінансові засоби.
З групи “матеріальні засоби “ виділяють природні ресурси, нагромаджені матеріальні блага, які створені суспільством (національне майно).
“Природні ресурси ”поділяють на:
- ті, що використовуються;
- ті, що не використовуються.
“Національне майно” поділяють на :
- основні засоби;
- матеріальні оборотні засоби та запаси;
- майно населення.
Існує також і таке групування:
- виробничі засоби, запаси та резерви;
- майно споживчого призначення
З “фінансових засобів “ виділяють:
- дорогоцінні метали;
- готівка та рахунки в банках;
- цінні папери;
- страхові та інші фонди.
Природні ресурси, як складовий елемент національного багатство вивчаються за обсягом та структурою, за розміщенням по території та в динаміці. Природні ресурси вивчаються у розрізі таких груп:
1. Земельний фонд.
2. Лісовий фонд.
3. Корисні копалини.
4. Водні ресурси.
5. Гідроенергоресурси.
Земельний фонд – це уся земельна площа країни або регіону. До земельного фонду включають також землю під водою. Дані про правовий, природний та господарський стан землі знаходяться в земельному кадастрі. Сфера кадастрового обліку обмежена землею, яка має сільськогосподарське призначення (сільськогосподарські угіддя). Докладну інформацію про земельні ресурси містить Державна земельна книга району (міста).
Земельні площі поділяють на:
- сільськогосподарські угіддя;
- землі несільськогосподарського призначення.
Земельна площа України становить 60,3 млн.га. Сільськогосподарські угіддя – 41,9 млн. Га. Сільськогосподарські угіддя поділяють на: ріллю, сіножаті, пасовища, інші.
Землі несільськогосподарського призначення – це землі, які не можна використати у сільськогосподарському виробництві. Сюди відносять землі під чагарниками, площі під водою, піски, яри, болота, а також землі, на яких розташовані підприємства, шляхи, вулиці, площі, землі під будівництвом.
Відбувається зміна якості земель, яка зумовлена впливом натуральних процесів та результатів господарської діяльності людей. Вона може характеризуватися і показниками екологічної оцінки.
Лісовий фонд – це загальна площа лісових і нелісових земельних угідь, призначених для ведення лісового господарства. Статистика лісового господарства має дані про наявність, кількісний та якісний стан лісових ресурсів та їх охорону.
Статистика вивчає розміри площ які вкриті лісом , а також площ, що підлягають залісненню (галявини, рідколісся, згарища, лісосіки, пустирі).
Розрізняють три групи лісів.
До першої групи належать ліси, що мають таке значення:
¬ водоохоронне (вдовж водних об’єктів);
¬ захисне (лісосмуга, протиерозійні ліси);
¬ санітарно-гігієнічне та оздоровче, а також заповідники, національні та природні парки.
До другої групи належать ліси районів з розвиненою мережою транспорту, великою кількістю населення. Мають обмежене експлуатаційне значення.
До третьої групи належать ліси багатолісових районів. Для лісів різних груп встановлено різний режим користування. Докладну інформацію про кількісний та якісний склад лісів отримують за допомогою періодично обліку лісового фонду.
Облік корисних копалин забезпечує отримання даних про стан матеріально-сировинної бази країни, рівень розвіданості та підготовки родовищ до промислового освоєння. Запаси корисних копалин залежно від народногосподарського значення поділяються на дві групи:
• балансові;
• позабалансові.
Балансові – запаси корисних копалин, використання яких економічно доцільне. Позабалансові – запаси корисних копалин, використання яких за досягнутим технічним рівнем економно недоцільне.
Рух запасів характеризують показники видобутку та втрат корисних копалин. Для кожного виду корисних копалин складається баланс запасів.
Корисні копалини за фізичним станом поділяються на рідкі та тверді. Окремо обліковують паливо. Ведеться облік втрат матеріальних ресурсів. При видобутку вугілля втрати сягають до 15%, залізної руди – до 4%.
Водні ресурси – це запаси поверхневих та підземних вод, інші водні об’єкти. Державний фонд водних ресурсів країни включає ріки, озера, водосховища, ставки, канали, підземні ріки.
Статистика водних ресурсів надає необхідну інформацію про водозабезпеченість окремих регіонів країни, водоспоживання, використання води за галузями, призначенням, видами водних об’єктів.
Використання води відбувається за такими напрямами:
¬ виробничі потреби;
¬ сільськогосподарське водопостачання;
¬ господарсько-питні потреби.
Дані статистики водних ресурсів узагальнюються по регіонах, басейнам річок та водоймищ.
Визначаються такі показники:
¬ запас води, тис.м3, всього та за видами поверхневих стоків рік;
¬ запас води в розрахунку на одну особу, на 1 км2 території.
Обсяг стоків розраховують за якістю очищення, а також кількістю забруднювачів (у тонах). Узагальнюючі показники в статистиці природних ресурсів – тільки вартісні. Економічна оцінка природних ресурсів відбувається з використанням двох методів:
1) затратного (оцінювання в ресурсі результатів праці);
2) рентного (оцінювання можливих доходів від ресурсу).
