3. Ринок природних ресурсів - це земля, тобто простір, на якому відбувається будь-яка економічна активність.

Розташування, фізичні характеристики - висота над рівнем моря, кліматичні особливості, багатства надр - роблять кожну конкретну ділянку землі більш чи менш придатною для певного виду господарської діяльності.

Земля унікальна щодо інших факторів виробництва, оскільки вона нерухома, іммобільна, не відтворювана. її пропозиція в будь-який момент і в будь-якій місцевості обмежена, фіксована. У зв'язку з нееластичністю пропозиції землі її ціна повністю визначається попитом на неї.

Однак все ж необхідні деякі уточнення цих традиційних по¬ложень.

По-перше, на відміну від об'єктів фізичного капіталу, ділянка землі після купівлі-продажу в будь-який момент може бути знову продана на ринку.

По-друге, часто земля купується (вслід за очікуваним зростанням ціни на неї) через те, що вона є особливою формою заощадження грошового капіталу. В таких випадках припускається, що в майбут¬ньому земля знову буде запропонована як об'єкт купівлі-продажу.

По-третє, у звичайній ситуації землю купують задля отримання доходу або ренти. Ціна, яку покупець готовий заплатити за земельну ділянку, дорівнює дисконтованій вартості всіх майбутніх рентних надходжень.

Чим вища рента від послуг ділянки землі, тим вища ціна землі, Оскільки земля є вічним фактором, то формула ціни землі може бути подана як

 

де R - річна рента, i - ринкова ставка позичкового відсотка.

Якщо ставка позичкового відсотка незмінна, то ціна землі прямо пропорційна рівню земельної ренти. Графічно величина земельної ренти визначається перетином кривих попиту і пропозиції.

 

Попит на землю зображений кривою D1 а ціна за одиницю площі дорівнює PS1 Ренті. від використання ділянки землі зображена нижнім заштрихованим прямокутником Коли попит на землю зросте до D2 ціна л одиницю землі підніметься до PS2. Ренти зросте на величину площі верхнього прямокутника, тим самим збільшуючи загальну ренту.

Розглядаючи ренту, ми абстрагувалися від способів її ви¬користання. На практиці різні ділянки землі мають різні ступені продуктивності щодо варіації їх використання. Особливо слід виділити такий фактор, як родючість. Розглянемо приклад формування диферен¬ціальної ренти І за родючістю.

Пояснимо: припускається, що витрати виробництва і витрати капіталу для спрощення розрахунків рівні. Витрати на виробництво одиниці продукції визначаються як частка від ділення загальних витрат та обсяг виробництва. За суспільні середні витрати взято витрати  виробництва, що формуються на гіршій ділянці землі. Кількість кращих ділянок землі обмежена. Тому суспільство має потребу в продукції, яку збирають з ділянок типу А. V підсумку в господарствах типу B,C,D утворюється диференціальна рента.

Таблиця

          А         В          С         D

Загальні витрати виробництва          200       200       200       200

Урожайність або обсяг виробництва            10        12        15        29

Витрати на виробництво одиниці продукції 20        16,7      13,3      10

Суспільні середні витрати виробництва        20        20        20        20

Диференціальна рента І        -           3,3        6,7        10

Диференціальною вона є тому, що залежить безпосередньо від певного фактора або умови виробництва. Диференціальна рента обумовлюється застосуванням природної (обмеженої) сили, яку монополізує підприємець. Сила природи в даному випадку є природним базисом високої продуктивної сили праці.

Диференціальну ренту отримують залежно і від місцезнаход¬ження земельної ділянки. Та ділянка, що знаходиться ближче до місця збуту продукції, має певні економічні переваги.

Крім природної родючості, ділянки землі можуть різнитися й штучною родючістю. Основою цього є інтенсивніше господарювання.

Важливу роль у ситуації на ринку відіграють невідновлювані ресурси, що мають певну специфіку. Їх власник стикається з обмежен¬нями загальної величини ресурсів, придатних для використання: витрачені сьогодні засоби і запаси вже не можуть принести користі завтра. Через це теорія невідновлюваних ресурсів загострює увагу на аналізі суті проблеми в деякому часовому інтервалі. Оптимальне використання невідновлюваних ресурсів полягає в точному коригу¬ванні й балансі плюсів і мінусів їх негайного споживання.

Це означає, що невідновлювані ресурси можна використовувати негайно, збільшуючи сьогоднішнє сумарне споживання, або їх можна законсервувати, щоб зробити доступними для виробництва майбутніх благ.

Розглянемо таку сировину, як природній газ. Для спрощення аналізу вважатимемо ринок конкуруючих продавців ідеальним, обсяг запасів газу даним і відомим, а вартість видобутку цієї сировини рів¬ною нулю.

Оскільки не потрібно дбати про видобуток газу, для власника існує лише альтернатива - видобувати і продавати газ негайно або консервувати його запаси до кращих часів (повністю або частково). Мотивацією власника ресурсів звичайно буде максимізація свого сукупного багатства. Збереження запасів у вигляді резервів газу для власника родовища означає ймовірність зростання вартості належних йому ресурсів із збільшенням ціни кубометра газу з часом.

Видобуток газу і його негайна реалізація дає змогу власникам родовищ акумулювати багатство в будь-якій зручній для них формі інвестуючи засоби у виробниче устаткування, будівлі і споруди, в цінні папери, акції тощо.

Отже, рішення про терміни продажу газу залежать від порівняння норми прибутку на капітал з очікуваними темпами зростання ціни на газ. Припустимо, що норма прибутку на капітал становить 10% на рік, ціна газу дорівнює 80 дол. за тисячу кубометрів і очікується її зростання на 5% на рік. Продаж одної тисячі кубічних метрів газу за існуючої сьогодні ціни та інвестування цих засобів під 10% річних принесе до кінця року 88 дол. Продаж газу через рік, з урахуванням того, що ціна підніметься на 5%, принесе 84дол. За таких умов власникам природного газу вигідніше негайно продати його на ринку.

Однак існують обмеження при реалізації  подібної схеми. По-пер¬ше, збільшення поставок газу на ринок послабить вплив на його ціну. По-друге, збільшення сьогоднішнього видобутку газу означає, що в майбутньому обсяги цієї сировини помітно скоротяться. Внаслідок цього очікувана в майбутньому ціна на газ буде вищою, ніж первісна. Як тільки очікуваний темп зростання цін зрівняється з нормою прибутку на капітал, яка є панівною в промисловості й фінансах, сьогоднішній продаж газу стає невигідним. Власники родовищ дійдуть висновку, що консервація запасів природного газу більш приваблива, ніж його продаж.

Таким чином, існування якого-небудь природного ресурсу у фінансованій кількості (нехтуючи вартістю його видобутку) розподілить споживання цього ресурсу в часі цілком передбачено: рівноважна ринкова ціна невідновлюваних ресурсів з часом зростатиме пропорційно існуючій в економічній системі нормі прибутку на капітал, а із зростанням ціни (за інших рівних умов) питоме споживання цього ресурсу буде скорочуватиметься.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте ринок капіталів.

2. У чому полягає сутність дисконтованої вартості?

3. Визначіть граничну доходність землі як економічного ресурсу.

4. Що таке оцінка майбутніх доходів, яке її значення для майбутніх капіталовкладень?

5. Як пов’язаний попит на інвестиції з попитом на готову продукцію?