Можуть бути різні комбінації названих методів.
Перший метод дозволяє визначити затрати праці на освоєння природного ресурсу. При використанні цього методу забезпечується єдність підходу до оцінювання всіх елементів національного багатства як споживчих вартостей, що беруть участь у відтворенні. Але вони не дістають вартісного виразу для обміну на ринку. Джерелами інформації про прямі та непрямі затрати праці є міжгалузеві баланси.
Сутність рентного методу полягає в установленні доходів від природного ресурсу на підставі розробки диференційованої ренти.
Для характеристики гідроенергоресурсів використовують такі показники:
- потужність водних сил, які можуть бути використані для отримання механічної та електричної енергії;
- площа басейнів річок;
- число облікованих річок;
- підсумкова довжина облікованих річок.
Використання гідроенергоресурсів характеризується встановленою потужністю ГЕС та виробленою гідроелектроенергією.
У зв’язку з взаємодією людини з навколишнім середовищем постає необхідність охорони природи.
Статистика навколишнього середовища розробляє системи показників, які характеризують його стан. Погіршення якості навколишнього середовища зумовлює потребу його захисту. Розрахунок та аналіз показників ведеться в цілому по країні, регіонах, містах.
При вивченні стану навколишнього середовища оцінюють питому вагу окремих елементів середовища (земля, вода, повітря), які набули змін внаслідок діяльності людини (ерозія землі, забруднення пестицидами, засоленість та засміченість земель). Забруднення водоймищ, зникнення видів рослин та тварин характеризують стан навколишнього середовища.
Для оцінки якості навколишнього середовища використовують абсолютні та відносні показники. Визначають середньодобову концентрацію шкідливих речовин на одиницю маси, або об’єму елементів навколишнього середовища. Рівень концентрації шкідливих речовин можна характеризувати розрахунком на одного жителя та на 1км2 території. Розроблені гранично допустимі концентрації і залишки шкідливих речовин у повітрі, землі, воді, в рослинах, з якими ведеться зіставлення фактичних рівнів. Уяву про охорону навколишнього середовища дають витрати на охорону природи та раціональне використання природних ресурсів.
Виробничі засоби – це найважливіша частина національного майна.
Основні засоби включають різнорідні елементи, які з різною інтенсивністю беруть участь у виробничому процесі і, відповідно, по-різному зношуються.
Структура основних фондів впливає на всі показники, що розраховують для характеристики основних засобів. Основний показник – це вартість основних засобів (основного капіталу).
Існують два показники вартості основних засобів:
1) повна вартість основних засобів (“брутто” або “валовий основний капітал”), за якою вони оцінені в момент придбання за закупівельними (первинними) цінами;
2) залишкова вартість основних засобів (“нетто” або “чистий основний капітал”), яка менша від повної вартості за рахунок фізичного зносу на суму амортизації за період з моменту введення основних засобів в експлуатацію до дати, на яку провадиться їх оцінка. Маючи вартісні оцінки основних засобів визначають різні показники.
Для вивчення структури основних засобів використовують різні групування. В статистичній формі №11-ОЗ склад основних фондів основного виду діяльності поділяють таким чином.
I. Основні засоби:
¬ Земельні ділянки.
¬ Капітальні витрати на поліпшення земель.
¬ Будинки, споруди та передавальні пристрої.
¬ Машини та обладнання.
¬ Транспортні засоби.
¬ Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
¬ Робоча і продуктивна худоба.
¬ Багаторічні насадження.
¬ Інші основні засоби.
II. Інші необоротні матеріальні активи:
¬ Бібліотечні фонди.
¬ Малоцінні необоротні матеріальні активи.
¬ Тимчасові (нетитульні) споруди.
¬ Природні ресурси.
¬ Інвентарна тара.
¬ Предмети прокату.
¬ Інші необоротні матеріальні активи.
Залежно від цільового призначення і характеру виконання функцій виробничі основні фонди поділяються на різні групи.
Показники структури основних фондів за формами власності надають характеристику структурних змін в економіці України .
Таблиця 13.1. Структура основних фондів України за формами власності, %
Групи основних фондів за формами власності Роки
1997 1998 1999
Державна 45,8 40,0 39,0
Комунальна 10,9 12,6 14,3
Приватна 1,9 2,2 2,4
Колективна 41,3 45,3 44,1
Інших держав 0,1 0,1 0,2
Всього 100,0 100,0 100,0
Дані таблиці свідчать про структурні зміни, що відбуваються в економіці України. Зменшується частка засобів праці у державному секторі і зростає у приватному.
Використовуючи групування можна характеризувати галузевий склад основних фондів, надавати їх розподіл за регіонами країни тощо.
Таблиця 13.2. Склад та динаміка основних засобів (фондів)
Показники Роки Темп зростання, %
1996 2000
Всі основні фонди 843,5 845,8 100,3
у тому числі:
виробничі 521,4 533,2 102,3
невиробничі 322,1 312,6 97,1
Для вивчення складу та наявності основних фондів використовують їх видову класифікацію.
Стан основних засобів можна охарактеризувати показниками їх зносу та придатності. Вони визначаються за такими формулами:
Сума коефіцієнтів зносу та придатності для одного й тогож виду основних засобів повинна дорівнювати одиниці (100%).
Для характеристики руху основних засобів використовують коефіцієнти поповнення, оновлення, вибуття. Їх розраховують за такими формулами:
Статистика вивчає використання основних засобів розраховуючи показники фондовіддачі та фондомісткості.
Фондовіддачу визначають діленням вартості виробленої продукції за рік на середню річну повну вартість основних засобів. Вироблена продукція частіш за все - це товарна продукція. Практичне значення мають не самі рівні фондовіддачі, а їх динаміка.
Фондомісткість – показник, обернений щодо фондовіддачі. Його розраховують діленням середньої річної повної вартості основних фондів на обсяг виробленої за рік продукції.
Для аналізу використання основних засобів (фондів) складаємо таку таблицю.
Таблиця 13.3. Динаміка продукції основних засобів (фондів), та їх використання
Показники Базисний період Звітний період
1. Обсяг продукції, робіт, послуг, тис. грн. 882,0 1000,0
2. Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн. 280,0 312,5
3. Фондовіддача, грн. 3,15 3,20
4. Фондомісткість, грн. 0,32 0,31
Частка приросту обсягу продукції за рахунок дії екстенсивного фактора:
;
Частка приросту обсягу продукції за рахунок дії інтенсивного фактора:
;
В складі основних засобів окремо характеризують активну їх частину – устаткування.
Для вивчення устаткування використовують різні групування та класифікації. Найбільш детальні класифікації устаткування використовують при вивченні його складу в промисловості.
Разом з показниками чисельності важливою характеристикою наявності устаткування слугує його потужність.
Використання устаткування можна характеризувати за часом. Для цього організують облік часу роботи або його бездіяльності. Загальна схема вивчення використання устаткування за часом базується на розподілі календарного фонду часу (його вираз може бути у верстато-днях або верстато-годинах).
Один з важливих показників використання устаткування є коефіцієнт змінності. Він показує скільки змін працювала в середньому кожна одиниця устаткування за добу (місяць, квартал, рік). Коефіцієнт змінності ув‘язують з режимом роботи підприємства.
Приклад: На підприємстві встановлено 200 верстатів. З них працювали:
1 зміну-20;
2 зміни- 60;
3 зміни- 120.
Коефіцієнт змінності розраховують як середню арифметичну зважену.
зміни
У сільському господарстві вивчається використання тракторного парку та комбайнів. Підраховують наявну середню їх кількість.
Оборотні засоби – це частина виробничих запасів, яка бере участь тільки в одному виробничому циклі, протягом якого повністю переносить свою вартість на готовий продукт, змінюючи свою натурально-речову форму. За останні роки спостерігається зменшення їх частки у національному майні.
До оборотних засобів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, запасні частини для ремонту, інструмент, інше. Склад і обсяг оборотних фондів залежить від особливостей галузі.
У сільському господарстві до оборотних засобів відносять насіння, корм та фураж, худобу на відгодівлі, молодняк худоби.
Статистикою вивчаються наявність, склад та використання оборотних засобів. Розраховуються здебільшого моментні показники. Використовують різні коефіцієнти: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, інші. До важливих показників належить також середня тривалість обороту.
Матеріаломісткість продукції – синтетичний показник. Він використовується для оцінки ефективності використання предметів праці у виробництві. Його розраховують як відношення вартості спожитих у виробництві предметів праці до вартості виробленої продукції. Розраховують по основних галузях економіки, по основних видах продукції. По окремих видах матеріалів використовують показник, який носить назву питомих витрат.
В деяких галузях промисловості, сільського господарства використовують такий показник як вихід продукції з одиниці спожитого матеріалу.
Іншим видом матеріальних запасів є товарні запаси в оптовій та роздрібній торгівлі, які представляють собою запаси готової продукції у вигляді предметів споживання, призначених до реалізації.
Існують також запаси державного резерву. Вони становлять запаси стратегічних матеріалів на рівні держави.
Форми матеріальних запасів досить рухливі. Матеріальні запаси переходять від однієї форми до іншої, тому їх слід вивчати на певний момент часу та в комплексі.
Вивчення обсягу майна населення у натуральному та вартісному вираженні досягається непрямим підрахунком. Для цього використовують різні джерела інформації. Серед них головним є вибіркове обстеження домогосподарств, торговельна статистика, статистика страхових компаній, дані про проходження предметів тривалого вжитку на митницях країни, спеціальні обстеження.
Кожна категорія національного майна обчислюється самостійно. Національне майно може бути обчислене за територіальною ознакою.
Фінансові активи – це активи, характерна особливість яких полягає у тому, що більшості з них протистоять фінансові зобов’язання зі сторони іншої інституціональної одиниці.
Питання для самоперевірки
1. Національне багатство як об’єкт дослідження
2. Структура національного багатства
3. Статистичне вивчення матеріальних засобів
4. Обсяг та структура природних ресурсів
5. Статистичне вивчення національного майна
6. Обсяг та структура основних засобів
7. Оборотні засоби, запаси, резерви.
8. Статистичне вивчення майна населення